30 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/10234/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду В.В. Падій, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_3 щодо не проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на належну ним квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень пунктів 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У відповідності до вимог частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес інших осіб, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд зазначає, що під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критеріями розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикцій є зміст спірних правовідносин та предмет оскарження. У разі оскарження дії державного реєстратора з приводу відмови позивачеві як заявнику в державній реєстрації прав згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.Однак, якщо спір стосується речових прав позивача на майно, то даний спір слід розглядати в порядку цивільного або господарського суду, в залежності від суб'єктного складу.
Отже якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з порушенням права особи на реєстрацію права власності, то такі спори відносяться до захисту цивільних (майнових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Крім того суд звертає увагу, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.03.2005, власником спірної квартири є Держава Україна в оперативному управлінні Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, майновий спір є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
У цьому випадку той факт, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні чпстини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір стосується приватноправових відносин, - Чернігівський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір у даній справі не має ознак публічно-правового.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 170, 171, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження у справі № 620/10234/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Кірсанової Світлани Євгенівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним рішення,- відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій