30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12353/25
Суддя І інстанції Дєєв М.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м.Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо прийняття до виконання постанову Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровської області від 26.01.2023 року № 6458572 серія ЕАР та винесення постанови від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження № 72764171 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 680,00 грн. на підставі постанови 6458572 серія ЕАР від 26.01.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження № 72764171 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 680,00 грн., а також - скасувати постанову від 24.09.2023 року про розмір мінімальних витрат у ВП 72764171 в розмірі 360,00 грн., постанову від 24.09.2023 року про стягнення виконавчого збору в розмір 68,00 грн., постанову від 18.10.2023 року про арешт коштів боржника, постанову від 18.09.2023 року про арешт майна боржника, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою позивача із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для повернення адміністративного позову. Скаржник, серед іншого вказує на те, що до позовної заяви була додана копія заяви від 16.04.2025 року про ознайомлення з матеріалами ВП №72764171 з доказами отримання позивачем 17.04.2025 року належним чином оформленої постанови від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження №72764171, що виключало можливість порушення строку на подання позовної заяви в межах строку, встановленого в ч.2 ст. 287 КАС України. При цьому, скаржник вказує на те, що позовна заява містить у собі одну основну вимогу - про визнання дій відповідача щодо прийняття до виконання постанову Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області від 26.01.2023 року №6458572 серія ЕАР та винесення постанови від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження №72764171 щодо примусового виконання постанови 6458572 серія ЕАР від 26.01.2023 року протиправним. Також скаржник посилається на те, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України або іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до абз.1 ч.1, ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви визначених в ухвалі суду.
При цьому, в ухвалі суду від 05.05.2025 року судом першої інстанції було вказано про наступні недоліки позовної заяви ОСОБА_1 :
- відсутність заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду;
- ненадання документу про сплату судового збору за три вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру на суму 4844,80 грн.;
- ненадання позивачем до позовної заяви копії позову та всіх додатків для направлення їх учасникам справи;
- надання копії письмових доказів не завірених належним чином, а саме відсутність на них відміток «копія», «з оригіналом згідно», дати завірення копії, підпису та ПІБ особи, яка завірила вказані копії»;
- не зазначено код ЄДРПОУ відповідача, відомостей про проживання чи перебування, поштовий індекс позивача, а лише вказано адресу для листування;
- ненадання до позовної заяви ані копії паспорту громадянина України, ані реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
24 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення уточненої позовної, копії уточненої позовної заяви для відповідача та документ про сплату судового збору.
При цьому, в уточненій позовної заяві ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття до виконання постанову Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області від 26.01.2023 року №6458572 серія ЕАР та винесення постанови від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження №72764171 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 680,00 грн. на підставі постанови 6458572 серія ЕАР від 26.01.2023 року;
- скасувати постанову відповідача від 13.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження №72764171 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 680,00 грн.
В свою чергу, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 27 травня 2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 27.05.2025 року позивач вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху в повному обсязі не виконав та не усунув зазначені в ній недоліки у встановлений строку, оскільки позивачем не було надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин такого пропуску, не надано копії письмових доказів завірених належним чином, не додано копії паспорту громадянина України та/або реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для повернення позовної заяви судом першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу, пунктом 1 частини 2 статі 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, у тексті позовної заяви ОСОБА_1 було зазначено, що належним чином оформлена постанова (про відкриття виконавчого провадження ВП №72764171 від 13.09.2023 року) на його адресу не направлялась, була йому вручена нарочно 17.04.2025 року на особистому прийомі, що підтверджується відповідної розпискою зробленої на заяві від 16.04.2025 року про ознайомлення з матеріалами ВП №72764171.
При цьому, позовну заяву було подано до суду засобами поштового зв'язку 26.04.2025 року (а.с. 4)
Однак, судом жодним чином не було надано оцінки зазначеним позивачем обставинам щодо дати отримання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №72764171 від 13.09.2023 року та дати звернення позивачем до суду, що мало наслідком передчасний висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду та необхідність подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку звернення до суду.
В свою чергу, з приводу ненадання позивачем копій письмових доказів завірених належним чином, ненадання копії паспорту громадянина України та/або реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, колегія суддів зазначає, що обставини, які свідчать про недодержання вимог, передбачених процесуальним законодавством для звернення до суду, мають бути такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Колегія суддів наголошує, що зазначена норма статті 160 КАС України не містить обов'язкового надання копії паспорту та/або реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, а отже вимога суду першої інстанції з даного приводу є необґрунтованою.
Поряд з цим, відповідно до частин 2, 4, 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Порядок засвідчення копій документів визначений ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Проаналізувавши вищенаведені норми КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що якщо суд першої інстанції ставить під сумнів відповідність поданої копії документа, який доданий до позовної заяви, такий доказ може не братися судом до уваги, натомість, не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви.
В свою чергу, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вищезазначене дає підстави для висновку, що виявлені недоліки позовної заяви в цілому та кожний окремо мають формальний характер і не перешкоджали суду вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, оскаржену ухвалу про повернення позову неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя С.М. Іванов