Справа №759/16479/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6406/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
04 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024110000000623 від 20.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, заборонивши користування, відчуження і розпорядження майном, яке було вилучено в ході проведення обшуку 25.07.2025 в період часу з 18 год. 32 хв. до 20 год. 33 хв., в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 1600 Доларів США купюрами по 100 Доларів США, мобільний телефон РОСО чорного кольору, дві банківські картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , електронні ваги та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна від 26.07.2025.
Також апелянт просить, витребувати у Слідчого управління ГУНП в Київській області та дослідити відеозапис проведення обшуку 25.07.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною.
Апелянт зазначає, що оскаржуване клопотання слідчого про арешт майна від 26.07.2025 є необґрунтованим і безпідставним. У ньому не наведено конкретних підстав, з яких вилучене під час обшуку 25.07.2025 у ОСОБА_6 майно підлягає арешту та чому воно є речовими доказами. Клопотання містить лише загальні твердження про вилучення «кокаїну» без жодних підтверджуючих матеріалів, тоді як у протоколі обшуку зазначено лише про виявлення «білої речовини».
Постанова слідчого від 26.07.2025 про визнання предметів речовими доказами має суто формальний характер: у ній наведено перелік норм та описано подію від 01.05.2025 (близько 21:40), коли ОСОБА_6 , нібито діючи умисно з метою збагачення, за місцем проживання (кв. АДРЕСА_1 ) незаконно збув під контролем правоохоронних органів ОСОБА_11 наркотичний засіб «кокаїн» загальною масою 0,820 г за 120 доларів США. Водночас постанова стосується предметів, вилучених під час обшуку 25.07.2025, і не пояснює, чи є серед них кошти, які сплачувала ОСОБА_11 . Крім того, не визначено доказове значення вилучених банківських карток, телефону, ваг та не пояснено долю 7 570 грн, про вилучення яких зазначено у протоколі обшуку.
До клопотання долучено протокол обшуку від 25.07.2025, де вказано, що обшук фіксувався на відеокамеру Panasonic Full HD. Однак відеозапис до матеріалів не додано, тому слідчий суддя його не досліджував.
Просить суд звернути увагу, що під час обшуку було вилучено 1 600 доларів США, тоді як ОСОБА_6 повідомив своєму захиснику, що мав 1 900 доларів США і під час обшуку заявляв працівникам правоохоронного органу, що ці кошти є позиченими. Ці обставини не відображені у протоколі, а відеозапис обшуку не надано. За таких умов виникає необхідність витребувати та дослідити відеозапис обшуку.
За відсутності належного обґрунтування і доведення необхідності арешту майна слідчий суддя мав відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Водночас у тексті ухвали слідчий суддя не навів конкретних підстав, які б дозволяли вважати, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям речового доказу. Слідчий суддя не обґрунтував застосування арешту майна, обмежившись лише цитуванням наведених норм. Зроблені в ухвалі висновки не підтверджуються доказами (документами), доданими слідчим до клопотання про арешт майна від 26.07.2025.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000623 від 20.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , достовірно розуміючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, в невстановлений досудовим слідством спосіб, у невстановленому місці та в невстановлений час, але не пізніше 01.05.2025, незаконно придбав невстановлену кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежено - «кокаїн», яку з метою подальшого збуту, незаконно почав зберігати за місцем власного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, 01.05.2025, близько 21:40 год., ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою особистого збагачення, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - «кокаїн», перебуваючи за адресою свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 , незаконно збув шляхом продажу за 120 доларів США ОСОБА_11 , яка діяла під контролем правоохоронних органів, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 0, 820 г.
Таким чином, що ОСОБА_6 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
25.07.2025 о 20 год 34 хв ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.07.2025 в період часу з 18 год 32 хв по 20 год 33 хв в рамках вказаного кримінального провадження, з метою виявлення та вилучення предметів та документів, які матимуть суттєве значення під час розслідування кримінального провадження, проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 за адесою: АДРЕСА_2 у ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 1600 Доларів США купюрами по 100 Доларів США, мобільний телефон РОСО чорного кольору, дві банківські картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , електронні ваги та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 .
26.07.2025 зазначені об'єкти у зв'язку із їх відповідністю ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
26.07.2025 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28.07.2025 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024110000000623 від 20.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адесою: АДРЕСА_2 , а саме: грошові кошти у сумі 1600 Доларів США купюрами по 100 Доларів США, мобільний телефон РОСО чорного кольору, дві банківські картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , електронні ваги та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий послався на те, що враховуючи викладене, існує сукупність підстав та розумна підозра вважати, що вищезазначене майно є доказом злочину, а також факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку із чим необхідно запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слід врахувати те, що не накладення арешту на зазначені речі та документи призведе до того, що наявна на них інформацію може бути знищена, спотворена, прихована.
Поряд із викладеним, органом досудового розслідування встановлено, що вилучені речі та документи мають значення для досудового розслідування та відомості, щодо них є доказом фактів та обставин, які стосуються кримінального провадження.
Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку із наявними підставами вважати, що вилучене майно містить відомості, щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, та може бути використане, як доказ у суді.
29.07.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та накладено арешт на майно, заборонивши користування, відчуження і розпорядження майном, яке було вилучено в ході проведення обшуку 25.07.2025 в період часу з 18 год. 32 хв. до 20 год. 33 хв., в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 1600 Доларів США купюрами по 100 Доларів США, мобільний телефон РОСО чорного кольору, дві банківські картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , електронні ваги та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024110000000623 від 20.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК Українита накладаючи арешт на вказане майно, слідчий суддя встановив, що арешт майна має на меті забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному клопотанні слідчим, за погодженням із прокурором доведено, що зазначене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12024110000000623 від 20.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК Українита відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Так, колегія суддів зауважує на тому, що постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 26.07.2025, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні № 12024110000000623 від 20.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з підстав, того, що вони відповідають критеріям визначених ст. 98 КПК України, всупереч твердженням апелянта.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження апелянта про те, що під час обшуку було вилучено 1 600 доларів США, тоді як ОСОБА_6 повідомив своєму захиснику, що мав 1 900 доларів США і під час обшуку заявляв працівникам правоохоронного органу, що ці кошти є позиченими, однак ці обставини не відображені у протоколі, а відеозапис обшуку не надано. Проте такі твердження колегія суддів не бере до уваги, виходячи з того, що відповідно до протоколу обшуку, підписаний ОСОБА_6 , без будь-яких зауважень /а.с. 30-33/.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4