30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7211/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №340/7211/24 за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 15937,84 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №340/7211/24 позовні вимоги задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області як платник податків фізична особа за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, розрахунком виникнення податкового боргу, штрафних санкцій та пені, доданого до позовних матеріалів, та за даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість на загальну суму 15937,84 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (Код класифікації доходів бюджету 18010300), який сформувався у зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань, а саме:
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0028003-2406-1126 від 12.04.2021 по терміну сплати 27.09.2021 в сумі 1285,84 грн.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0513028-2410-1126 від 19.09.2022 по терміну сплати 23.12.2022 в сумі 1782,00 грн.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №0073705-2410-1126/1 від 24.04.2022 по терміну сплати 11.08.2023 в сумі 12870,00 грн.
Копії зазначених податкових повідомлень-рішень були направлені контролюючим органом відповідачу за адресою взяття на облік платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, однак конверти з вмістом поштового відправлення повернуті відправнику з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, позивачем сформовано податкову вимогу №0003003-1307-1128 від 12.04.2023 року на суму 3067,84 грн., яку надіслано відповідачу та вважається врученою 24.05.2023 року. На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем Державної податкової служби України (далі по тексту ДПС), сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Відповідно до Податкового кодексу України платниками такого податку є як фізичні, так і юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової або нежитлової нерухомості.
Одним із важливих аспектів тут є визначення платників податку в разі перебування об'єктів нерухомості у спільній частковій або сумісній власності кількох осіб. Якщо нерухомість перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
У разі, якщо об'єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою.
Якщо ж нерухомість перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділена між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об'єкти оподаткування у цьому разі регулює ст. 266.2 Податкового Кодексу України.
Такими є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування нерухомості, в тому числі її часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Держреєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами держреєстрації прав на нерухоме майно або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
База оподаткування обчислюється такими особами самостійно, зважаючи на загальну площу кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Обчислення податку з об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації власника такої нерухомості, зважаючи на загальну площу кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до ст. 266.7.1 ПКУ обчислення суми податку з нерухомості здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (реєстрації) її власника.
За наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється з огляду на зменшену базу оподаткування та відповідну ставку податку.
За наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється, зважаючи на сумарну загальну площу таких об'єктів, зменшену відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 ст. ПКУ, та відповідну ставку податку.
За наявності у власності нерухомості різних видів, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 ст. ПКУ, та відповідної ставки податку.
Відповідно до ст. 266.7.1-1 ПКУ, за наявності у власності платника податку житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м (для квартири) та 500 кв. м (для будинку), сума податку збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
За змістом підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Порядок листування з платником податків встановлено статтею 42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пункт 58.3. статті 53 ПК України змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року), а саме викладено в такій редакції: «Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням підпункту 41.1.1. пункту 41.1, пункту 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області як платник податків фізична особа за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , та має податкову заборгованість на загальну суму 15937,84 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла у зв'язку з несплатою у встановлені терміни податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0028003-2406-1126 від 12.04.2022, №0513028-2410-1126 від 19.09.2022, №0073705-2410-1126/1 від 24.04.2022, та податкової вимоги №0003003-1307-1128 від 12.04.2023 року.
Колегія суддів зазначає, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
При вирішенні питання узгодженості податкових повідомлень-рішень є необхідним дослідження питання щодо належного вручення/направлення таких податкових повідомлень-рішень платнику податків за його податковою адресою (адресою місце проживання).
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що адреса зареєстрованого місце проживання відповідача, - АДРЕСА_1 .
Контролюючим органом зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 .
Отже, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання», а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою.
Доводи відповідача про неправомірність нарахувань податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не приймаються судом, оскільки правомірність прийняття означених податкових повідомлень-рішень і правильність сум грошових зобов'язань в них не є предметом з'ясування у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не щодо законності податкового повідомлення-рішення, на підставі якого здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо (постанова Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №807/2011/16).
В межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням-рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов (постанова Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.
Відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду у цій справі із зустрічним позовом, а доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0028003-2406-1126 від 12.04.2022, №0513028-2410-1126 від 19.09.2022, №0073705-2410-1126/1 від 24.04.2022, та податкової вимоги №0003003-1307-1128 від 12.04.2023 року в іншому судовому провадженні матеріали справи не містять.
Якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг, не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковим органом доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у даній справі податкового боргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №340/7211/24, - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №340/7211/24, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова