29 вересня 2025 року справа № 580/8476/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області: №0702787-2409-2312-UA1020130000086047 від 10.07.2025, №0582443-2409-2312-UA1020130000086047 від 23.06.2025, №0582444-2409-2312-UA1020130000086047 від 23.06.2025 та №0664891-2409-2312 від 30.06.2025.
Ухвалою судді від 29.07.2025 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нежитлових приміщень. Оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, тому вказані будівлі з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що до об'єкту нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , в ГУ ДПС відсутні підстави для застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України за податкові (звітні) періоди 2022 - 2023 роки (підпункт 266.6.1 пункт 266.6 стаття 266 Кодексу), а саме: відсутнє обґрунтоване підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника; відсутнє підтвердження використання вказаних будівель та споруд за її функціональним призначенням у господарській діяльності саме як сільськогосподарським товаровиробником.
У відповіді на відзив позивач не погодився з викладеними відповідачем запереченнями та наполягав на задоволенні позову, посилаючись на те, що на 2022 рік рішенням Звенигородської міської ради не встановлена ставка податку на тип об'єкту - комплекс, тому наявний у власності позивача комплекс будівель та споруд не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних ITC «Податковий блок», у ОСОБА_1 , як фізичної особи на праві приватної власності перебуває об'єкт нерухомого майна (нежиле приміщення, комплекс будівель) за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 12.01.2022, загальна площа 1358,50 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2673838271020.
Враховуючи зміст адвокатського запиту №25922/6/52-01 від 04.07.2025 податкове повідомлення-рішення сформоване 31.10.2023 №0643456-2410-2322- UА 71020130000086047 (за 2022 рік), яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 88302,50 грн. відкликане (скасоване) та відповідно сформовано нове податкове повідомлення рішення від 10.07.2025 №0702787-2409-2312-UА71020130000086047 (за 2022 рік), яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 88302,50 грн.
Крім цього судом встановлено, що 06.06.2025 ОСОБА_1 подано заяву до ГУ ДПС у Черкаській області (вх. №22496/6/52-01 від 06.06.2025) щодо проведення звірки відповідно до пп. 266.7.3 ст. 266 ПК України з якій зазначено, що він є сільськогосподарським товаровиробником (фізична особа - підприємець, яким обрано спрощену систему оподаткування (єдиний податок III група)); комплекс відноситься до сільськогосподарських приміщень і просив надати пільгу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на вищезазначений комплекс та повідомив, що ставка податку для сільськогосподарських приміщень встановлена на рівні 0,1%, а податок нарахований виходячи з 1% за кв.м.
За результатами розгляду заяви на проведення звірки відповідачем проведено перерахунок грошових зобов'язань та винесено податкові повідомлення- рішення:
- №0582443-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025 (за 2023 рік), яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 9475,14 грн. за частину комплексу, що відноситься до сільськогосподарських приміщень площею 1414,20 кв.м. за ставкою 0,1%;
- №0582444-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025 (за 2023 рік), яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 10847,30 грн. за частину комплексу, що відноситься іншого типу (адміністративні будівлі та інше) площею 161,9 кв.м. за ставкою 1%;
- №0664891-2409-2312-UА71020130000086047 від 30.06.2025 (за 2024 рік), яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 10040,82 грн. за частину комплексу, що відноситься до сільськогосподарських приміщень площею 1414,20 кв.м. за ставкою 0,1%.
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 16.03.2024) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Також суд врахував, що відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573, який набрав чинності 01.01.2024, до класу “Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Перевіряючи чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, судом згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №278442531 від 06.10.2021 встановлено, що у власності позивача з 06.10.2021 знаходиться земельна ділянка, призначена для сіножатей, площею 2,0 га. Також згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №280741310 від 22.10.2021 встановлено, що у власності позивача з 22.10.2021 знаходиться земельна ділянка, призначена для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7499 га.
Основним видом діяльності позивача є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та іншими видами діяльності позивача є: 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.30 відтворення рослин; 01.45 розведення овець і кіз; 01.46 розведення свиней; 01.47 розведення свійської птиці; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність та ін.
Згідно відомостей, які містяться в довідці виконавчого комітету Звенигородської міської ради №304 від 19.05.2025 у власності позивача знаходяться нежитлові приміщення сільськогосподарського призначення, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1358,50 кв.м., які використовуються власником для здійснення сільськогосподарської діяльності та в оренду не задаються за час перебування в його власності.
Отже, сукупність наведених характеризуючих обставин вказує, що позивач віднесений до сільськогосподарських товаровиробників, оскільки використовує спірні приміщення у власній сільськогосподарській діяльності, тому має право на пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Вирішуючи питання про правомірність визначення розміру податку на нерухоме майно, судом встановлено, що за результатами проведеної з позивачем звірки податковий орган збільшив загальну площу приміщень, які перебувають у власності позивача. Так, зі змісту податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно за 2023-2024 роки відповідач здійснює нарахування податку на площу 1414,20 кв.м. та додатково на площу 161,9 кв.м.
Зі змісту поданого відповідачем відзиву вбачається, що до такого висновку податковий орган дійшов виходячи зі змісту наданого позивачем технічного паспорту на комплекс нежитлових будівель сільськогосподарського призначення за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, село Вільховець, вул. Заводська, будинок 3, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:7461-0056-9440-4136 (Редакція №3).
При розрахунку розміру податку контролюючий орган використав площу основи (забудови) приміщень.
У цьому контексті суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з п. 1, 4 розділу VI наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (далі - Порядок №127), який був чинним на 20.12.2022 - дату виготовлення наведеного технічного паспорта комплексу будівель, підрахунок площ приміщень будинків здійснюється у журналах внутрішніх обмірів. Під час підрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів, підрахунки виконувати з точністю до одного десяткового знака.
Площа приміщень будинків визначається за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні 1,10 м - 1,30 м від підлоги (без урахування плінтусів).
Відповідно до п. 34 розділу VI Порядку №127 площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу зовнішнім обводом будинку, включаючи частини, що виступають. Площа під будинком, розташованим на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.
Отже, загальну площу приміщень слід вимірювати в межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін. Натомість, площа забудови фактично визначається як площа земельної ділянки, яку займає споруда, виміряна на рівні цоколю по зовнішньому обводу будинку, включно з усіма виступаючими частинами, такими як ґанки, пандуси, а також проїзди біля приміщення.
За таких обставин, податковий орган не мав права використовувати площу основи (забудови) для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Такі дії податкового органу суперечать вимогам пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості, яка за даними наведеного технічного паспорту становить 1358,50 кв.м., а не площа основи (забудови) приміщень.
Загальна площа спірного об'єкта нежитлової нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 1358,50 кв.м., яка також зазначена у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 09.02.2011 та технічному паспорті на комплекс нежитлових будівель сільськогосподарського призначення.
При вирішенні спору судом враховано, що комплекс складається з наступних будівель: адміністративна будівля (літера А) - загальна площа 125,7 кв.м.; прохідна (літера Б) - загальна площа 13,0 кв.м.; склад для утримання птиці (літера В) - 10,2 кв.м.; склад для утримання кролів (літера - Г) - 308,7 кв.м.; склад для сіна (літера - Д), прибудова (літера - д), прибудова (літера - д1) - 445,9 кв.м.; склад для зерна (літера - Ж) - 455 кв.м., що загалом складає 1358,50 кв.м. (125,7+13,0+10,2+308,7+445,9+455).
Зважаючи на вимоги наведених державних класифікаторів адміністративна будівля (літера А) та прохідна (літера Б) не включені до переліку об'єктів за кодом 1271, тому на них не поширюється пільга зі сплати податку на нерухоме майно. Отже, наведені нежитлові приміщення є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
За таких обставин, сума податку на нерухоме майно у 2022 році, яка підлягає сплаті позивачем становить 9015,50 грн. ((125,7+13,0)х65), відповідно податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 №0702787-2409-2312-UА71020130000086047 підлягає скасуванню, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 79287 грн.
Своєю чергою, сума податку на нерухоме майно у 2023 році, яка підлягає сплаті позивачем становить 9292,90 грн. ((125,7+13,0)х67), відповідно підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0582444-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 1554,40 грн.
Податкові повідомлення-рішення №0582443-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025 та №0664891-2409-2312-UА71020130000086047 від 30.06.2025, підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки ними нараховано податок на приміщення на які поширюються пільги зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Податкове повідомлення-рішення №0664889-2409-2312-UА71020130000086047 від 30.06.2025, яким нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адміністративну будівлю (літера А) в сумі 11494,90 грн., позивачем не оскаржується.
Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на суму 100357,36 грн. (1554,4+79287+9475,14+10040,82), що становить 84,57% майнових вимог позивача, відповідно на його користь підлягає стягненню з відповідача сума судового збору 1024,31 грн. (1211,20х84,57%).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0582443-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025 та №0664891-2409-2312-UА71020130000086047 від 30.06.2025
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0702787-2409-2312-UА71020130000086047 від 10.07.2025, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 79287 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0582444-2409-2312-UА71020130000086047 від 23.06.2025, в частині нарахованого податку на нерухоме майно в сумі 1554,40 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ ВП: 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 31 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО