01 жовтня 2025 року справа № 580/7590/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в якому просить стягнути 7261,91грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2024 році та 279,51грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в наслідок виконання вимог щодо виділення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований, як суб'єкт господарювання - фізична особа, 30.07.2024 номер запису 20103500000000609385.
Листом від 19.03.2025 №295/02-12 позивач повідомив відповідача про невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та необхідність провести оплату розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинна складати 1 особу.
Таким чином, станом на 2024 рік 1 робоче місце, призначене для осіб з інвалідністю, залишилось не зайнятим.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 7261,91грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Звенигородською філією Черкаського обласного центру зайнятості листом від 22.04.2025 №14.3-14/175 повідомило позивача на його запит, що протягом 2024 року від відповідача звітність форми 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю не надходила.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 7261,91грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2024 році та 279,51грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
У відповідності до ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований, як суб'єкт господарювання - 30.07.2024.
Згідно наказу №1 від 31.10.2024, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 працевлаштовано з 01.11.2024 сім осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
При цьому, у відповідності до трудового договору від 31.10.2024 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято на роботу 1 особу з інвалідністю у 2024 році ОСОБА_6 (особу з інвалідністю 3 групи відповідно до довідки Серії 12ААА №023123) на роботу по намотуванню дроту.
Отже, відповідач виконав установлений ст. 19 Закону №875-ХІІ обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.
Доводи позивача про роботу особи з інвалідністю лише протягом 2 місяців за 2024 рік, є безпідставні з огляду на реєстрацію відповідача, як суб'єкта господарювання - 30.07.2024, а тому є не обґрунтовані.
Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати лише в разі не виділення та не створення робочих місць, або не працевлаштування осіб з інвалідністю.
Враховуючи надані до матеріалів адміністративної справи відомості що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 працевлаштовано 1особу з інвалідністю у 2024 році, розрахунок суми адміністративного - господарських санкцій є необґрунтований.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної заяви та її задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР