01 жовтня 2025 року справа № 580/9768/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/9768/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» (вул.Дерев'янка 19, м.Умань, Черкаська область, 20310, код ЄДРПОУ 03361419) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
29.08.2025 вх.№43746/25 ОСОБА_1 у позовній заяві (документ сформований в підсистемі ЄСІТС 28.08.2025) просить:
- визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» щодо надання неточної та неповної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» надати точну та повну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025.
17.09.2025 вх.№47003/25 ОСОБА_1 заявила відвід судді Л.В.Трофімової, що визнаний необгрунтованим і переданий у порядку ч.1 ст.31 КАС України для вирішення (ухвала суду від 18.09.2025, розпорядження від 18.09.2025 №115, протокол від 18.09.2025).
22.09.2025 Черкаський окружний адміністративний суд (суддя Орленко В.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовив.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у відповіді від 13.08.2025 надано неточну та неповну інформацію на запит: ким, коли, яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 29.7 м на 150.5 м. Позивач вказує на завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України у вирішенні публічно-правових спорів з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.
18.09.2025 вх.№47103/25 у відповіді на відзив ОСОБА_1 наголошує, що у відповіді від 13.08.2025 на інформаційний запит, у відзиві на позовну заяву немає інформації про те: ким, коли, яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 29.7 м на 150.5 м. З відзиву вбачається, що Відповідач або не усвідомлює характер запитуваної інформації, або приховує інформацію, тому просить ефективно захистити інтереси.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
17.09.2025 вх.№46893/25 у відзиві Відповідач стверджує, що у відповіді ОСОБА_1 повідомлено, що підставою змін є рішення Уманського місьрайонного суду Черкаської області, яке особисто надала 20.06.2024 на адресу Оператора ГРМ ПрАТ «Уманьгаз» (проте у додатках до відзиву немає одного аркуша у наданій сканкопії судового рішення) та вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідач вважає, що не є інформаційним запитом звернення для відповіді на яке необхідно створити інформацію, проте на момент звернення в розпорядженні ПрАТ «Уманьгаз» була інформація, що надана у відповіді - іншої інформації не може бути надано. Позивач особисто звернулась із заявою до ПрАТ «Уманьгаз» щодо проведення процедури зміни власника особового рахунку згідно з рішенням у справі №705/2720/18 - підстава для внесення змін до загальної площі квартири.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз», просила: надати повну, точну та достовірну інформацію ким, коли та яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 29.7 м на 150.5 м.
За підписом Голови Правління ПрАТ «Уманьгаз» листом від 13.08.2025 №2161 «щодо надання відповіді на звернення» ОСОБА_1 поінформавана ПрАТ «Уманьгаз», Оператор ГРМ про таке: розглянуте звернення від 08.08.2025 (зареєстроване за №5745), зміну загальної площі квартири АДРЕСА_2 проведено відповідно до площі, зазначеної у рішенні Уманського місьрайонного суду Черкаської області, копія якого надана 20.06.2024.
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у справі № 705/2720/18 ЄДРСР 75890044 визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину реконструйованої квартири АДРЕСА_1 загальною площею 150,5 кв.м.; визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину реконструйованої квартири АДРЕСА_13 загальною площею 150,5 кв.м, яка належала ОСОБА_2.
З метою швидкої, якісної та більш зручної взаємодії Споживача та Оператора ГРМ ПрАТ «УМАНЬГАЗ» розробив чат-бот в соціальній мережі (https://umangaz.com.ua/?p=6230).
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною у 1997 році, передбачено: кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Автори Цванських принципів підкреслюють, що за певних обставин для захисту законних інтересів національної безпеки може виникнути необхідність зберігати інформацію у таємниці, проте лише у тому обсязі, якого суворо вимагають невідкладні обставини, та лише на обмежений час ( ОСОБА_2 . Право на інформацію: міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ та національне регулювання у воєнний час. Огляд правових підходів. Серія: Свобода слова і національна безпека. - Київ: УНЦПД, 2022. - 21 с./ http://www.ucipr.org.ua/images/files/1752/1752_file.pdf).
Право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020.
Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
Конституційний Суд зазначив, що ст. 55 Конституції України «не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність». Тим самим створений механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997).
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).
Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23); розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20); відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації (ч.1 ст.24).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно з пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 №45) передбачено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Положеннями пункту 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2496, передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. Приписами пункту 5 Розділу ІІІ Правил встановлено, що у разі зміни власника об'єкта постачання побутовий споживач (новий власник) повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою про укладання договору постачання природного газу. Верховний Суд у справі № 234/19750/18 ЄДРСР 86034959 вказав, що позивач не обґрунтував належним чином яке саме його право порушене унаслідок ненадання посадовими особами йому на ознайомлення договору, стороною якого він не є, та не зазначив, якої реальної шкоди завдали йому такі дії.
Верховний Суд у справі № 751/1560/19 висновує: питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу з додатком про підтвердження права власності особи на частину квартири.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо змісту наданої відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 , суд встановив, що лист від 13.08.2025 №2161 містить неповну інформації - не містить покликання на нормативно-правові акти та/або статутні документи, що враховані під час розгляду інформаційного запиту від 08.08.2025 (реєстр.№5745), що розглянутий як звернення без окреслення підстав ненадання відомостей про те, ким, коли та яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_2 з 29.7 м на 150.5 м; не згадується особовий рахунок № НОМЕР_2 ; не йдеться про споживачів та/або про користування особистим кабінетом GASOLINA-online; не роз'яснена процедура і спосіб зміни площі; не повідомлено про формування та оприлюднення відомостей на сайті Газолина; не вказано підстави відмови у отримуванні запитувачем інформації ким, коли та яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_2 ; не повідомлено про можливість оскарження та/або про сприяння у реалізації прав запитувача інформації.
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи-це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Суд встановив, що лист-відповідь від 13.08.2025 №2161 не містить також покликання на номер справи рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, дати набрання законної сили та/або про інформування у реалізації яких саме повноважень ПрАТ «Уманьгаз» - Оператор ГРМ йдеться під час виконання резолютивної частини якого саме судового рішення.
Суд враховує, що в інформаційному запиті ОСОБА_1 не йдеться про судові рішення, проте висловлена зацікавленість у зміні інформації на сайті Газолина, тому надана відповідь підтверджує, що не забезпечено сприяння заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ щодо оприлюдненої інформації ким, коли та яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком №10010433 станом на 08.08.2025.
Запитувач має право оскаржити: надання недостовірної або неповної інформації (п.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI), проте позовні вимоги сформовані одночасно про надання неточної та неповної інформації.
Суд дійшов висновку про допущену протиправну бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 08.08.2025 шляхом надання неповної інформації (повідомлено без конкретизації - відповідно до площі зазначеної у рішенні Уманського місьрайонного суду; не йдеться про відомості, що оприлюднені/розміщені коли, якою особою на сайті Газолина (у контексті користування особистим кабінетом GASOLINA-online) за яким особовим рахунком та у який спосіб (яким чином) - відповідно до якої урегульованої процедури, на підставі якого первинного документа, показників лічильника чи витягу з реєстру речових прав), тому належить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні для забезпечення позивачеві можливості моделювати подальшу поведінку.
У задоволенні вимоги у частині зобов'язати надати точну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025 відмовити як передчасній, необгрунтованій.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_3 ), розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, п.1 ч.1 ст.263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 08.08.2025.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» [вул.Дерев'янка 19, м.Умань, Черкаська область, 20310, код ЄДРПОУ 03361419].
Рішення суду складене 01.10.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА