01 жовтня 2025 р. Справа № 520/7479/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року (ухвалене суддею Лук'яненко М.О.) по справі № 520/7479/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 134 від 22.02.2025 р. «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі команди 9930; зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у статусі, який мав місце до винесення наказу № 134 від 22.02.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі команди 9930, зокрема шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів: зміна статусу з «військовослужбовець» на «військовозобов'язаний»; наявність відстрочки: «бронювання»; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 22.02.2025 р. №MB/1612, яким зараховано до списків особового складу Головного центру та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №134 від 22.02.2025 р. «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі команди 9930; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (про особовий склад) від 25.02.2025 р. №220-ОС, яким зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано та не надано до суду доказів на підтвердження будь-якої з підстав, визначеної Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Відповідач вважає, що оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) №220-ОС від 25.02.2025 р. в частині, що стосуються солдата ОСОБА_1 , прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, підстави для визнання наказу протиправним, його скасування та звільнення з військової служби позивача відсутні.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (в подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за місцем проживання (реєстрації).
Зі змісту позовної заяви та з наданих позивачем витягів з Єдиного онлайн-сервісу державних послуг "Дія" та військово-облікових документів встановлено, що ОСОБА_1 є заброньованою особою за ТОВ «Нова пошта» до 27.01.2026 р., в якому він перебував на посаді: начальник відділення зв'язку Відділення поштового зв'язку №90 (Харків).
За твердженням позивача, 22.02.2025 р. він був примусово направлений ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 з подальшою метою проходження ним військової служби.
22.02.2025 р. військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 проведено медичний огляд позивача, встановлено діагноз "хронічний холецистит без порушення функції" та на підставі статті 54-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи: 3, 4, 5, 6, 7, 9 Таблиці додаткових вимог складено довідку від 22.02.2025 р. про придатність позивача до військової служби.
Згідно картки обстеження та медичного огляду, 22.02.2025 р. позивачу проведено медичне обстеження спеціалістами: терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр; взято аналіз крові та проведено флюорографічне обстеження. Встановлено діагноз: хронічний холецистит без порушення функцій.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з аміністративно-господарської діяльності) від 22.02.2025 р. №134 позивача призвано та направлено на військову службу під час мобілізації в особливий період, позивачеві було присвоєно військове звання солдат.
До Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесено наступні зміни: зміна статусу з «військовослужбовець» на «військовозобов'язаний».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (про особовий склад) від 25.02.2025 р. №220-ОС позивача, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів стосовно призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення оскаржуваного наказу від 22.02.2025 р. №134 позивач мав статус заброньованої особи, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 3 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (в подальшому - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, та неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
3a правилами ст. 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до ст. 25 Закону №3543-XII, бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах: державної служби категорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані; державної служби категорій "Б", "В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах; 2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 р. № 76 “Про порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану» визначено наступний порядок бронювання працівників підприємств критичної інфраструктури.
"Бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку. У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.
Підприємства, установи і організації, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, подають список до центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, в інтересах яких вони здійснюють виробництво товарів, виконують роботи, надають послуги.
Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком.
Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, або обласна, Київська та Севастопольська міські військові/військово-цивільні адміністрації (у разі їх утворення), МЗС, Секретаріат Кабінету Міністрів України проводять перевірку повноти заповнення списку, наявності наданого до нього обґрунтування, дотримання вимог щодо кількості військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, та подають його на погодження Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Погоджені Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) за результатами розгляду щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань списки, подані відповідно до пунктів 4 8 цього Порядку, Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає Мінекономіки.
За результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного неправильної інформації про його прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місце знаходження органу державної влади, іншого державного органу, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
З метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Орган державної влади, інший державний орган, місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік".
Судовим розглядом встановлено, що позивач на час проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 (22.02.2025 р.) вже був заброньованою особою за ТОВ “Нова пошта» до 27.01.2026 р., в якому він перебував на посаді: начальник відділення зв'язку Відділення поштового зв'язку №90 (Харків).
Згідно з витягу з Єдиного онлайн-сервісу державних послуг "Дія" "Результат бронювання за заявою 20250221-677719 встановлено, що позивач є заброньованою особою до 27.01.2026 р.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.03.2025 р. №МВ/1969, наданого на запит представника позивача від 28.02.2025 р., встановлено, що за даними АІТС "Оберіг" бронювання ОСОБА_2 з'явилось о 18 год. 46 хв. 22.02.2025 р.
Доказів того, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про скасування статусу заброньованого громадянина або висловив добровільну згоду на проходження військової служби під час мобілізації, матеріали справи не містять.
Як зазначив позивач у позові, що він повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_5 про наявність у нього бронювання, та такої інформації не приховував.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що позивач, будучи обізнаним про наявність в нього відстрочки, погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку, а також відповідачами не надано до суду доказів на підтвердження не надходження від ТОВ “Нова пошта» повідомлення про бронювання у встановлений Порядком бронювання строк та/або не зарахуванням у встановлений цим Порядком строк з дня отримання такого повідомлення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в подальшому - Положення № 154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до п. 15 Положення № 154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
Отже, негативні наслідки можливої бездіяльності територіального центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку щодо зараховування такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, мають покладатися саме на державу та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що територіальний центр комплектації та соціальної підтримки повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача бронювання на період мобілізації та на воєнний час на підприємстві, а позивач не може нести відповідальність за своєчасність направлення підприємством до територіального центру комплектації та соціальної підтримки повідомлення про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що наявна у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 інформація про бронювання позивача, як від самого позивача, так й із системи “Оберіг» безумовно свідчить про обізнаність ІНФОРМАЦІЯ_7 , що ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак всупереч зазначеному, ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято оскаржуваний наказ від 22.02.2025 р. №134, яким позивача призвано та направлено на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Доказів того, що станом на день винесення оскаржуваного наказу від 22.02.2025 р. №134 були наявні підстави для скасування/анулювання/втрати бронювання ОСОБА_1 , відповідачами до матеріалів справи не надано.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що що на момент винесення оскаржуваного наказу від 22.02.2025 р. №134 позивач мав статус заброньованої особи (бронювання було чинним до 27.01.2026 р.), а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу, прийняття ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу від 22.02.2025 р. №134 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, стало підставою для прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (про особовий склад) від 25.02.2025 р. №220-ОС, яким позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (наказу від 22.02.2025 р. №134 про призов позивача на військову службу під час мобілізації) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням. Отже, встановлення судом факту незаконного призову позивача на військову службу і, як наслідок, зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення та призначення на посаду курсанта, є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (про особовий склад) від 25.02.2025 р. №220-ОС, яким позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру, також підлягає скасуванню.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №134 від 22.02.2025 р. «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період солдата запасу ОСОБА_1 , у складі команди 9930 та визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (про особовий склад) від 25.02.2025 р. №220-ОС, яким зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 23.02.2025 р. солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та призначено на посаду курсанта другого відділу підготовки центру базової загальновійськової підготовки Головного центру.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 по справі № 520/7479/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич