01 жовтня 2025 р. Справа № 520/6784/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.06.25 по справі № 520/6784/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні; зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 205859,93 грн (двісті п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень 93 копійки).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, несвоєчасно проведено з позивачем розрахунок при звільненні, а саме, в неналежному розмірі нараховано та виплачено грошове забезпечення. Крім того, позивач був звільнений 22.06.2021 року, а остаточний розрахунок на виконання судового рішення проведено з ним лише 25.02.2025 року, тобто зі значним порушення встановленого законом строку для проведення відповідного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 120422,94 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 94 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 520/6784/25 в частині присудження позивачу суми виплат в порядку ст.117 КЗпП на рівні 120422,94 грн та ухвалити постанову, якою присудити ОСОБА_1 суми виплат в порядку ст.117 КЗпП в розмірі 154633,48 грн ( сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять три гривні 48 копійок).
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в частині рішення щодо позовного періоду з 19.07.2022 на рівні присуджених сум 103868 грн погоджується з ним. Суд першої інстанції обрахував суми виплат в порядку ст.117 КЗпП на рівні 16554,94 грн, з чим не погоджується позивач, оскільки судом не враховано певні обставини, котрі і призвели до неправильного вирішення справи в частині позовного періоду по 18.07.2022. Так, під час застосування механізму співмірності підлягають встановленню та обрахунку наступні ключові чинники: середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням, період затримки по 18.07.2022 включно, повна відповідальність відповідача за період затримки по 18.07.2022 включно, обсяг порушень відповідачем приписів ст.116 КЗпП України, істотна частка частки заборгованості. Повна відповідальність відповідача за період затримки по 18.07.2022 включно, враховуючи коригування судом періоду затримки розрахунку при звільненні та середньоденної заробітної плати, з чим погодився позивач, становить: 564,50 грн. х 391 день = 220719,50 грн, яка зазначена судом першої інстанції у рішенні та з чим погоджується позивач. Обсяг порушень відповідачем приписів ст.116 КЗпП України (обсяг коштів при звільненні, виплачених з затримкою у розмірі 50878,26 грн) як показник, який обов'язково повинен враховуватись при обрахунку сум в порядку ст.117 КЗпП з урахуванням принципу співмірності, суд не враховував, оскільки співмірні суми виплат в порядку ст.117 КЗпП обраховував у інший спосіб. Суд першої інстанції обраховував істотну частку враховуючи облікову ставку НБУ 7,5% станом на дату звільнення позивача. Виходячи з механізму обрахунку співмірності, наведеної Верховним Судом у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, формулою обрахунку співмірних сум в порядку ст.117 КЗпП за період затримки по 18.07.2022 є: середньоденна з/п х % істотної частки х кількість днів затримки. Зважаючи на коригування судом першої інстанції показників періоду затримки розрахунку при звільненні на рівні 391 день та середньоденної заробітної плати на рівні 564,50 грн., з яким позивач погодився, внаслідок яких зазнала змін істотна частка на рівні 23% у порівнянні з її визначенням у позові (15%), на переконання позивача, сума відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні по 18.07.2022 з урахуванням принципу співмірності становить: 564,50 грн х 23% х 391 день = 50765,48 грн. Водночас, суд обрахував таку на рівні 16554,94 грн, що є невірним. Позивач зазначив, що оскільки показник істотної частки є більшим облікової ставки НБУ, то застосовувати слід саме істотну частку для того, щоб обрахунок відповідав меті застосування принципу співмірності, а не став чинником для заниження рівня відповідальності відповідача. Таким чином, на переконання позивача, саме відповідальність відповідача за період затримки виплати сум з дати звільнення по 18.07.2022 на рівні 50765,48 грн (враховуючи коригування судом певних вищевказаних показників, які впливають на суми виплат в порядку ст.117 КЗпП) є відповідною меті застосування принципу співмірності. Уцілому, суд присудив позивачеві загалом середнього заробітку на рівні 120422,94 грн, до якої ввійшла частина за період по 18.07.2022 - 16554,94 грн, з якою позивач не погодився та частина з 19.07.2022 по дату остаточного розрахунку - 103868 грн, яка судом обрахована вірно. Між тим, на переконання апелянта, належна сума виплат в порядку ст.117 КЗпП становить 154633,48 грн (50765,48 грн+ 103868 грн) .
Відповідач своїм правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, позивачем рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині суми середнього заробітку невиплаченої позивачу за період з 22.06.2021 по 18.07.2022.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, та звільнений зі служби Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 22.06.2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 520/7278/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби - правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії - відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2021 року по 22.06.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби - правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії - відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2021 року по 22.06.2021 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом.
Судове рішення набрало законної сили 26.11.2024 року.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання зазначеного судового рішення 25.02.2025 року відповідачем здійснено перерахунок ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню суму 50878,26 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
При цьому, за твердженням представника позивача, викладеним у повній заяві, відповідна сума повинна бути сплачена позивачу при звільненні 22.06.2021, у чому останній вбачає порушення ст.116 КЗпП.
У зв'язку з наведеним, позивач через адвоката звернувся до відповідача з питання отримання інформації щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідь отримано лист № 65050-2322/65190 від 06.03.2025, згідно змісту якого відповідач вказав про відсутність підстав для вчинення означених дій.
Позивач вважаючи, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 120422,94 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 94 коп.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відтак, за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню субсидіарно у тих випадках, коли нормами спеціального законодавства спірні правовідносини не врегульовані.
Оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення, складовою якого є індексація, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за відпустку, тощо) не врегульовані спеціальним законодавством, то до таких правовідносин слід застосовувати приписи КЗпП України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Таким чином, не має значення чи роботодавець добровільно виплатив заборгованість із заробітної плати чи на виконання рішення суду, у випадку затримки розрахунку при звільненні працівника до роботодавця застосовуються санкції, передбачені с. 117 КЗпП України.
Крім того, у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 420/20192/21 Верховний Суд зауважив, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов'язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку. Зважаючи на викладене, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.
У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23 Верховний Суд дійшов висновку, що жодною нормою права не обмежено строку, коли особа після виплати належних їй при звільненні сум може звернутися до роботодавця або безпосередньо до суду щодо незгоди з їх розміром, що в свою чергу в подальшому вплине на її право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів зазначає, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу визначає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з - поміж іншого, зазначила: "Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".
Отже, враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає про те, що, оскільки відповідач не провів з позивачем на день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, а саме грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 22.06.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.
Судовим розглядом встановлено, що при звільненні позивача 22.06.2021 відповідачем не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення.
Спірна сума у розмірі 50878,26 грн фактично виплачена 25.02.2025.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача зі служби та дату проведення остаточного розрахунку, положення ст. 117 КЗпП України, затримка розрахунку при звільненні становить період з 22.06.2021 по 25.02.2025 (дата проведення остаточного розрахунку).
Отже, у даній справі період з 22.06.2021 до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строком виплати у шість місяців, та можливості у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати із застосуванням принципу співмірності зменшувати таку виплату.
Період з 19.07.2022 по 25.02.2025 регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Колегія суддів зазначає, що позивач вірно зауважує про наявність у нього права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з моменту звільнення і до моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ, та вважає за необхіде застосовує розрахунок, який узгоджується із розрахунком Верховного Суду наведеним у постанові від 24.01.2025 у справі №380/1607/24.
Так, колегія суддів дослідивши докази в їх сукупності зазначає, що тривалість затримки у розрахунку при звільненні за період з 22.06.2021 - 18.07.2022 складає 391 день, що не заперечується сторонами у справі.
Оскільки спеціальним законодавством не передбачено іншого саме для випадку обчислення середнього заробітку у цілях застосування ст.117 КЗпП України (на відміну від випадку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу унаслідок незаконного звільнення), то саме норми згаданого акту законодавства підлягають поширенню на спірні правовідносини.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100 передбачена можливість обчислення середньоденної (годинної) заробітної плати як у спосіб ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), так і у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За правилами п.5 розділу І Інструкції №623 в алгоритмі обчислення розміру середньоденного грошового забезпечення публічного службовця цивільного захисту бере участь така величина як календарний день місяця.
Судовим розглядом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 22.06.2021, тобто двома попередніми місяцями перед звільненням є квітень 2021 року (30 календарних днів) та травень 2021 року (31 календарний день).
Відповідно до довідки №351 від 18.04.2025 про сереньомісячне та середньоденне грошове забезпечення встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача за два повні календарні місяці перед настанням події припинення публічної служби складає - 564,50 грн ((квітень 2021 року - 17108,45 грн + травень 2021 року - 17326,20 грн) / 61 (30 к.д. + 31 к.д.)).
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки, позивача звільнено - 22.06.2021, виплата боргу проведена - 25.02.2025, тривалість затримки до 18.07.2022 складає - 391 день; сума боргу (згідно рішення суду по справі № 520/7278/24) склала - 50878,26 грн; розмір середньоденного грошового забезпечення позивача дорівнює - 564,50 грн; максимальний розмір середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні за період до 18.07.2022 не може перевищувати - 50878,26 грн.
У порівнянні із розміром виплаченої позивачу суми грошового забезпечення (50878,26 грн) виплаченої на виконання рішення суду у справі №520/7278/24, суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2021 до 18.07.2022 (220719,50 грн (391 день затримки виплати * 564,50 грн середньоденне грошове забезпечення)) не можна вважати співмірною, оскільки вона у чотири рази її перевищує.
Отже, колегія суддів вказує про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив відповідач, і сумою середнього грошового забезпечення за час затримки цієї виплати, тому вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити таку виплату.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зазначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на викладене вище, враховуючи принцип співмірності визначений, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
У зв'язку із цим, враховуючи, що відповідачем порушені строки виплати належного грошового забезпечення позивача у розмірі 50878,26 грн, а розрахований розмір середнього заробітку складає 220719,50 грн, що є непропорційним до розміру невиплаченої суми, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 50878,26 грн (сума грошового забезпечення виплаченого позивачу за рішенням суду) / 220719,50 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) х 100 = 23,05 %.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості (23,05%) становить: 564,50 грн (середньоденна заробітна плата) х 23,05% х 391 календарний день затримки = 50875,84 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні за період з 22.06.2021 по 18.07.2022, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Застосування судом апеляційної інстанції вказаного вище розрахунку суми, що підлягає виплаті узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 24 січня 2025 року у справі №380/1607/24, які враховуються в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, виходячи з того, що середній заробіток за 391 день затримки виплати грошового забезпечення (за період з 22.06.2021 по 18.07.2022) склав 220719,50 грн (391 к.д. х 564,50 грн), та враховуючи принцип справедливості та співмірності, виплаті на користь позивача за період затримки розрахунку з 22.06.2021 по 18.07.2022 підлягають кошти у сумі 50875,84 грн (23,05% від 220719,50 грн), тобто, середній заробіток, що підлягає стягненню на користь позивача за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2021 по 18.07.2022 становить 50875,84 грн, що відповідає положенням статі 117 КЗпП України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за період з 19.07.2022 по 25.02.2025 року сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 103868 грн (вказана сума позивачем не оскаржується), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.06.2021 по 18.07.2022 становить 50875,84 грн, відтак загальна сума, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу за час затримки розрахунку при звільненні складає 154743,84 грн.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 120422,94 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 94 коп. підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 154743,84 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок 3 гривні 84 коп) грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 520/6784/25 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 120422,94 (сто двадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 94 коп.
Прийняти в цій частині постанову про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 154743,84 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок 3 гривні 84 коп) грн.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у справі №520/6784/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський