01 жовтня 2025 р.Справа № 545/2632/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
представника позивача - Рака А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04.08.2025 по справі № 545/2632/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4810897 від 25.05.2025 за ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що він не керував транспортним засобом під час подій, які зазначені в цій постанові, правил дорожнього руху не порушував, отже дії поліцейського, який склав постанову протиправні.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04.08.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог скарги посилається на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним правопорушення, оскільки не керував автомобілем, посвідчення водія та страхового полісу не мав, тому як не планував керувати транспортним засобом.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги письмові поясненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких ці особи зазначали, що вони були упередженими до ОСОБА_1 через той факт, що останній перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння грубо з ними розмовляв та обзивав лайливими словами.
Також судом не вірно надано оцінку показам свідка, допитаного безпосередньо судом, яка підтвердила факт керування автомобілем нею, а не позивачем .
Крім того, відеозапис наданий відповідачем містить інформацію щодо складання протоколу за ст.130 КУПАП, та не містить відомостей щодо складання протоколу за ст.126 КУпАП.
Зазначає, що позивач не керував транспортним засобом під час подій вказаних у протоколі, посвідчення водія та страхового полісу не мав при собі, оскільки не планував керувати транспортним засобом та не був водієм.
Вважає, що наведені ним факти у відповідності до ст.62 Конституції України та КУпАП повинні тлумачитись на користь особи позивача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначив, що суд першої інстанції вірно надав оцінку обставинам справи та доказам, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення є доведеним належними доказами, отже рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального та матеріального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25.05.2025 постановою серії ЕНА №4810897 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Постановою встановлено, що 24.05.2025 о 23:50 год. у м. Полтаві по вул. Михайла Грушевського,14, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом “Volkswagen Tuareg» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не мав при собі реєстраційний документ на ТЗ, керував ТЗ без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору, чим порушив вимоги п. 2.1.б, 2.1. ґ ПДР України.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем є доведеним, оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 1 ст.37 Закону України "Про дорожній рух" встановлена заборона експлуатації транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка»).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).
ПДР відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п.1.1 ПДР). Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3 ПДР).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5 ПДР).
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.1.4 ПДР).
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 «б» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до п.2.1 «ґ» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
За приписами п.2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 21.3 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Згідно зі ст.53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відтак, наведеною вище нормою Закону передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а пунктом 21.3 ст.21 вказаного вище Закону, підпунктами 2.1, 2.4 ПДР встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Таким чином, забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, водій транспортного засобу повинен мати при собі такий поліс та на вимогу працівника поліції пред'явити цей поліс для перевірки.
Приписами п.2 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з приписів ст.ст. 32, 35 Закону України "Про Національну поліцію", п. п. 2.1., 2.4 ПДР, інспектор поліції має право перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційних документів та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і це право кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16-а, від 13.03.2020 у справі № 161/11159/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приписами ч.1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, підставою для застосування адміністративної відповідальності згідно приписів наведеної вище норми КУпАП є факт ненадання водієм на вимогу поліцейського реєстраційного документу на транспортний засіб або чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що факт вчинення правопорушення п.2.1. «б», п.2.1. «ґ» ПДР України та ч.1 ст.126 КУпАП підтвердженого відеозаписом, який містить відомості щодо не надання позивачем на вимогу поліцейського реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.
Доводи позивача , що 25.05.2025 транспортним засобом керувала його дружина, а не він, перевірені судом першої інстанції та їм надана належна оцінка.
Судом встановлено, що згідно рапорту інспектора чергової частини Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Щербаня І.А., 25.05.2025 о 00 год. 13 хв. на спеціальну лінію "102" від гр. ОСОБА_5 надійшло повідомлення про те, що у м. Полтаві по вул. Михайла Грушевського,14, водій автомобіля "Volkswagen Tuareg", перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив наїзд на 4 припарковані автомобілі.
На зазначений виклик прибули поліцейські, які склали відносно позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а також протоколи за ст.124 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час складання спірної постанови позивач не повідомляв поліцейських про керування транспортного засобу іншою особою, про зазначені обставини також не повідомляла дружина позивача , яка була присутня на місці події.
З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що присутні на місці події особи вказували саме на позивача, як на водія автомобіля "Volkswagen Touareg", д.н.з. НОМЕР_2 , який керував цим автомобілем та здійснив наїзд на припарковані автомобілі. Також, відеозапис містить відомості, що дружина позивача ОСОБА_6 чітко зазначила, що позивач тверезий і ненароком зачепив машини.
Під час допиту судом першої інстанції в якості свідка дружина позивача ОСОБА_6 зазначила, що вона перебувала за кермом транспортного засобу “Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 , намагалась перепаркувати автомобіль, при цьому пошкодила два інших транспортних засоби, однак з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими позивач та його дружина ОСОБА_6 не повідомляли поліцейському, що за кермом транспортного засобу перебувала саме остання.
Отже, зазначене свідчить, що безпосередньо під час складання спірної постанови ОСОБА_6 зазначала інші обставини, ніж ті, які потім викладені нею в суді першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_6 є зацікавленою особою, а її свідчення не узгоджуються з наявним відеозаписом та є суперечливими.
Доводи апелянта щодо не врахування письмових пояснень ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що клопотання про виклик в якості свідків зазначених осіб, судом першої інстанції задоволено, проте зазначені особи до суду не з'явилися та судом безпосередньо допитані не були.
Доводи апелянта щодо не належної оцінки доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи апелянта щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про притягнення позивача за ст.126 КУпАП, оскільки протокол не складався, колегія суддів вважає помилковими, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, у т.ч., ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відтак, в даному випадку поліцейським за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП не складався, а відразу складено оспорювану постанову, якою накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та складанні оспорюваної постанови поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорювана постанова прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції та приписи ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, а тому вимоги скаржника про необхідність стягнення судових витрат, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04.08.2025 по справі № 545/2632/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц