Справа № 939/958/25 Суддя в суді першої інст. - Стасенко Г.В.
Провадження № 33/824/3358/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
29 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитрова Донецької області, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
04 квітня 2025 року, о 23 год. 53 хв., в селищі Немішаєве Бучанського району Київської області по вул. Івана Франка, 3 ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, керував автомобілем «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі апелянт, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що постанова суду є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, прийнята із значним порушенням процесуальних норм.
Зазначає, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а навпаки здійснювали на нього тиск, погрожували та схиляли щоб він відмовився від зазначеного огляду. А також працівники поліції не роз'яснили йому наслідки відмови від проходження на місці огляду на стан сп'яніння.
Вказує, що з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 04.04.2025 не ознайомлювався, підпис його відсутній.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, останній подав клопотання про відкладення судового засідання. Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник чотири рази подавали клопотання про відкладення судового розгляду. Враховуючи розумні строки розгляду та те, що розгляд справи вже був відкладений три рази за клопотанням ОСОБА_1 та захисника, а саме: 23.06.2025, 22.07.2025, 01.09.2025, суд вважає за можливе провести розгляд у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, зокрема: розпискою ОСОБА_2 від 05.04.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, на якому зафіксовано викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 беззастережно мав виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, здійснювали на нього тиск, погрожували та схиляли щоб він відмовився від зазначеного огляду, а також не роз'яснили йому наслідки відмови від проходження на місці огляду на стан сп'яніння, спростовується наявним відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , за порушення Правил дорожнього руху. Працівник поліції представився, перевірив посвідчення водія ОСОБА_3 та багажне відділення транспортного засобу. Після чого, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, працівник поліції неодноразово пропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі, в результаті чого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного спяніння. В подальшому ОСОБА_1 повідомлено про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, працівником поліції перераховано ознаки алкогольного сп'яніння виявленні у ОСОБА_1 зокрема: запах з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Після чого, працівником поліції виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції зачитано ОСОБА_1 його зміст, роз'яснено його права та обов'язки та вручено копію вказаного протоколу, де ОСОБА_1 засвідчив свій підпис.
В матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291050 від 05.041.2025 та рапорт інспектора взводу №2 роти №2 батальйону ПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП В.Прищепова, які узгоджуються з дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 04.04.2025 не ознайомлювався, підпис його відсутній, оскільки ОСОБА_1 був ознайомлений працівником поліції зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №291050 від 05.041.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився.
З огляду на викладене, апеляцій суд вважає, що матеріали справи містять усі належні докази у своїй сукупності та свідчать, що у діях ОСОБА_4 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Разом з тим, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для скасування постанови та закриття провадження по справі, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига