30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1258/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2025 року в адміністративній справі №160/1258/24 (головуючий суддя першої інстанції - Доценко С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративні правопорушення серії АА №00014660, винесену 13.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в розмірі 17000 грн., провадження по справі закрити. На відповідача покласти судові витрати в розмірі 3936.40 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року задоволено позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
Скасовано постанову серії АА №00014660, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматично автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду ( контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУПАП до штрафу в розмірі 17 000,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Антоновича,буд.51, ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 605,60 грн ( шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
Повернуто ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) переплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок), який було сплачено на р/р UA368999980313141206084004632, отримувач: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101, код отримувача: 37988155.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУПАП є обґрунтованою. Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу, який має сертифікат відповідності та сертифікат перевірки. Із інформаційних даних, що надійшли із Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, відповідальною особою за транспортний засіб був позивач, якого у встановленому законом порядку повідомлено про складання постанови. Позивач звернувся з оскарженням поза межами 10-денного строку оскарження, встановленого для цих правовідносин, а тому просив застосувати строк позовної давності. Позивач є власником транспортного засобу, який допустив правопорушення, відповідно адміністративне стягнення в сумі 17000 грн відповідає вимогам ч. 2 ст. 132-1 КУПАП.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Суд першої інстанції встановив, що 13.11.2023 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматично автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду ( контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. складено постанову серії АА №00014660, згідно якої, позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУПАП до штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
У вказаній постанові зафіксовано, що 10.11.2023 року о 23.11 за адресою М-07 , км 62+879, Київська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM д/н НОМЕР_2 та загальний напівпричіп бортовий - тентований марка VAN HOOL, модель 3В2010, д/н НОМЕР_3 , у зв'язку із тим, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 16 % ( 3,36 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3 м або менше, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь, відстань між вісями 1-2: 3830 мм, 2-3:5940 мм, 3-4:1300 мм., 4-5:1300 мм, навантаження на вісь 1-6550 кг, 2-10450 кг., 3-9600 кг., 4-9500 кг, 5-9900 кг, загальна маса 46000 кг.
У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб RENAULT PREMIUM д/н НОМЕР_2 та загальний напівпричіп бортовий -тентований марка VAN HOOL, модель 3В2010, д/н НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2024 року та Інформації із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відкрите ВП №73693742 на підставі постанови від 13.11.2023 року № АА 00014660 у відношенні боржника ОСОБА_1 .
Заява до виконавчої служби про примусове виконання постанови звернута до виконання 01.01.2024 року.
Відповідно до ТТН №38 від 10.11.2023 року міжміські перевезення на автомобілі RENAULT PREMIUM д/н НОМЕР_2 здійснено автомобільним перевізником ПП «Надія Транс 2016» на замовлення ФОП ОСОБА_2 , вантажовідправник ФОП ОСОБА_3 , вантажоодержувач ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_4 .
Відповідно до видаткової накладної №38 від 04.10.2023 року перевозились пиломатеріали 28,00 м.куб
На підстав копії договору оренди № 01/08 та акту прийому-передачі підтверджено передання транспортного засобу орендодавцем орендарю встановлено, що 05.08.2023 року між позивачем, як орендодавцем, та ПП « «Надія Транс 2016», як орендарем, укладено договір оренди за яким передано в платне користування транспортний засіб RENAULT PREMIUM д/н НОМЕР_2 та загальний напівпричіп бортовий -тентований марка VAN HOOL, модель 3В2010, д/н НОМЕР_3 , що належать позивачу до 02.03.2028 року.
Актом прийому-передачі від 28.05.2022 року підтверджено передання транспортного засобу орендодавцем орендарю.
Допитаний свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є сином позивача та працює водієм ТОВ «СПЕКТР ТРАНС» до якого батька не має відношення. Саме він перевозив на замовлення пиломатеріали ,відповідно до ТТН №38 від 10.11.2023 року на автомобілі RENAULT PREMIUM д/н НОМЕР_2 та напівпричепі. Будь-яке перевантаження транспортного засобу заперечував.
Не погоджуючись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Ясенова Т.І., Чабаненко С.В.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, приписи частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм підчас руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами з накладенням штрафу, в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Суб'єктами відповідальності за зазначеною статтею зазначено водія або посадових осіб, відповідальних за технічний стан обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян- суб'єктів господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.14-3 КУПАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі(за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах),несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а вразі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу-належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб,- особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III: 1) автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 2) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; 3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами; 4) послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Пунктом в) 22.5 ПДР визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: навантаження на вісь: на одинарну вісь 11,5/7 тон.
Відповідно до п. 4 4. Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
При цьому, згідно із зазначеними правилами допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п. 12 цього Порядку, автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу за правопорушення, яке мало місце 13.11.2023 року, в той час, як на час вчинення правопорушення транспортний засіб перебував на праві оренди в користуванні третьої особи.
Проаналізувавши положення Закону « Про «автомобільний транспорт» та положення ч.1 ст.14-3 КУПАП слід зазначити, що за вказане у постанові правопорушення має відповідати не власник, а перевізник, який на достатніх правових підставах володів транспортним засобом та за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу.
Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Відтак, є доведеним, що позивач не є належним суб'єктом адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі 13.11.2023 року, оскільки належний йому автомобіль, який був зафіксований шляхом автоматичної фіксації правопорушення на цей час на достатніх правових підставах використовувався для перевезення вантажів іншою особою.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в адміністративній справі підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання постанови протиправною, оскільки ч.3 ст.286 КАС України визначено вичерпний перелік рішень за наслідками розгляду позовів у справах, визначених цією статтею, тому скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення є достатнім для поновлення прав та інтересів особи.
Крім того, з огляду на приписи ч. 1 ст. 139 КАС, обґрунтовано стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн. , а переплачену ним суму судового збору в розмірі 2422,40 грн повернуто позивачу на підставі ст.7 Закону України « Про судовий збір».
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1258/24 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року в адміністративній справі №160/1258/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Чабаненко