01 жовтня 2025 р. Справа № 520/20366/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/20366/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 309 828 грн. 96 коп. за період з 01.03.2018 по 13.12 2023 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі № 520/20366/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а саме щодо не визначення судом конкретної суми індексації-різниці, яка підлягає виплаті відповідачем на користь ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 520/20366/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо обрахунку належної позивачу індексації різниці, а отже, встановивши протиправність дій суб'єкта владних повноважень, суд мав задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретно визначеній сумі. Разом з тим, суд не врахував, що обраний ним спосіб захисту порушених прав позивача не відновлює їх у належний спосіб, оскільки відповідач на власний розсуд може нараховувати належні позивачу доплати, що знов призведе до порушення прав ОСОБА_1 .
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 23.11.2017 по 13.12.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.12.2023 року № 726 - ос позивача було виключено зі списків особового складу.
У позовній заяві позивачем вказано, що ВЧ НОМЕР_1 в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не виплачена на його користь індексація - різниця грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць на загальну суму 309828,96 грн.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно, хоча відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці, враховуючи, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а також відсутність в матеріалах справи доказів про нарахування та виплату відповідачем такої суми індексації-різниці.
Відтак, задля належного захисту прав позивача суд вважав за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12 2023 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Разом з цим, суд відмовив у задоволенні вимог позивача в частині розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 309 828 грн. 96 коп, оскільки проведення вказаного розрахунку є виключною компетенцією відповідача.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, дійшов висновку про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, в той час як позивач в апеляційній скарзі не погоджується з тим, що суд першої інстанції протиправно не зазначив суму індексації-різниці.
Отже, спірним є виключно обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача, що на думку суду першої інстанції має здійснюватися у спосіб зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В той час як позивач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що суд в оскаржуваному рішенні не розрахував суму індексації-різниці.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам апелянта щодо способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо правозастосування, які викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 звернув увагу на те, що у справах про нарахування індексації суди повинні перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації та у судовому рішенні вказати конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Сам такий спонукаючий спосіб захисту, на думку суду касаційної інстанції, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позов, не розрахував суму індексації різниці.
Внаслідок цього застосований судом першої інстанції спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.
Усуваючи правові недоліки оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити обґрунтованість нарахованої позивачем суми індексації-різниці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін “індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення, право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
З урахуванням цієї позиції, що висловлена Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, а також з урахуванням висновків суду першої інстанції в частині, що не оскаржується відповідачем, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період 01.03.2018 по 13.12.2023.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Так, з дослідженої колегією суддів довідки про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий-березень 2018 року встановлено, що грошове забезпечення позивача склало:
- у лютому 2018 року - 4877,25 грн.
- у березні 2018 року - 7754,83 грн.
Таким чином, дохід позивача у березні 2018 року підвищився на 2877,58 грн (7754,83 грн - 4877,25 грн).
Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (за посиланням https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом:
лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,
Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%.
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Отже, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018 року: 1762,00 грн * 253,30%/ 100 = 4463,15 грн.
Оскільки місячний грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 2877,58 грн, що не перевищило розмір можливої індексації (4463,15 грн), яка припадала на березень 2018 року (місяць підвищення посадових окладів), щомісячний розмір індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_2 дорівнює 1585,57 грн (4463,15 грн - 2877,58 грн).
Відтак, розмір індексації-різниці, яка підлягала до виплати позивачу за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 становить 91 963,06 грн (1585,57 х 58 місяців). При визначенні вказаної суми, колегією суддів не враховується період з 01.01.2023 по 13.12.2023, оскільки відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ дію Закону України «Про індексацію доходів населення» на 2023 рік було зупинено, що, відповідно, виключає правомірність включення до наведеного розрахунку місяців, що охоплюються таким періодом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту у спірних відносинах є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію - різницю грошового забезпечення, виходячи з її щомісячного розміру 1585,57 грн за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно у сумі 91 963,06 грн, а не у розмірі 309 828,96 грн, як помилково заявлено позивачем до стягнення.
Отже, в частині стягнення з відповідача суми індексації різниці в сумі 217 865,9 грн слід відмовити.
Враховуючи характер спірних правовідносин, саме такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову, та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного дослідження обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального права не визначив загальний розмір індексації різниці, яку слід нарахувати та виплатити позивачу у щомісячному розмірі 1585,57 грн за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у загальній сумі 309 828,96 грн з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.12.2023 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 91 963 грн 06 коп.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року по справі № 520/20366/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у загальній сумі 309 828 грн. 96 коп.
Ухвалити постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.12.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у розмірі 91 963 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) гривні 6 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року по справі №520/20366/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін