01 жовтня 2025 р. Справа № 520/1820/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 15.05.25 по справі № 520/1820/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 Регіональної військово-лікарської комісії , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправними постанови та рішень, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд: визнати протиправною постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини; визнати протиправним рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 року; визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 року; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; (4) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в постанові; (5) після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023 року, висновку гастроентеролога від 18.04.2024 року, та висновку гастроентеролога № 9156 від 27.08.2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021. Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення суду. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 та прийняти постанову, якою: визнати протиправною постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображення та неповноцінно відображеня діагнозів позивача, у тому числі стан загострення та важкий перебіг захворювань; (2) нездійснення у цьому контексті оцінки причинного зв'язку таких захворювань, у тому числі набутих у ході забезпечення оборони України; визнати протиправним рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 року; визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії № 548/9/26338 від 21.11.2024 року; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози позивача, у тому числі стан загострення та важкий перебіг захворювань; (2) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що протиправність постанови гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 зумовлена: (1) відмовою перелічити у висновку ВЛК наявні та підтверджені висновками медичних спеціалістів діагнози позивача, що призвело до відмови встановити причинний зв'язок таких захворювань; (2) відмовою вказати стан загострення захворювання позивача згідно із висновком гастроентеролога №9156 від 27.08.2024, що як наслідок потягнуло за собою неналежну оцінку причинного зв'язку захворювання; (3) відмовою встановити причинний зв'язок захворювань із захистом Батьківщини, які були набуті позивачем в ході забезпечення оборони України згідно із численними довідками про участь в бойових діях. У свою чергу, протиправність рішення 12 Регіональної ВЛК №1189/4769 від 03.10.2024 та рішення ЦВЛК №548/9/26338 від 21.11.2024 зумовлена відмовою переглянути постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 № 4021 від 31.08.2024 як необґрунтовану. Вказує, що в ході проведення ВЛК в серпні 2024 року здійснено ряд медичних досліджень та надано висновки медичних спеціалістів, які підтверджують діагнози в остаточному формулюванні, що безпідставно не були відображені в постанові ВЛК №4021: еритематозна гастродуоденопатія (ст.52 Розкладу хвороб), виразкова хвороба ІІІ ст. асоційована з бактерією гелікобактер пілорі, виразка цибулини 12-палої кишки у стадії білого рубця, рубцева деформація 12-палої кишки, стадія загострення, важкий перебіг (ст.53 Розкладу хвороб); гепатомегалія, хронічний стеатогепатит, дифузні зміни печінки, хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів (ДЖВШ), біліарний сладж та застійні явища жовчного міхура (ст.54 Розкладу хвороб), аксіальна (ковзана) грижа стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) (ст.55 Розкладу хвороб). Стверджує, що постанова №4021 не враховує раніше неодноразово встановлені та підтверджені медичними дослідженнями та висновками медичних спеціалістів протягом 2022-2024 років хронічні діагнози, у тому числі попередньою постановою гарнізонної ВЛК НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.04.2023, що мали бути враховані в постанові №4021 згідно з абз.3 п.6.8. Положення №402 від 14.08.2008: ст.52 Розкладу хвороб - хронічний ерозивний гастродуоденіт з підвищеною секреторною функцією шлунка; синдром подразненого кишківника; недостатність кардіального жому; шлунково-стравохідний пролапс; еритематозна гастропатія; еритематозна гастробульбопатія; виражений метеоризм; ст.54 Розкладу хвороб - ліпоматоз з осередками фіброзу та дифузні зміни підшлункової залози; хронічний холецистит; застій жовчі; жировий гепатоз; ст.64 Розкладу хвороб - хронічний деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта при стійкому больовому та м'язево-тонічному синдромі; вертеброгенний полірадикулярний синдром; згладжений поперековий лордоз; анталгічний сколіоз; ст.68 Розкладу хвороб - хронічний простатит; гіперплазія передміхурової залози з фіброзом; кіста головки додатка лівого яєчка та сперматоцеле справа. Звертає увагу, що попередня постанова гарнізонної ВЛК НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.04.2023 ніким не оспорювалась та залишається чинною. Факт прийняття нової постанови ВЛК не виключає обов'язок врахування зміст попередньої ВЛК. В іншому випадку, кожна наступна ВЛК фактично могла б встановлювати необґрунтованість попередньої ВЛК, що не передбачено чинним законодавством. Зауважує, що згідно з пп. «а» п.22.3. та пп.21.1., 21.4. Положення №402, гарнізонна ВЛК була зобов'язана внесити всі встановлені діагнози в ході медичного огляду в постанову ВЛК №4021 та в обов'язковому порядку оцінювати їх причинний зв'язок, чого не було зроблено. Наголошує, що щодо жодного із зазначених у постанові ВЛК №4021 захворювань не було встановлено причинний зв'язок із захистом Батьківщини, хоча позивач брав безпосередню участь в бойових діях для забезпечення оборони України протягом 29.06.2022 - 01.11.2022, 23.08.2023 - 28.03.2024, 31.05.2024 - 20.10.2024 року. Перерви між цими періодами зумовлені стаціонарним та амбулаторним лікуванням, в ході чого і були виявлені відповідні захворювання, зокрема в період стаціонарного лікування з грудня 2022 року по квітень 2023 року, а також в тому числі в ході проведення ВЛК в серпні 2024 року. Посилається на те, що згідно з п.3.4 Положення №402, ЦВЛК в ході розгляду скарги позивача могла визнати її обґрунтованою або необґрунтованою. Зазначає, що ЦВЛК з одного боку визнала скаргу позивача обґрунтованою, адже встановила відсутність діагностованих захворювань позивача у постанові гарнізонної ВЛК №4021, але за підсумками відмовила в задоволенні скарги позивача, адже такі захворювання не свідчили про непридатність позивача до військової служби, на думку ЦВЛК. Отже, позивач вважає, що за наслідками розгляду справи, суд мав виходити з того, що ЦВЛК прийняла рішення - індивідуальний акт, яке підлягало процедурному судовому контролю. Зазначає, що суд першої інстанції мав розглянути по суті позовну вимогу про визнання протиправної постанови гарнізонної ВЛК №4021, рішення 12 Регіональної ВЛК та рішення ЦВЛК, за наслідком чого зобов'язати ЦВЛК переглянути постанову гарнізонної ВЛК №4021 як необґрунтовану. У цьому випадку, ЦВЛК була б зобов'язана не просто повторно розглянути скаргу позивача, а переглянути постанову гарнізонної ВЛК №4021 та виправити обставини, які стали причиною її протиправності.
12 Регіональна військово-лікарська комісія подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 року без змін. Зазначає, що військовослужбовцям проводиться військово-лікарська комісія, зокрема, для визначення ступеню придатності до військової служби. Разом з тим, визначення ступеню придатності до військової служби осіб, зазначених у пункті 1.2 глави І розділу І Положення, належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії та є одним із її основних завдань. Звертає увагу, що 12 РВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, наділеною широким спектром прав і повноважень, визначених Положенням. Вказує, що порядок проведення медичного огляду військовослужбовців є чітко врегульованим, зокрема, постанова ВЛК щодо визначення ступеня придатності до військової служби приймається виключно на момент проведення медичного огляду, на підставі наявних медичних даних, які дозволяють встановити об'єктивний стан здоров'я військовослужбовця. При цьому така постанова може бути ухвалена лише за умови, що стан здоров'я особи є визначеним, тобто дозволяє сформулювати обґрунтований висновок про її придатність чи непридатність до військової служби. Виключенням є лише випадки, коли наявні незаперечні медичні докази того, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я у подальшому не буде відновлена. У таких випадках ВЛК має право ухвалити остаточне рішення без необхідності подальшого лікування. Стверджує, що сам по собі факт загострення захворювання або його тяжкий клінічний перебіг не є достатньою підставою для встановлення причинного зв'язку з проходженням військової служби чи безпосередньою із захистом Батьківщини. Вважає, що причинний зв'язок, встановлений постановою ВЛК в/ч НОМЕР_1 , є обґрунтованим і винесеним з дотриманням вимог чинного законодавства, що додатково підтверджується листом НОМЕР_2 РВЛК від 02.10.2024 №1189/4769. Наголошує, що ВЛК надано виключне право встановлення ступеню придатності до військової служби та причинного зв'язку травм (поранень, захворювань, каліцтв, контузії) та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.01.2017 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача визнано обмежено придатним у воєнний час за ст.53(б) Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, а саме у зв'язку із виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки з помірним порушенням функції, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_3 .
26.02.2022 позивача мобілізовано до ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ), в складі якого позивач виконував обов'язки на посаді стрільця в Київській області.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що з червня 2022 року по 01.11.2022 підрозділ було підпорядковано аеромобільній десантно-штурмовій бригаді на території Донецької області для забезпечення оборони України на посаді кулеметника. В ході вказаного періоду позивач набув ряд нових захворювань, серед яких зокрема: остеохондроз, спондильоз, вертеброгенна тораколюмбалгія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. 01.11.2022 в ході в стрілецького бою позивач потрапив під танково-мінометний обстріл та був уражений вибуховою хвилею, внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму. У зв'язку із цим його було госпіталізовано.
09.03.2023 позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .
14.04.2023 гарнізонною ВЛК НВМКЦ «Головним військовий клінічний госпіталь» прийнято постанову №7014, якою визнано позивача непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, а також обмежено придатним до військової служби, але із значно більшим переліком набутих захворювань під час служби за Розкладом хвороб; 52(г) - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба в фазі загострення; 53(б) - виразкова хвороба та груба деформація 12-палої кишки; 54(г) - жировий гепатоз, хронічний холецистит; 55(б) - післяопераційний рубець правої пахової ділянки в ході герніотомії та герніопластики, набута заправна лівобічна пахова грижа; 64(в) - вертеброгенний полірадикулярний синдром, деформуючий спондильоз, міжхребцевий остеохондроз поперекового та грудного відділу хребта (ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків) з гемангіомою Th-2 хребця, больовим міотонічним синдромом та незначним порушенням функції; 75(в) - черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді астено-невротичного синдрому; без визначення статті - хронічний простатит, варикоцеле ІІ ст. та кіста придатку.
Постановою ВЛК від 14.04.2023 встановлено, що вказані захворювання пов'язані із проходженням військової служби, у тому числі за ст.53 Розкладу хвороб, а травма за ст.75 Розкладу хвороб - пов'язана із захистом Батьківщини.
Так, в адміністративному позові позивач посилається на те, що у ході медичного огляду лікар НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» рекомендував реабілітацію та відновлювальне лікування в умовах профільного лікувального закладу у зв'язку із захворюванням за ст.64(в) Розкладу хвороб, потреба в чому однак не була визначена в наведеній постанові відповідно до абз. 14-15 п.1.1. розділу ІІ, пп. в п.20.3. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, а позивача фактично не було направлено в заклад відповідно до наданої рекомендації.
22.04.2024 набув чинності Закон №3621-ІХ від 21.03.2024, яким скасовано поняття «обмежено придатний». У зв'язку із цим, в кінці серпня 2024 року гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_1 проведено повторний медичний огляд позивача.
Позивача оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром.
Зважаючи на захворювання за ст.ст. 52-54 Розкладу хвороб, позивачу додатково проведено відеоезофагогастродуоденоскопію, ехосонографічне дослідження (УЗД) черевної порожнини та надано консультативний висновок гастроентеролога.
В ході вказаних досліджень та консультацій було додатково підтверджено вже встановлені раніше захворювання та стан загострення деяких з них, а також виявлено нові: аксіальна (ковзана) грижа стравохідного отвору діафрагми, еритематозна гастродуоденопатія; виразкова хвороба ІІІ ст. асоційована з бактерією гелікобактер пілорі, виразка цибулини 12 палої кишки у стадії білого рубця, рубцева деформація 12 палої кишки, стадія загострення, важкий перебіг; помірне збільшення печінки (гепатомегалія), хронічний стеатогепатит (ускладення жирового гепатозу), дифузні зміни печінки, хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів, біліарний сладж та застійні явища жовчного міхура.
31.08.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_1 прийнято постанову №4021, якою позивача визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах, але придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Вказана постанова №4021 прийнята на підставі таких статей Розкладу хвороб: 42(б) - набуте лівобічне варикоцеле ІІІ стадії з незначним порушенням функції; 52(в) - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба з езофагітом, стадія ремісі; Хронічний гастрит, стадія ремісії; 53(б) - віддалені наслідки оперативного лікування (1997 р.), лапаротомія широка серединна, ушиття перфоративної виразки цибулини 12-палої кишки у вигляді післяопераційного рубця передньої черевної стінки, грубої деформації цибулини 12-палої кишки з помірним порушенням евакуаторно-моторної функції шлунково-кишкового тракту; 23(в), 55(б) - віддалені наслідки оперативного лікування, герніотомія; модифікована операція по Ліхтенштейну праворуч у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців; набута лівобічна пахова кила (грижа); 23(в), 64(в) - розповсюджений остеохондроз міжхребцевих дисків шийного, грудного, поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків С4-С6, С6-С7, Th7-Th10, L5-S1, екструзією міжхребцевих дисків в сегменті L4-L5, гемангіомами тіл Th2, Th4, S1 з порушенням статико-динамічної функції хребта, хронічна вертеброгенна цервікобрахіалгія ліворуч, тораколюмбалгія, стадія нестійкої ремісії; 23(в), 75(в) - наслідки вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді вегето-судинної нестійкості; без визначення статті - пресбіопія обох очей, ангіопатія сітківки обох очей.
За позицією позивача, у вказаній постанові №4021 не відображено або відображено не повноцінно ряд діагнозів, які підтверджуються медичними дослідженнями станом на момент проведення медичного огляду: грижа стравохідного отвору діафрагми, еритематозна гастродуоденопатія (ст. 52 Розкладу хвороб); виразкова хвороба ІІІ ст. асоційована з бактерією гелікобактер пілорі, виразка цибулини 12 палої кишки у стадії білого рубця, рубцева деформація 12 палої кишки, стадія загострення, важкий перебіг (ст. 53 Розкладу хвороб); збільшення печінки (гепатомегалія), хронічний стеатогепатит (ускладення жирового гепатозу), дифузні зміни печінки, хронічний панкреатит, дискінезія жовчних шляхів, біліарний сладж та застійні явища жовчного міхура (ст. 54 Розкладу хвороб).
Позивач зауважує, що постанова №4021 також не враховує раніше встановлені та підтверджені медичними дослідженнями хронічні діагнози, у тому числі попередньою постановою гарнізонної ВЛК НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.04.2023, а саме: (ст.52 Розкладу хвороб) - хронічний ерозивний гастродуоденіт з підвищеною секреторною функцією шлунка, синдром подразненого кишківника, недостатність кардіального жому, шлунково-стравохідний пролапс, еритематозна гастропатія, еритематозна гастробульбопатія, виражений метеоризм (ст.54 Розкладу хвороб) - ліпоматоз з осередками фіброзу та дифузні зміни підшлункової залози, хронічний холецистит, застій жовчі; (ст.64 Розкладу хвороб) - хронічний деформуючий спондильоз грудного, поперекового та попереково-крижового відділу хребта при стійкому больовому та м'язево-тонічному синдромі, хронічний попереково-крижовий радикуліт, вертеброгенний полірадикулярний синдром, вертеброгенна торакалгія, згладжений поперековий лордоз, анталгічний сколіоз; (ст.68 Розкладу хвороб) - хронічний простатит, гіперплазія передміхурової залози з фіброзом, кіста головки додатка лівого яєчка та сперматоцеле справа.
Крім цього, позивач посилається на те, що постановою №4021 встановлено відсутність причинного зв'язку захворювання в стані загострення за ст.53 Розкладу хворобу із військовою службою, що, на його думку, суперечить висновку попередньої постанові ВЛК №7014.
У свою чергу, Гарнізонною ВЛК також не встановлено зв'язок жодного захворювання із захистом Батьківщини, хоча ряд з них набутий в ході забезпечення оборони України, що прямо підтверджено довідкою про обставини травми.
28.09.2024 позивачем подано скаргу на постанову №4021 до 12 Регіональної ВЛК Північного регіону, оскільки в постанові не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та (2) як наслідок не встановлений причинний зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст.53 Розкладу хвороб. До скарги були долучені належним чином засвідчені копії медичних обстежень та консультації лікарів, зокрема виписні епікризи, МРТ хребта, відеоезофагогастродуоденоскопії, ехосонографічні дослідження (УЗД) черевної порожнини, загальні аналізи сечі та крові, результати копрограм тощо.
За результатами розгляду скарги позивача 12 Регіональною військово-лікарською комісією (далі 12 РВЛК) прийнято рішення №1189/4769 від 03.10.2024, яким постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2024 №4021 визнано такою, що прийнято обґрунтовано, для проведення на теперішній час повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби - підстав немає.
21.10.2024 позивачем подано скаргу на постанову №4021 гарнізонної ВЛК та рішення 12 Регіональної ВЛК на адресу Центральної ВЛК, оскільки в постанові (1) не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та як наслідок не встановлений причинно-наслідковий зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст.53 Розкладу хвороб всупереч висновку гастроентеролога за результатами відеоезофагогастродуоденоскопії, що в свою чергу не враховано 12 Регіональною військово-лікарською комісією.
До скарги позивачем долучені належним чином засвідчені копії медичних обстежень та консультації лікарів, зокрема виписні епікризи, МРТ хребта, відеоезофагогастродуоденоскопії, ехосонографічні дослідження (УЗД) черевної порожнини, загальні аналізи сечі та крові, результати копрограм тощо.
Листом №548/9/26338 від 21.11.2024 Центральна військово-лікарська комісія повідомила позивача про відсутність підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 чи направлення начальником ЦВЛК 3С України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими відповідачами рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення суду.
З огляду на встановлені обставини та неприйняття Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України відповідного рішення за результатами розгляду скарги позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині: визнати протиправною постанови гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 № 4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст.53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини; визнати протиправним Рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 року та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію переглянути Постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст.53 Розкладу хвороб; (3) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст.53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; (4) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в Постанові; (5) після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023, висновку гастроентеролога від 18.04.2024, та висновку гастроентеролога №9156 від 27.08.2024, оскільки вирішення вказаних питань, у тому числі щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України належить до компетенції Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008 затверджено Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі по тексту - Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Згідно з п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.
Пунктами 3.1 - 3.4 розділу І Положення №402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року №735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
З наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
У даній справі позивач оскаржує, зокрема, постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст.53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду. Вказане обумовлене тим, що оскарженню у судовому порядку, за приписами підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 глави 2 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка постанови гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, остаточне рішення яких підлягає судовому оскарженню.
Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.
Застосовуючи наведені вище норми права щодо оскарження у судовому порядку тільки постанов ЦВЛК та ВЛК регіонів, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду щодо відсутності підстав для перевірки правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення за медичними показниками, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позову про визнання протиправною постанови гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 року в частині (1) невідображених та неповноцінно відображених діагнозів за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) не зазначеного стану загострення та важкого перебігу захворювання за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) нездійсненням у цьому контексті оцінки причинного зв'язку захворювань на предмет зв'язку із військовою службою або захистом Батьківщини.
Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів враховує, що 28.09.2024 позивачем подано скаргу на постанову № 4021 до 12 Регіональної ВЛК Північного регіону, оскільки в постанові не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та (2) як наслідок не встановлений причинний зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст. 53 Розкладу хвороб.
За результатами розгляду скарги позивача 12 Регіональною військово-лікарською комісією (далі 12 РВЛК) прийнято рішення №1189/4769 від 03.10.2024, яким постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2024 №4021 визнано такою, що прийнято обґрунтовано, для проведення на теперішній час повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби - підстав немає.
21.10.2024 позивачем подано скаргу на постанову №4021 гарнізонної ВЛК та рішення 12 Регіональної ВЛК на адресу Центральної ВЛК, оскільки в постанові (1) не було включено всі підтверджені медичними дослідженнями діагнози за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороб та як наслідок не встановлений причинно-наслідковий зв'язок цих захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст.53 Розкладу хвороб всупереч висновку гастроентеролога за результатами відеоезофагогастродуоденоскопії, що в свою чергу не враховано 12 Регіональною військово-лікарською комісією.
Листом №548/9/26338 від 21.11.2024 Центральна військово-лікарська комісія повідомила позивача про те, що за встановленим позивачу діагнозом постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 та рішення 12 регіональної ВЛК від 03.10.2024 №1189/4769 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення. Захворювання, які діагностовано у позивача та не зазначено у довідці ВЛК, не змінюють встановлений ступінь придатності до військової служби. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 чи направлення позивача начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає. Повідомлено також, що згідно пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до Наказу №608. Ураховуючи зазначене, з метою перегляду постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про причинний зв'язок захворювання позивачу пропонується звернутись особисто або письмово до 12 Регіональної ВЛК із заявою та засвідченими копіями документів, визначеними пунктом 21.25 глави 21 розділу II Положення.
Колегія суддів звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Так, зі змісту листа №548/9/26338 від 21.11.2024 вбачається, що Центральна військово-лікарська комісія приймає до уваги посилання позивача на те, що певні захворювання, які діагностовано у нього, не зазначено у довідці ВЛК, однак вказує, що цей факт не змінює встановлений ступінь придатності до військової служби.
При цьому, Центральною військово-лікарською комісією не надано жодної оцінки щодо спростування або не спростування наданих позивачем документів щодо перегляду встановленого постановою про причинний зв'язок захворювання позивача, оформлену довідкою ВЛК в/ч НОМЕР_1 № 4021 від 31.08.2024 щодо відображення діагнозів позивача, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; із зазначенням стану перебігу захворювань за ст.53 Розкладу хвороб; здійснення оцінки причинного зв'язку захворювань за ст.53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану перебігу хвороб позивача, а також здійснення індивідуальної, комплексної оцінки стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів на підставі наданих позивачем медичних документів.
Також, зі змісту листа №548/9/26338 від 21.11.2024 встановлено, що з метою перегляду постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про причинний зв'язок захворювання Центральною військово-лікарською комісією пропонується звернутись позивачу особисто або письмово до 12 Регіональної ВЛК із заявою та засвідченими копіями документів, визначеними пунктом 21.25 глави 21 розділу II Положення.
Однак, як встановлено вище, 28.09.2024 позивачем подано скаргу на постанову №4021 до 12 Регіональної ВЛК Північного регіону, у якій вказано, що у постанові ВЛК не встановлений причинний зв'язок захворювань, не відображено стан загострення діагнозу за ст.53 Розкладу хвороб.
За результатами розгляду скарги позивача 12 Регіональною військово-лікарською комісією (далі НОМЕР_2 РВЛК) прийнято рішення №1189/4769 від 03.10.2024, яким постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2024 №4021 визнано такою, що прийнято обґрунтовано. Вказано, що для проведення на теперішній час повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби підстав немає.
Суд зауважує, що саме відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, у зв'язку з надходженням скарги позивача від 21.10.2024 на постанову №4021 гарнізонної ВЛК та рішення 12 Регіональної ВЛК на адресу Центральної ВЛК, повинен був надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо перегляду постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 , у тому числі про причинний зв'язок захворювання.
За таких обставин і правових підстав, отримавши скаргу позивача щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021, відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, до компетенції якого належить вирішення питання щодо розгляду, перегляду, скасовування, відміни, затвердження, не затвердження, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України, повинна була прийняти вмотивоване рішення за наслідком її розгляду.
Таким чином, обмежившись лише формальним твердженням про відсутність підстав для зміни встановленого ступеню придатності до військової служби та пропозиції звернутись до 12 Регіональної ВЛК із заявою про перегляд постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, Центральна військово-лікарська комісія відмовила у задоволенні скарги позивача у перегляді постанови гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024, що не може вважатись правомірним.
Відтак, невиконання Центральною військово-лікарською комісією законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Колегія суддів враховує доводи 12 Регіональної військово-лікарської комісії, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що в силу Положення №402, перегляд постанов ВЛК є правом ЦВЛК, яке підлягає реалізації лише за наявності певних обставин.
Разом з цим, відмова суб'єкта владних повноважень у вчиненні певних дій повинна бути належним чином вмотивованою, з наведенням відповідних обґрунтувань такої відмови, що не мало місця у спірних правовідносинах.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача та відповідних доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення Центральної військово-лікарської комісії №548/9/26338 від 21.11.2024 прийняте відповідачем без надання належної оцінки викладеним у скарзі на постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 та рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 доводам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням №402.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, правомірно вийшов за межі позовних вимог, та обрав спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, оскільки ЦВЛК за результатами отриманої від позивача скарги на постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 та рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024 у встановленому підпунктами 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 порядку належним чином вмотивоване рішення не приймалось, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 № 1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 № 4021 та зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду наведених у мотивувальній частині рішення суду.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії переглянути постанову гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_1 №4021 від 31.08.2024 як необґрунтовану, в ході чого врахувати всі наявні медичні дослідження й документи, а в постанові: (1) вказати всі невідображені та неповноцінно відображені діагнози, у тому числі за ст. 52, 53, 54, 64, 68 Розкладу хвороби; (2) вказати стан загострення та важкий перебіг захворювань за ст. 53 Розкладу хвороб; (3) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку захворювань за ст. 53 Розкладу на предмет зв'язку із військовою службою з урахуванням стану загострення та важкого перебігу; (4) здійснити повторну оцінку причинного зв'язку інших захворювань, у тому числі на предмет зв'язку із захистом Батьківщини, у тому числі тих які раніше були невідображені або неповноцінно відображені в постанові; (5) після належного включення всіх наявних діагнозів здійснити повторну індивідуальну та комплексну оцінку стану здоров'я з метою визначення можливої потреби в лікуванні, реабілітації тощо з урахуванням медичних рекомендацій спеціалістів, а саме висновку лікаря травматологічного відділення від 28.03.2023 року, висновку гастроентеролога від 18.04.2024 року, та висновку гастроентеролога № 9156 від 27.08.2024 року, не підлягають задоволенню, з огляду на її передчасність.
Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Колегія суддів зазначає, що при повторному розгляді скарги позивача належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення №402, з урахуванням висновків суду.
Також, колегія суддів враховує, що обтяження Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України обов'язком повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням 12 регіональної військово-лікарської комісії від 03.10.2024 №1189/4769 на постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби та причинний зв'язок захворювань згідно довідки ВЛК від 31.08.2024 №4021 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням висновків суду наведених у мотивувальній частині рішення суду, поглинає вимогу позову про визнання протиправним рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії №1189/4769 від 03.10.2024, що не підлягає задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, з вищенаведених підстав.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 по справі № 520/1820/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий