Справа № 755/19200/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5154/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12024100040003619 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК України
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені п.п.1, 5 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, які на теперішній час не зменшились та продовжують існувати.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів до 28 вересня 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України, продовжують існувати, є реальними, не зменшились і прокурором доведена неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала постановлена формально, нею не обґрунтовуються висновки щодо наявності підстав для існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не було прийнято до уваги пояснення ОСОБА_6 щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також судом не у повному обсязі прийнято до уваги наявності постійного місця проживання ОСОБА_6 , де він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , а також того, що він має на утриманні малолітнього сина, що свідчить про міцні соціальні зв'язки, наявності у обвинуваченого низки тяжких захворювань, лікування яких неможливо забезпечити в умовах СІЗО, тому просить змінити запобіжний захід для того, щоб пройти курс лікування, після чого буде готовим продовжити перебувати під вартою.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, захисник, обвинувачений повідомлені.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наявність у обвинуваченого цивільної дружини, малолітньої дитини та місця постійного проживання не є тими стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має такий стан здоров'я, який перешкоджає йому перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: