30 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/8011/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника заявника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа №620/8011/25.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити відповідачу вчиняти мобілізаційні дії відносно позивача до винесення рішення по справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що відповідач здійснює мобілізаційні заходи, спрямовані на призов позивача. Водночас позивач був засуджений за тяжкий злочин та його виключено з військового обліку та, відповідно, він не є військовозобов'язаним. Отже, позивач не може бути призваний у загальному порядку, а вчинення мобілізаційних дій може призвести до неможливості виконання судового рішення та захистити і поновити свої права. Додатково зазначає, що Чернігівським окружним адміністративним судом у справі № 620/15855/24 рішенням від 17.04.2025, задоволено позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача. Це свідчить про те, що суд в аналогічній справі з одним і тим же складом учасників справи визнав бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною. Зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 проігноровано висновки суду, у зв'язку з чим позивачу довелось повторно звертатись до суду за захистом свої прав. Через це існує об'єктивна необхідність в задоволенні вимог, викладених в даній заяві про забезпечення позову, шляхом зупинення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вказану заяву, суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також вказала, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.
Дослідивши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної відмови, як підстава для вжиття заходів забезпечення позову (п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України) наразі є передчасними тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності цієї відмови буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваної в майбутньому відмови (рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду в межах даної справи оскаржує рішення відповідача щодо відмови у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача.
Натомість, представник позивача просить суд, як захід забезпечення позову, заборонити вчиняти будь-які мобілізаційних дії.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке на думку останньої є порушеним.
Водночас, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.
Оцінюючи доводи заявника суд зазначає, що процедура проведення мобілізаційних дій віднесена до компетенції відповідача.
Також суд враховує, що позивачем не додано доказів, що підтверджують вжиття відповідачем мобілізаційних дій, а сам факт вручення позивачу повістки про необхідність прибуття для уточнення даних, не свідчить, що відповідачем буде мобілізовано позивача. Навіть оголошення військовозобов'язаного у розшук ще не є діями щодо призову на військову службу, а можуть бути заходами, спрямованими на забезпечення оновлення військово-облікових даних.
Доказів того, що на час прийняття даної ухвали, відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема, про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, позивачем наразі не доведено існування обставин, визначених у ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки заявником не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко