30 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/2520/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорта позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. ''г'' п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до пп. ''г'' п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Позов мотивовано тим, що позивач є єдиною особою, яка займається вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, оскільки мати дитини є колишньою дружиною позивача, є громадянкою Ізраїлю, перебуває у шлюбі з іншим чоловіком та проживає в іншій країні, Ізраїлі. До рапорту позивачем було додано нотаріально завірені копії документів, які на його думку, підтверджується наявність підстав для звільнення зі служби. Позаяк, відповідачем протиправно повернуто подані документи на доопрацювання, чим фактично відмовлено у звільненні зі служби.
Суд ухвалою від 01.04.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач у встановлений ухвалою від 01.04.2025 строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні вимог, з огляду на те, що позивач належних документів, які б підтверджували одноосібне виховання ним дитини з інвалідністю віком до 18 років не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 29.05.2023 по теперішній час. Позивач є батьком дитини з інвалідністю віком до 18 років, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , посвідченням дитини - інваліда серія ДДА, номер НОМЕР_3 від 27.09.2024, медичним висновком номер 42 від 30.06.2020, заключениям ЦЛКК номер 63 від 19.08.2020 про дитину інваліда віком до 18 років.
11.01.2025 позивач звернувся з рапортом до ТВО командира військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_3 про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовозобов'язаний не висловив бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років). У рапорті вказав, що бажання продовжувати проходити службу не має. Справу просив направити в РТЦК міста Чернігів Деснянського району.
До рапорту були додані такі нотаріально завірені копії документів: Копія військового квитка ОСОБА_1 ; Копія паспорту ОСОБА_1 НОМЕР_4 ; Копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 № НОМЕР_5 ; Витяг з реєстру про місце проживання ОСОБА_2 №2024/013543885; Копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; Копія посвідчення інвалідності ОСОБА_2 з вказанням (зазначенням) законного опікуна ОСОБА_1 ДДА НОМЕР_3 ; Копія заключения ЦЛКК №63 від 19.08.2020 ОСОБА_2 ; Копія протоколу ЛКК №42 від 30.06.2020 ОСОБА_2 ; Довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 08.11.2024; Повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 ; Копія заяви від матері ОСОБА_4 від 29.10.2024.
29.01.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_5 , за результатами розгляду рапорту підготовлено лист №414, відповідно до якого повідомлено, що 20.01.2025 уповноваженими особами Військової частини НОМЕР_1 було зареєстровано рапорт №142 позивача щодо звільнення його з військової служби на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наявністю дитини з інвалідністю 2010 року народження, опікуном якої він є.
Підпункт 2 пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закріплює вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану.
Водночас, додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України закріплено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, оскільки пакет документів позивача не відповідає зазначеному вище Додатку повертаємо ваші документи на доопрацювання.
Відповідно до копії рапорту позивача (а.с.18), останній не погоджено у зв'язку з відсутністю документів, передбачених п.19 ч.5 додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з п.4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції чинній на момент подання рапорту) визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, відповідно пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у разі виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
Частиною 7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Таким порядком є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з п.12.11 розділу XIІ цієї Інструкції Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.19.ч.5 Додатку №19 до Інструкції №170 передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати:
медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами та документами які подавались відповідачу, не підтверджується право позивача бути звільненим на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, оскільки позивачем не було надано один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Та обставина що мати дитини є колишньою дружиною позивача, є громадянкою Ізраїлю, перебуває у шлюбі з іншим чоловіком та проживає в іншій країні, Ізраїлі, а також те, що остання не заперечує про переїзд її дочки до батька ОСОБА_1 (а.с.40), на увагу не заслуговує, оскільки факт розлучення, наявність громадянства іншої держави, перебування у шлюбі з іншою особою чи проживання в іншій країні, відповідно до норм чинного законодавства, не звільняє одного з батьків (мати) дитини обов'язку здійснення її виховання та не позбавляє права на це.
Таким чином, відмова позивачу у звільненні зі служби є обгрунтованою.
Щодо посилань позивача на положення Закону України «Про зверненя громадян», ототожнюючи рапорт зі зверненнями, суд їх до уваги не приймає, оскільки для врегулювання роботи з рапортами було прийнято «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, відповідно до якого командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Водночас, резолюція командира була деталізована відповіддю №414 наданою за результатами розгляду рапорту військовослужбовця, Військова частина НОМЕР_1 не відмовила позивачу у задоволенні рапорту, а відповідно до доданої до позову відповіді направила на доопрацювання надані документи, чітко зазначивши норму законодавства, яка містить виключний перелік підстав, якими військовослужбовець може підтвердити право на звільнення.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Повний текст рішення суду складено 30.09.2025.
Суддя Л.О. Житняк