30 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/9207/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Олександра Павлівна, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за його рапортом у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю II групи на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (матір'ю), яка є особою з інвалідністю II групи, на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 08.06.2025 звернувся до командира частини із рапортом про звільнення зі служби в зв'язку з сімейними обставинами, а саме необхідності здійснення догляду за мати, що є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. До рапорту позивач додав всі необхідні документи, однак листом від 16.06.2025 відповідач повідомив про відмову в задоволенні рапорту, оскільки доданий позивачем Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця був скасований ІНФОРМАЦІЯ_1 та складений новий, якого військовослужбовець до рапорту не надав. Представник позивача вказує на те, що про скасування Акту обстеження від 14.05.2025 позивача та його мати повідомлено не було, копії нового Акту обстеження також ніхто не направляв. Така бездіяльність відповідача є протиправною та призвела до порушення прав позивача, оскільки за пункту 7 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України забороняється відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира. Окрім того, представник позивача зазначає, що визначення поняття «сім'я» міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в 51 статті Конституції України. Враховуючи вказане, представник позивача зазначає про наявність права ОСОБА_1 на звільнення зі служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що останнім було підтверджено відповідними доказами. Разом з тим, відмова відповідача призвела до порушення прав військовослужбовця та права особи з інвалідністю на отримання належного догляду.
Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто рапорт ОСОБА_1 , а також додані до нього документи. За результатами розгляду рапорту позивачеві, листом № 1418/1/1/4477 від 16.06.2025, надано відповідь про відсутність підстав для звільнення з військової служби. Відповідач зазначає, що Акт обстеження сімейного стану, поданий позивачем був скасований, а відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця № 1/6061 від 09.06.2025 (отриманого відповідачем 24.06.2025 за вхідним №7382), вбачається, що в ході обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця - працездатних осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено: родичі першого ступеня спорідненості: (син) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; родичі другого ступеня спорідненості: (онука) 2002 року народження ОСОБА_3 . Отже, відповідач вказує, що ОСОБА_1 не довів наявність підстав для його звільнення з військової служби, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю в постійному сторонньому догляду за матір'ю ОСОБА_2 , при відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Представник позивача направив відповідь на відзив, у якому зазначає про хибність ототожнення відповідачем понять «родич» та «член сім'ї». Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлена вимога відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, у той час як визначення поняття «сім'я» наведено в Сімейному кодексі України, згідно з частиною 2 статті 3 якого сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Отже, онука ОСОБА_2 , що проживає з нею окремо, не веде спільного побуту та не має спільних прав та обов'язків, не може бути членом сім'ї другого ступеню споріднення в розумінні статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Окрім того, представник позивача зазначає, що згідно з Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця № 1/5106, складеного комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 14.05.2025, під час проведення обстеження сімейного стану матері Позивача - ОСОБА_2 , було встановлено що вона зареєстрована і проживає одна та правомірно застосовано положення Сімейного кодексу України (ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України) та зроблено висновок про відсутність інших членів сім'ї такої особи. Скасування такого Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, на переконання представника позивача, є безпідставним, враховуючи що підставою для скасування стало повідомлення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 про наявність у ОСОБА_2 онуки - ОСОБА_3 , 2002 р.н. Повторне обстеження сімейного стану ОСОБА_2 не проводилось. Крім того, повноваження ТЦК СП щодо складання актів обстеження сімейного стану військовослужбовців визначені Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, Наказом МОУ № 170 від 10.04.2009 та обмежуються складанням і затвердженням акта. Повноваження на його скасування в цих нормативних актах відсутні.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Постановлено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою суду від 30.09.2025 заява представника відповідача про залишення позову без розгляду залишена без задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу по мобілізації під час воєнного стану на посаді водія евакуаційного ізводу 3 РВР 1 РВБ військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
08.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 10-11).
До рапорту позивач додав пакет документів, а саме: автобіографію, копію свідоцтва про народження, копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 796181 від 11.10.2024, копію довідки ЛКК КНП «Деснянський ЦПМСД» № 83 від 03.06.2024, довідку про склад сім'ї, виданої Виконавчим комітетом Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №275 від 18.10.2024, Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця №1/5106 від 14.05.2025, довідку Морівської сільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 10 від 10.04.2025, копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_5 , копію паспорта ОСОБА_1 та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 та копію довідки присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_2 .
Так, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 796181 від 11.10.2024 ОСОБА_2 з 25.09.2024 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с. 12).
Довідкою консультативно-лікарської комісії КНП «Деснянський ЦПМСД» № 83 від 03.06.2024 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, так як не здатна до самообслуговування безстроково (а.с. 8).
Відповідно до довідки Морівської сільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 10 від 10.04.2025 ОСОБА_2 тяжка хвора і знаходиться на лікуванні в Морівській СЛАЗПСМ (стаціонар вдома). Діагноз: цереброваскулярна хвороба з гіпертонічною хворобою ІІІ ст., загроза ішемічного інсульту, паркінсонізм (а.с. 9).
