30 вересня 2025 року Чернігів Справа № 640/3047/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді В. В. Падій, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» до Головного управління ДФС у м. Києві в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0060901404 від 29.11.2018 та № 0060921404 від 29.11.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням ДФС у м. Києві поданий відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується з підстав порушення позивачем норм чинного законодавства України, які встановлені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення ним фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бардо груп» за листопад 2017 року. Вважають, що оскаржувані рішення винесені правомірно, на підставі акту перевірки від 15.11.2018 №1137/26-15-14-04-04/41353054.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/10306/19 скеровано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 10.04.2025 прийнято адміністративну справу № 640/3047/19 до провадження; запропоновано позивачу в строк до 25 квітня 2025 року, подати до суду, шляхом направлення в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі через засоби поштового зв'язку таких доказів: відомості щодо актуальності спірних правовідносин, станом на момент прийняття цієї справи до провадження Чернігівського окружного адміністративного суду; власного письмового підтвердження, передбаченого пунктом одинадцятим частини п'ятої статті 160 КАС України, станом на момент прийняття цієї справи до провадження Чернігівського окружного адміністративного суду; відомості щодо актуальних та дійсних засобів зв'язку з позивачем, а саме: адреса електронної пошти, номер телефону та місце його проживання (перебування, знаходження) з відповідними доказами на підтвердження цих відомостей.
У встановлений ухвалою суду строк позивачем не надано до суду вищезазначені відомості.
Ухвалою суду від 05.06.2025 замінено відповідача в адміністративній справі № 640/3047/19 Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).Головне управління ДПС у м. Києві правом на подання відзиву на позов не скористалося.
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» залишено без руху; встановлено позивачу п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.09.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» зареєстровано в якості юридичної особи з 24.05.2017, код ЄДРПОУ 41353054.
ГУ ДФС у м. Києві листом від 12.04.2018 №15350/10/26-15-14-04-04-12 направило ТОВ «Київтранскомплект» запит про витребування копій документів, що стосуються фінансово- господарських відносин з ТОВ «Бардо Груп» та ТОВ «Делівері Оптторг» за період, з 01.11.2017 по 31.11.2017.
ТОВ «Київтранскомплект» листом від 27.04.2018 №135 повідомило ГУ ДФС у м. Києві, що витребувані документи, що стосуються фінансово- господарських відносин з ТОВ «Бардо Груп» були передані 15.12.2018 Генеральній прокуратурі України на вимогу від 12.12.2017 №07/1/1-36619-16 1534 вих-17 на 12 арк..
Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві, на підставі направлення на перевірку від 31.10.2018 №1768/26-15-14-04-04 та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25.10.2018 №16012, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Бардо груп» (код 414444811) за листопад 2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 15.11.2018 №1137/26-15-14-04-04/41353054, яким встановлено порушення пунктів 185.1 статті 185, 198.1, 198.3, 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 141 656,00 грн, у тому числі, за листопад 2017 року, на суму 141 656,00 грн та порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України з, 01.11.2017 по 30.11.2017, в частині ненадання до перевірки первинних документів.
На підставі акту перевірки від 15.11.2018 №1137/26-15-14-04-04/41353054 ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018: №0060901404, яким, на підставі пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 177070,00 грн (основний платіж - 141656,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 35414,00 грн) та №0060921404, яким застосований адміністративний штраф на суму 510,00 грн.
Не погодившись з прийнятим ГУ ДФС у м. Києві податковим повідомленням- рішенням позивач звернувся до ДФС України зі скаргою щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2018 №0060901404, винесеного ГУ ДФС у Києві.
Розглянувши скаргу ТОВ «Київтранскомплект» 01.02.2019 ДФС України прийняла рішення вих. №5197/6/99991104-02-25, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Києві від 29.11.2018 №0060901404, а скаргу залишено без задоволення.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно статті 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Згідно пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Пунктом 185.1. статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 ПК України).
Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в яких Верховний Суд звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.
Суд зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Суд зауважує, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій, за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.
Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Позивач стверджує, що всі оригінали первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Бардо Груп» були передані Генеральній прокуратурі України на їх письмову вимогу, а тому не могли надати витребувані відповідачем документи під час проведення останнім перевірки.
Так судом встановлено, що на вимогу Генеральної прокуратури України від 12.12.2017 №07/1/1-36619-16 1534-17 ТОВ ««Київтранскомплект» листом від 15.12.2017 №251 направило, зокрема, оригінали первинних документів щодо взаємовідносин товариства з ТОВ «Бардо Груп» на 12 аркушах.
ГУ ДФС у м. Києві листом від 27.04.2018 №16442/9/26-15-14-04-04-11 звернулося до Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України з проханням забезпечити доступ до перевірки, вилучених у ТОВ «Київтранскомплект» первинних документів або надати копії документів, засвідчені печаткою та підписами посадових осіб, якими було вилучено оригінали документів для вжиття контрольно-перевірочних заходів по відпрацюванню ТОВ «Київтранскомплект».
Проте Генеральна прокуратура України повідомила ГУ ДФС у м. Києві, що досудове розслідування у кримінальному провадженні від 08.10.2016 №42016000000002788 здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України.
З метою ознайомлення з первинними документами ТОВ «Київтранскомплект» 08.08.2018 головним державним ревізором - інспектором ГУ ДФс у м. Києві було здійснено виїзд до Головного слідчого управління Національної поліції України, проте останнє повідомило посадову особу ГУ ДФС України, що вказані документи знаходяться у матеріалах кримінального провадження №42016000000002788, яке 15.02.2018 витребувано Генеральною прокуратурою України.
Генеральна прокуратура України листом від 10.10.2018 №04/2/4-4237-16 повідомила, що у разі необхідності, документи, витребувані у ТОВ «Київтранскомплект» листом (вимогою) від 12.12.2017 №07/1/1-36619-16 1534-17 у кримінальному провадженні №42016000000002788 будуть надані службовим особам ГУ ДФС у м. Києві за місцем розташування Генеральної прокуратури України.
Посадові особи ГУ ДФС у м. Києві ознайомились із вилученими документами, що стосуються фінансово-господарських відносин ТОВ «Київтранскомплект» з ТОВ «Бардо Груп», які включали 12 арк.: договір купівлі - продажу від 24.07.2017 №2407, укладений між позивачем та ТОВ «Бардо Груп» та видаткові накладні за жовтень 2017 року, проте видаткові накладні за листопад 2017 року, відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, на вимогу Генеральної прокуратури України, не направляв останньому оригінали первинних бухгалтерських документів ТОВ «Київтранскомплект», які фіксують факт здійснення господарських операції з ТОВ «Бардо Груп» за листопад 2017 року.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ «Київтранскомплект» з ТОВ «Бардо Груп» за листопад 2017 року.
Надаючи оцінку доводам сторін та доказам, наявним в матеріалах справи, судом встановлено обставини щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Бардо Груп», оскільки позивачем не було доведено та не надано суду належних та достатніх доказів (документів) здійснення таких господарських операцій, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, які могли б підтвердити реальність отримання товару, тоді як контролюючим органом було доведено та надано суду належні докази відсутності реального характеру господарських операцій позивача з відповідним контрагентом за перевіряємий відповідачем період.
Суд наголошує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, проте матеріали справи не містять таких документів.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки спірні рішення винесені відповідачем обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим у задоволенні позову суд відмовляє повністю.
При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтранскомплект» (місцезнаходження: Україна, місто Київ, вул. Еспланадна, будинок 28, ЄДРПОУ 41353054).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя В.В. Падій