Справа №362/4879/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5071/2025 Доповідач: ОСОБА_2
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконфернції
прокурора - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року, крім іншого, задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 закінчує свою дію «14» вересня 2025 року включно.
Обвинувачена ОСОБА_6 , не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року скасувати. Призначити запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме застосувати погоджений прокурором запобіжний захід у вигляді особистої поруки, передбачений ст.180 КПК України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не врахував докази та доводи, які вона та її адвокат зазначили у клопотанні про зміну запобіжного заходу, а саме безпідставність та необґрунтованість обвинувачення, закінчення досудового розслідування, сприяння слідству, відсутність ризиків у справі, її особистість та поведінку, стан здоров'я та згоду сторони обвинувачення на застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно зі ст.180 КПК України.
Так, рішення суду щодо продовження запобіжного заходу не було вмотивовано та обґрунтовано як того потребує закон, а докази сторони захисту не розглянуті. Крім того, клопотання прокурора формально скопійовано, в ньому зазначені дані іншої особи, що є неповагою до суду і обвинуваченої, а ризики безпідставно та необґрунтовано переписані з КПК України, навіть без врахування стану та фактів даного провадження, а саме відсутність свідків і закриття досудового розслідування.
ОСОБА_6 звертає увагу на те, що досудове розслідування закінчено, всі докази зібрані. Разом з тим, вона співпрацювала зі слідством, добровільно надала всі необхідні докази, сприяла швидкому розслідуванню і за її сприяння слідство завершилось менше ніж за півтора місяці. Таким чином, на думку апелянта, ризики пошкодження доказів чи перешкоджання кримінальному провадженню відсутні і формально списані з КПК України і скопійовані з іншого кримінального провадження.
Крім того, у справі відсутні свідки чи невстановлені особи кримінального правопорушення, тому обвинувачена не може ні на кого впливати чи спілкуватися. Також, у справі немає ніякої агентурної мережі.
ОСОБА_6 зауважує, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Крім того, зазначає про те, що відсутній ризик скоєння іншого кримінального правопорушення, оскільки вона жінка, мати двох неповнолітніх дітей, яка в перші дні російської агресії проти України пішла до Васильківського добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Зазначає про те, що ризик переховування безпідставний та не відповідає її особистості та поведінці, не обґрунтований і не підтверджується фактами, оскільки вона не змінювала і не намагалася змінити місце свого перебування, тут знаходиться її сім'я та діти. Наголошує на тому, що вона була введена в оману шахраями і сподівалась, що допомагає ЗСУ, тож в подальшому усіма силами допомагала слідству у розкритті злочину, розкаюючись в своїх діях, тому не має бажання переховуватись.
Звертає увагу на те, що в клопотанні було зазначено, що її можуть відпустити на особисті поруки згідно ст.180 КПК України, враховуючи щире каяття, активне сприяння слідству, характер та поведінку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченої.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, їй інкримінується передача під час дії воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України з ідеологічних мотивів, оскільки вона має вороже ставлення до української влади, політичного та військового керівництва, а також сповідує ідеї проросійської спрямованості, перебуває під інтелектуальним впливом російської імперської ідеології, обвинувачена має можливість вільного перетину кордону України. Все це в своїй сукупності дає підстави вважати про існування ризику активного переховування обвинуваченої від суду та у подальшому - від відбування покарання, про можливість її виїзду за межі України, в тому числі на територію Росії або на окуповану територію, що унеможливить подальший розгляд справи. Крім того, обвинуваченій ОСОБА_6 інкримінується надання інформації невстановленій особі, яка на даний час органом досудового розслідування достеменно не встановлена, тому наявний ризик вільного спілкування та впливу на вказану особу з метою координації їх спільних дій, приховування чи знищення слідів злочину. Разом з тим, ОСОБА_6 інкримінується вчинення декількох епізодів несанкціонованого поширення інформації про розташування Збройних Сил України, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами, за можливості їх ідентифікації на місцевості, вчинене в умовах воєнного стану. Оскільки, така протиправна діяльність ОСОБА_6 була припинена нею не з власної волі, а у зв'язку із виявленням її за допомогою слідчих (розшукових) дій, то наявний ризик продовження вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
Посилання обвинуваченої на те, що вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, мати двох неповнолітніх дітей, яка в перші дні російської агресії проти України пішла до Васильківського добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », самі по собі не можуть слугувати підтвердженням її належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, як про це просить обвинувачена, не вбачається.
Посилання обвинуваченої на відсутність доказів існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованого правопорушення та даних щодо особи обвинуваченої.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченої на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного їй запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4