30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10890/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. (суддя Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/10890/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 р. при обчисленні йому в період з 03 липня 2020 р. по 20 травня 2023р. включно розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення їх на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14;
- зобов'язати відповідача здійснити йому з 03 липня 2020 р. по 20 травня 2023 р. із урахуванням проведених раніше виплат перерахунок суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 р. шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із урахуванням раніше виплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 та відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 у первісній редакції. Відповідачем неправомірно розраховано грошове забезпечення ОСОБА_1 із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення за період з 17 липня 2020 р. по 19 травня 2023 р. включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 р. на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 17 липня 2020 р. по 19 травня 2023 р. включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, із урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано про правомірність розрахунку розміру грошового забезпечення позивача із прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 було проведено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
У прийнятому рішенні, судом першої інстанції вказано, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в період з 17 липня 2020 р. по 19 травня 2023 р. включно, повинні були застосовуватися посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями, розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт, як встановлено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок в частині наявності у відповідача обов'язку здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 17 липня 2020 р. по 19 травня 2023 р. включно, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. в адміністративній справі №280/10890/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 вересня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак
суддя Н.І. Малиш