30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5124/25
Суддя І інстанції Момонт Г.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не здійснення перерахунку додаткового грошового забезпечення за вересень-грудень 2023 року та січень-лютий 2024 року із розрахунку 30 000 грн відповідно до абз.4 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України»;
- зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок додаткового грошового забезпечення за вересень-грудень 2023 року та січень-лютий 2024 року із розрахунку 30 000 грн відповідно до абз.4 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» та зобов'язання здійснити відповідні виплати.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити адміністративну справу №340/5124/25 на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду в іншому складі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на помилковість висновків суду про наявність підстав для повернення позовної заяви. Зазначає, що позовні вимоги в позовній заяві в новій редакції з уточненими позовними вимогами, розмежовані між відповідачами так, як це відповідає доказам, доданим до неї. При цьому, скаржник посилається на те, що суд позбавлений права з'ясовувати обставини справи до стадії судового розгляду, надати оцінку доказам, правовим підставам позовної заяви та повноті обґрунтування позовних вимог, а також самим позовним вимогам стосовно кожного відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до абз.1 ч.1, ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви в частині зазначення позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також копії уточнених позовних заяв з додатками для відповідачів.
30 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги викладені у такій редакції:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не здійснення перерахунку додаткового грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень-грудень 2023 року та січень-лютий 2024 року із розрахунку 30 000 грн відповідно до абз.4 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок додаткового грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень - грудень 2023 року та січень - лютий 2024 року із розрахунку 30 000 грн відповідно до абз.4 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити виплати ОСОБА_1 по перерахунку додаткового грошового забезпечення за вересень - грудень 2023 року та січень - лютий 2024 року із розрахунку 30 000 грн відповідно до абз.4 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України».
В свою чергу, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 31 липня 2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що в уточненій позовній заяві основна позовна вимога не розмежована щодо кожного відповідачів, відповідно, позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, залишеної без руху.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається із матеріалів справи, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не розмежовані щодо кожного з відповідачів
З цих підстав, суд першої інстанції зазначив, що позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву із зазначенням позовних вимог щодо кожного із відповідачів, а також копії уточенених позовних вимог з додатками для відповідачів.
Разом з тим, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.
Водночас невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо).
Близькі за змістом висновки також сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/150/23, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/220/24 незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто визначення відповідачів, предмета, підстав спору, виклад позовних вимог є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При цьому, колегія суддів зазначає, що рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального права (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
На підставі вищенаведеного в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково та передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до п.4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За вказаних обставин, виходячи з визначених ст. 315 КАС України повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення і визначених ст. 320 КАС України підстав для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню, колегія суддів робить висновок про необхідність часткового задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова