Справа № 760/23258/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7191/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 12024100030001801 від 21.07.2024 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали визначено до 07 жовтня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати повністю ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.09.2025 року і ухвали нову, якою у задоволенні клопотання слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12024100030001801 від 21.07.2024, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Обгрунтовуючи доводи скарги, адвокат посилається на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст.194 КК України.
Зазначає, що якщо орієнтуватися на зміст доданих до клопотання про продовження строку запобіжного заходу матеріалів, то безпосередня процесуальна взаємодія ОСОБА_7 із представниками сторони обвинувачення розпочалася 04.04.2025 року. Адже згідно з протоколом обшуку від 04.04.2025 року цього дня з 19:05 до 19:47 у помешканні підозрюваного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , слідчим ОСОБА_9 за участі співробітників Департаменту контррозвідки СБ України проведено обшук, за результатами якого вилучені особисті речі, зокрема, мобільний термінал марки Samsung Galaxy S 23 Ultra моделі SM-S918B IMEI НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 . Вилучений у підозрюваного мобільний термінал як носій відомостей про збережені на ньому програми та файли, включно з видаленими, а також його параметри, історія використання наразі позиціонуються слідчим як докази для цілей виконання пункту 1 ч. 1 ст. 178, пункту 1 ч. 1 ст.194 КПК України.
Утім, реальні обставини вилучення вищезазначеного мобільного терміналу і проведення його огляду продукують критичні оцінки сторони захисту щодо «вагомості» цієї речі як доказу вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень.
Адвокат зазначає, що насправді, «процесуальні» дії за безпосередньої участі підозрюваного були розпочаті 27.03.2025 року о 06:40, коли невідомі особи, одягнені у шапки маски (балаклави) та військові однострої з написом «СБУ» на спині, демонтували вхідні двері у квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Проникнувши до житла підозрюваного (квартира АДРЕСА_5 ), співробітники СБ України застосували фізичну силу до останнього і провели обшук, що тривав до 11:40 27.03.2025 року.
Після завершення обшуку підозрюваного у кайданках з одягненим на голову світлонепроникним мішком та вилученими речами (мобільний телефон, планшет, ноутбук) було перевезено до невідомого приміщення, в якому він утримувався до 08.04.2025 року.
Впродовж терміну перебування в законспірованому місці тримання під вартою підозрюваний був позбавлений всього обсягу процесуальних прав, гарантованих чинним законодавством України, зокрема: права на правову допомогу; права на використання можливостей судового контролю за законністю таких дій у кримінальному провадженні зі сторони слідчих суддів; права на повідомлення близьких про затримання і т. д., і т. п.
Маючи проблеми із психічним здоров'ям, перебуваючи у стресовому стані, зумовленому повною ізоляцією від зовнішнього світу і тотальним (фізичним і психологічним) контролем зі сторони представників держави в особі співробітників СБ України, підозрюваний надав доступ до вилученого мобільного телефону, комп'ютерної техніки з можливістю несанкціонованого корегування текстових повідомлень у месенджерах, розміщень фотовізуальних зображень тощо.
У період з 27.03.2025 до 04.04.2025 року підозрюваний періодично допитувався невідомими оперативними співробітниками СБ України. Своєю чергою, останні заохочували підозрюваного до співробітництва в якості агента, змалювали радужні перспективи співробітництва і переконували фактичного заручника прийняти та озвучити версію про його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст.194 КК України. Необхідність «щиросердного каяття» співробітники СБ України пояснювали тактичними міркуваннями і суто «формальною» підозрою ОСОБА_7 , яка відчинить останньому двері на свободу.
Тим часом батьки затриманого після отримання інформації про зникнення сина вживали активні заходи щодо встановлення його місцезнаходження. Так, слідчим СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за заявою ОСОБА_10 (матері підозрюваного) проведені окремі слідчі дії у кримінальному провадженні №12025100010001434. Приміром, огляд місця події (квартири АДРЕСА_4 ), що дало змогу зафіксувати численні матеріальні сліди проведеного 27.03.2025 року обшуку.
Стан правової невизначеності, в якому опинився ОСОБА_7 , і реальні побоювання за власне життя і здоров'я спонукали його до прийняття пропозиції «доброзичливців» зі СБ України із узгодженим алгоритмом дій: проведення 04.04.2025 повторного обшуку (цього разу вже легального з оформленням протоколу); допит ОСОБА_11 цього ж дня в якості свідка і його щиросердне каяття під відеозапис; вручення повідомлення про підозру (07.04.2025); обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (08.04.2025).
Скаржник зазначає, що навіть після виведення 04.04.2025 року підозрюваного із тіні понятійних процедур у площину кримінальних процесуальних відносин, сторона обвинувачення та слідчий суддя, який розглядав клопотання про обрання запобіжного заходу, не забезпечили участі захисника у кримінальному провадженні.
Апелянт посилається на те, що попри дискреційність ч. 3 ст. 193 КПК України, залучення захисника у такій категорії справ презюмується у ситуації з кримінально-правовою кваліфікацією дій підозрюваного за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Підозра за ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає автоматичне застосування ч. 6 ст.176 КПК України з відповідними наслідками в умовах правового режиму воєнного стану. Тим паче, інформаційний контент, який нібито зафіксований за результатами огляду від 05.04.2025 року мобільного терміналу марки Samsung Galaxy S 23 Ultra моделі SM-S918B IMEI НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 , усуває будь-які сумніви у реальності перспективи обвинувачення підозрюваного за іншими статтями розділу І Кримінального кодексу України. Тобто особливо тяжкими злочинами із обов'язковою участю захисника.
Отже, приєднані до клопотання слідчого ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу копії протоколів слідчих дій (обшуку, огляду) є процесуальними декораціями, що, по-перше, мали на меті ввести в оману слідчого суддю щодо справжніх обставин справи, а, по-друге, замаскувати істотні порушення конвенційних прав та свобод підозрюваного.
На думку захисника, слідчим суддею не враховано обставини, які необхідно враховувати при продовженні строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , зокрема, не враховано йоговік та стан здоров'я.
Адвокат ОСОБА_12 вказує на те, що за умови повного і об'єктивного з'ясування слідчим суддею відомостей про стан здоров'я підозрюваного він отримує логічне пояснення пасивності позиції ОСОБА_7 під час вирішення 08.04.2025 року клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу.
Негаразди із психічним здоров'ям підозрюваного відіграли вирішальну роль на початковій стадії застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які можна розділити на два етапи: перший - непроцесуальний, тобто період між фактичним затриманням підозрюваного 27.03.2025 року і подальшим його утриманням у такому статусі співробітниками СБ України в невідомому місці до 08.04.2025; другий - легальні процесуальні (слідчі) дії, починаючи з 04.04.2025.
Захисник посилається на те, що співробітники СБ України також були обізнані з проблемами психічного здоров'я підозрюваного, але використовували хворобливий стан останнього у власних інтересах. Як повідомило подружжя ОСОБА_13 (власники квартир АДРЕСА_6 ), після першого обшуку житлового приміщення, в якому проживав підозрюваний (квартира АДРЕСА_5 ), цього ж дня, тобто 27.03.2025 року до квартири останнього у вечірній час повернувся один із співробітників СБ України, який брав участь у слідчих діях. Відповідаючи на запитання власника квартири щодо причин повернення, слідчий повідомив, що має наміри зібрати одяг та лікарські засоби підозрюваного.
Реалізуючи процесуальні права, гарантовані ст.ст.22, 45, 46, 93 КПК України, захисник звернувся із адвокатським запитом від 21.05.2025 року до медичного центру «Smart MedicalCenter» (ТОВ «Смарт Медікал Центр»), на який отримано письмову відповідь за вих. № 220 від 23.05.2025 року.
Зокрема, медичний заклад інформував про огляд підозрюваного 15.11.2024 року лікарем-психіатром вищої категорії ОСОБА_14 , яка діагностувала наявність захворювання: «F38.1 - Рекурентні розлади настрою [афективні]; Тривожно-диссомнічний синдром».
В анамнезі пацієнта негативні зміни його психічного стану позначені 2019 роком, а перше звернення за психіатричною допомогою датоване 2021 роком. Перебіг захворювання супроводжувався зниженим настроєм, відчуттям здавлювання у грудях у сукупності з домінуванням поганих думок, підвищеної релігійності, тривожності, нервозності. Також лікар-психіатр констатувала панічні атаки, втомлюваність, втрату інтересів. Додатково до інформації, зафіксованої у консультативному висновку психіатра від 15.11.2024, підозрюваний повідомив про хронічний характер проблем із психічним здоров'ям, що істотно впливало на його самопочуття (фізичне, психічне), а також провокували поведінкові відхилення (розлади).
На думку захисника, оскільки психічний стан підозрюваного є однією з обставин, що підлягає дослідженню у кримінальних процесуальних відносинах, сторона захисту ініціювала проведення судово-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні шляхом зверненням до слідчого судді з клопотанням в порядку ст.ст. 242, 244 КПК України.
Тільки 13.06.2025 року слідчим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12024100030001801 від 21.07.2024 року було призначено таку експертизу.
Адвокат у скарзі зазначає, що не враховано слідчим суддею і міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; майновий стан підозрюваного.
Характеризуючи соціальні зв'язки підозрюваного, скаржник звертає увагу на його непересічні науково-педагогічні якості, що контрастують з класичною освітньою сферою, для якої властивий поділ учнів на успішних і так званих безнадійних. Незважаючи на відсутність педагогічної освіти, підозрюваний здобув собі ім'я харизматичного репетитора, перетворюючи аутсайдерів успішності на призерів олімпіад з фізики, математики, англійської, хімії та біології.
Відгуки батьків, учнів та абітурієнтів, що були надані слідчому судді ОСОБА_1 , містять схвальні оцінки професійних та особистих якостей підозрюваного і, звісно, результатів його педагогічної діяльності у царині репетиторства (ІНФОРМАЦІЯ_6/).
Прагнення підозрюваного до пізнання і схильність до самоосвіти сповна проявляється у сфері лінгвістики (високі рівні англійської, турецької та розмовної китайської), а також у точних науках (фізика, математика). Саме тому, ознайомлення з аргументацією слідчого продукує стан когнітивного дисонансу. Останній у характеристиках особистості підозрюваного формує штучний образ середньостатистичного палія автомобілів, керованого корисливими мотивами.
До складу репутаційних активів підозрюваного сторона захисту просила віднести і його постійне місце роботи - юрисконсульт в АО «Етерна Ло».
Апелянт вказує на те, що оцінка соціальних зв'язків підозрюваного потребувала згадки про склад його сім'ї: ОСОБА_15 1975 р.н. (батько), ОСОБА_10 1977 р.н. (мати), ОСОБА_16 2006 р.н. (брат), ОСОБА_17 2013 р.н. (сестра). При цьому характер взаємовідносин підозрюваного з членами своєї сім'ї ілюструє його виключно позитивні якості як турботливого і люблячого сина та уважного і авторитетного для молодших дітей брата.
Описуючи непрості перипетії участі підозрюваного у кримінальному провадженні, сторона захисту підкреслювала насамперед інтелектуальну неординарність зазначеного учасника кримінального провадження.
Ця особливість само собою гарантує дотримання підозрюваним умов застосування запобіжного заходу навіть в умовах систематичних змін локацій, в яких утримувався підозрюваний з 27.03.2025 року дотепер: негласне місце утримання до 08.04.2025; відділ забезпечення досудового розслідування СБ України; ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Так, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» підозрюваний впродовж календарного місяця переміщався адміністрацією установи чотири рази до різних камер.
Чіткою тенденцією такого переміщення стало погіршення побутових умов перебування підозрюваного в місці попереднього ув'язнення.
Утім, навіть у таких негативних умовах підозрюваний дотримується режиму перебування в місцях попереднього ув'язнення.
З огляду на наведене скаржник вважає, що слідчим суддею не враховано дотримання підозрюваним умов застосованого до нього ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва 08.04.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Адвокат посилається і на те, що у тексті клопотання про продовження строку запобіжного заходу слідчий висловлює припущення про потенційну спроможність підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, використовуючи шаблонні формулювання на кшталт: «перехід на сторону ворога на тимчасово неконтрольованих територіях України».
Захисник вважає, що таке припущення орієнтоване на реалії, існуючі під час проведення Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил протягом 14.04.2014-24.02.2022. Однак, в умовах активних бойових зіткнень по всій лінії фронту шлях до неконтрольованих територій України пролягає через так звану killzone протяжністю 10-15 км, в якій оператори дронів знищують будь-які рухомі цілі. Принаймні станом на 01.09.2025 року невідомі прецеденти такої екстремальної форми втечі учасника кримінального провадження від українського правосуддя.
Апелянт посилається на те, що слідчим також викладено у загальних формулюваннях обгрунтування ризику знищення, приховування підозрюваним речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Зокрема, слідчий інформував суд про те, що підозрюваний може дистанційно видалити переписку та інструктажі щодо вчинення злочину.
Водночас у мотивувальній частині клопотання (аркуш 7) з описом запланованих слідчих дій ОСОБА_9 спростовує власні ж аргументи, оскільки всі вилучені у підозрюваного речі (мобільний термінал, планшет, ноутбук) наразі перебувають в розпорядженні СБ України після виконання постанови слідчого про проведення 25.08.2025 року комп'ютерно-технічної експертизи.
Скаржник зауважує, що під час продовження строку запобіжного заходу мали бути враховані не лише загальні, але й спеціальні критерії, визначені законодавцем як мета та підстави для ухвалення рішення, що визначені у ст. 177 КПК України.
Зокрема, метою продовження строку запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст.177 КПК України).
Отже, продовження строку запобіжного заходу спрямоване виключно на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому сторона обвинувачення мала ініціювати продовження строку запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення слідчого про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст.84 КПК України, не може вважатися належною метою продовження строку запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки по суті є припущенням.
Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, то такий ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тяжкістю інкримінованих ОСОБА_7 злочинів. Втім відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 № 14-рп/2003 у справі № 1-23/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Адвокат ОСОБА_6 вважає, що слідчим суддею не враховано відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також він вказує на те, що слідчий ОСОБА_9 , звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , та викладаючи обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, посилається на кількість слідчих (розшукових) дій, які необхідно виконати, й серед них: отримати та долучити до матеріалів провадження висновок судової амбулаторної психіатричної експертизи (аркуш 5 клопотання), втім «...ця підстава не входить до переліку тих, які б виправдали позбавлення волі» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тимошенко проти України» № 49872/11 від 30 квітня 2013 року, пункт 270).
Отже слідчим суддею не враховано неприйнятність підстав для задоволення поданого клопотання.
Окрім того слідчий суддя не звернув увагу і на те, що орган досудового розслідування втретє звертається до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_18 , при цьому,слідчий ОСОБА_9 не обтяжив себе наведенням відповідного обґрунтування свого ж клопотання, як того вимагає ч. 3 ст. 199 КПК України, оскількитекст його клопотання нічим не відрізняється від двох попередніх та євіддзеркаленням одне одного, а ризики, на які посилалася сторона обвинувачення у черговому клопотанні, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.
Ч. 5 ст.199 КПК України покладає на слідчого суддю обов'язок відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання захисника слідчим суддею порушено обов'язок, покладений на нього ч. 5 ст.199 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100030001801, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.07.2024, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, у громадянина України ОСОБА_7 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, будучи негативно налаштованим стосовно держави Україна, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ Національної безпеки України та проти громадської безпеки, виник злочинний умисел на організацію вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, в.т.ч. і шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань. З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 в російському Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » знайшов допис, в якому агітували осіб з числа громадян України залучатися до руху під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7». Після контакту з представниками вказаного руху ОСОБА_7 написала особа в «Telegram» з ім'ям « ОСОБА_19 » та юзер-неймом « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Після чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року ОСОБА_7 отримав вказівку від представників руху «ІНФОРМАЦІЯ_7», які є представниками спецслужб РФ та діють в їх інтересах - на пошук автотранспорту представників ТЦК та СП з подальшою фотофіксацією для звітності «куратору».
Надалі, переслідуючи свій злочинний умисел, направлений на підпал транспортного засобу Збройних Сил України та інших військових формування, не пізніше липня 2024 року, ОСОБА_7 провів розвідку в спальному районі «Троєщина», де виявив два автомобілі на території ЖК «Милославичі» про що доповів «куратору» та відправив їх фотознімки. Під час підготовки до вчинення злочину ОСОБА_7 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці здійснив покупку бензину для виготовлення запалювальної суміші та двох запальничок.
Після чого ОСОБА_7 21.07.2024 року, точний час розслідуванням не встановлений, знайшов місце в лісосмузі біля вулиці Мисливської в. м. Київ, діючи умисно, з метою пошкодження чужого майна шляхом підпалу, переодягнув речі, приготував «запалювальні суміші» та обладнав «схрон».
Цього ж дня, близько 02:30 год. ОСОБА_7 діючи умисно, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, реалізуючи свій злочинний умисел, здійснив підпал автомобілю «Mitsubishi L200» кольору «хакі» реєстраційний номер НОМЕР_3 , по вул. Миколи Закревського, буд. 95-В, географічні координати 50.52987780910936, НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_20 .
Далі, діючи умисно, продовжуючи свій злочинний умисел, в проміжок часу приблизно з 02.55 год. по 03.00 год. здійснив підпал автомобіля «Volkswagen Transporter» темно-зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_5 , по АДРЕСА_7 , географічні координати НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_21 .
Про результати виконання свого умислу, направленого на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_7 доповів «куратору» та надіслав йому відеозапис, завантажений з Телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з фіксацією наслідків підпалу та знищення транспортних засобів, за що отримав 500 USDT.
Умислом ОСОБА_7 охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, та безпосередньо транспортному засобу, що перебуває у їхньому користуванні.
При цьому, ОСОБА_7 усвідомлював об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , підозрюється в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 21.07.2024 року, точний час розслідуванням не встановлений, знайшов місце в лісосмузі біля вулиці Мисливської в м. Київ, діючи умисно, з метою пошкодження чужого майна шляхом підпалу, переодягнув речі, приготував «запалювальні суміші» та обладнав «схрон».
Цього ж дня, близько 02:30 год. ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, реалізуючи свій злочинний умисел, здійснив підпал автомобілю «Mitsubishi L200» кольору «хакі» реєстраційний номер НОМЕР_3 , по вул. Миколи Закревського, буд. 95-В, географічні координати 50.52987780910936, НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_20 .
Далі, діючи умисно, продовжуючи свій злочинний умисел, в проміжок часу приблизно з 02.55 год. по 03.00 год. здійснив підпал автомобіля «Volkswagen Transporter» темно-зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_5 , по АДРЕСА_7 , географічні координати НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_21 .
Про результати виконання свого умислу, направленого на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_7 доповів «куратору» та надіслав йому відеозапис, завантажений з Телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з фіксацією наслідків підпалу та знищення транспортних засобів, за що отримав 500 USDT.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , підозрюється в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України.
07.04.2025 року органом досудового розслідування за погодженням із прокурором, в порядку ст. 278 КПК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 194 КК України, тобто у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань у період воєнного стану та в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу.
21.08.2025 року слідчий 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенант ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 12024100030001801 від 21.07.2024 року, щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий послався на те, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколами оглядів; протоколом обшуку, повідомленням про підозру та іншими матеріалами кримінального провадження.
08.04.2025 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва щодо громадянина України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06.06.2025 року включно.
05.06.2025 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва щодо громадянина України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 07.07.2025 року включно.
04.07.2025 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва щодо громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 23 год.59 хв. 01.09.2025 року.
У клопотанні слідчий зазначав, що у кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) дій, однак через його складність завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне: отримати та долучити до матеріалів провадження висновок експерта за результатами проведеної експертизи (судової амбулаторної психіатричної експертизи); встановити та допитати інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення даного злочину; провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії; повідомити за необхідності у разі встановлення нових обставин підозрюваному про зміну раніше повідомленої підозри; провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, в разі встановлення нових обставин; виконати з підозрюваним та його захисником вимоги ст. 290 КПК України, тобто вчинити процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.
Здійснення вищевказаних слідчих та процесуальних дій не виявлялось можливим у встановлений законом двомісячний строк, у зв'язку з довготривалістю проведення експертизи, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
Здобуті таким чином докази забезпечать встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, забезпечать його повне, всебічне та неупереджене розслідування, а також виконання завдань кримінального провадження.
Слідчий у клопотанні зазначав, що підставою для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтована підозра у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, танаявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ст. 177 КПК України.
Так, існує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також учинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень, які пов'язані із злочинами проти основ національної безпеки України та проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, майновий стан підозрюваного та інші обставини, визначені ст. 178 КПК України орган досудового розслідування вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, ч. 6 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартого.
Крім того, статтею 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанта ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 12024100030001801 від 21.07.2024 року, щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовженострок дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали визначено до 07 жовтня 2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколами оглядів; протоколом обшуку, повідомленням про підозру та іншими матеріалами кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами.
Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, є вірогідною, що є підставою для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження у даному кримінальному провадженні існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Так, слідчим суддею вірно зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду), який підтверджується тяжкістю інкримінованих злочинів, за які законом передбачено до 10 років позбавлення волі, а також характером його дій - тісна взаємодія з представниками ворожих спецслужб, конспіративні методи, використання Telegram-каналів та анонімних криптовалютних розрахунків, що свідчить про схильність діяти приховано і здатність використовувати допомогу зовнішніх сил для уникнення відповідальності. Крім того, активні бойові дії та наявність тимчасово окупованих територій створюють реальну можливість переховування від слідства у зонах, непідконтрольних Україні, або навіть на території держави-агресора.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що органом досудового розслідування ще не здобуто всі предмети та документи, які мають значення для встановлення обставин злочину, а сам підозрюваний, перебуваючи на волі, міг би знищити засоби комунікації, видалити переписку з кураторами, знищити схованки із запалювальними сумішами чи повідомити спільників про хід розслідування, що істотно ускладнило б доведення його вини. Ураховуючи його досвід конспіративної діяльності та використання шифрованих каналів зв'язку, цей ризик набуває особливої ваги.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що досудове розслідування ще триває, не всі можливі співучасники і свідки ідентифіковані та допитані. Тому ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, зможе впливати на цих осіб шляхом погроз, підкупу чи вмовлянь, аби вони узгодили свої показання чи взагалі відмовилися від співпраці зі слідством. Це підтверджується тим, що частина свідків та потерпілих йому відома, а сам він має навички організації діяльності в умовах конспірації та координації інших осіб.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню,) є доведеним, оскільки, на даний час не всі співучасники встановлені, а отже, підозрюваний, володіючи інформацією про їхню діяльність та контакти, може їх попередити, сприяти їх втечі чи знищенню доказів. Його участь у злочинних завданнях, що виконувалися за вказівками спецслужб РФ, підкреслює небезпеку подальшого втручання в процес розслідування на користь агресора.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), є доведеним, з огляду на те, що дії ОСОБА_7 були спрямовані не лише на пошкодження приватного майна, але й на системне перешкоджання діяльності Збройних Сил України під час воєнного стану, що становить підвищену суспільну небезпеку. Мотиви його діяльності - корисливі та ідейні, поєднані з винагородою в криптовалюті, свідчать про готовність продовжувати злочинну діяльність у майбутньому. В умовах, коли війна триває, існує реальний ризик, що, опинившись на волі, підозрюваний може здійснити нові підпали, диверсії чи інші дії на шкоду державній безпеці.
Колегією суддів також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що у кримінальному провадженні продовжують проводитися ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, направлених на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, які об'єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.
У судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставне затягування розслідування кримінального провадження, але існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою або обставини, які б давали підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Слідчим суддею також враховано, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України.
Крім цього, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчим суддею враховано мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що інкримінуються йому органом досудового розслідування, а також інші підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України у сукупності.
Як вірно зазначено слідчим суддею, суспільний інтерес у даній справі полягає у захисті безпеки держави, військових формувань та громадян від злочинів, що вчиняються на користь держави-агресора. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошував, що попереднє ув'язнення може бути виправданим, якщо цього вимагають інтереси суспільства, які переважають індивідуальне право на свободу, навіть з урахуванням презумпції невинуватості.
З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні доводи захисника щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника, які зводяться до відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про те, що ризики, заявлені в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення нею дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Крім того, колегією суддів в ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров'я підозрюваного та наявність у нього ряду захворювань, відомості про назви та перебіг яких містяться в матеріалах судового провадження.
Разом з тим, надані суду відомості про стан здоров'я не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, стороною захисту не надано та матеріали провадження таких доказів не містять, а тому перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою немає.
Отже, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував усі обставини, визначені ст. 178 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України мають встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4