Висновком Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, складеного ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.05.2025 №1/5106 встановлено, що в ході обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця - працездатних осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено (а.с. 16-20).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.06.2025 №1/6584 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 направлений Акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 09.06.2025 (а.с. 38).
Так, Актом обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 09.06.2025 №1/6061 (а.с. 21-24) встановлено осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- родичі першого ступеня спорідненості: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- родичі другого ступеня спорідненості: онука ОСОБА_3 , 2002 року народження.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту про звільнення, про що повідомив ОСОБА_1 листом від 16.06.2025 (а.с. 7).
Підставою відмови стало повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.05.2025 №1/5106 та складення нового, який до рапорту військовослужбовцем доданий не був. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 порекомендовано позивачеві після отримання нового Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця повторно звернутися з рапортом про звільнення.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо звільнення його з військової служби протиправною та такою, що призвела до порушення його прав, а тому звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 вказаного Переліку встановлено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531.
Пунктами 4-7 Розділу ІІІ вказаного вище Порядку передбачено, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:
подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;
недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;
наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Згідно з пунктами 2-4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Своєю чергою, відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, враховуючи їх нормативно-правове регулювання та актуальну релевантну судову практику Верховного Суду, дійшов такого висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, користуючись своїм правом на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, подав рапорт на звільнення встановленої форми, до якого долучив докази, необхідні та достатні, на його переконання, що підтверджують його право на звільнення.
Доказами, наданими суду позивачем та не спростованими відповідачем підтверджено, що додатки до рапорту ОСОБА_1 в повній мірі відповідають переліку необхідних доказів, встановленому спеціальним законодавством, а саме підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170, які дають право військовослужбовцю на звільнення за сімейними обставинами.
Разом із тим, суд критично ставиться до посилання представника позивача на норми Сімейного кодексу України, яким встановлено коло осіб, що складають сім'ю, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами законодавства, а саме Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Як позивач в позовній заяві, так і відповідач у відзиві на позов, покликаються на обставини, які не були предметом відмови ОСОБА_1 при розгляді командиром військової частини НОМЕР_1 його рапорту на звільнення, а саме наявності в ОСОБА_2 (мати позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду) окрім ОСОБА_1 , члена сім'ї другого ступеню споріднення - онуки ОСОБА_3 , 2002 року народження.
Водночас, доказів, що вказана вище обставина була покладена в мотиви відмови у задоволенні рапорту на звільнення сторони не надали. Ці обставини спростовуються листом відповідача про відмову в задоволенні рапорту від 16.06.2025, відповідно до висновків якого вказано, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_8 доданий ОСОБА_1 Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 14.05.2025 скасований та складений новий Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, який позивачем не був доданий до рапорту від 09.06.2025. Додатково відповідач в листі рекомендує позивачу після отримання нового Акту обстеження сімейного стану повторно звернутися з рапортом про звільнення.
З огляду на мотиви, викладені в листі відповідача, останній розглянув рапорт позивача, однак відмова сформульована командиром військової частини НОМЕР_1 не може вважатись вмотивованою в розумінні Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531.
Окрім того, вказана відмова ґрунтується на наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації про скасування Акту обстеження сімейного стану від 14.05.2025 та прийнятті нового Акту, який не доданий до рапорту, що розглядався.
У той же час, такі твердження відповідача не кореспондуються із пунктами 5 та 7 Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, оскільки відповідачу було достовірно відомо про скасування Акту, поданого позивачем та наявності нового Акту, дата якого співпадає із датою реєстрації рапорту позивача, та який, як вбачається із самого Акту, прийнятий в зв'язку із інформацією, що була надана військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, на переконання суду, позивач не знав про наявність нового Акту, в той час як відповідач про нього був обізнаний та, відповідно до вимог Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 мав можливість самостійно витребувати Акт обстеження від 09.06.2025 та прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення із наданням оцінки всім наявним або відсутнім доказам.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо відмови в задоволенні рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 без належного обґрунтування, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а також без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд, вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, дійшов висновку, що останні підлягають задоволенню частково.
Так, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено судом військовою частиною НОМЕР_1 рапорт позивача розглянутий без належної оцінки всім обставинам, що мають значення в спірних правовідносинах.
Встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий спосіб захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з метою належного захисту порушеного права позивача, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання дій військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 09.06.2025 протиправними та, як наслідок, зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №7917-1916-7127-9215 від 13.08.2025 (а.с. 25).
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За наслідками розгляду справи судом задоволено заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник, однак судом обраний інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 5, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Дії військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 09.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визнати протиправними.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визнати протиправними, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Дата складення повного рішення суду - 30.09.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб