Справа № 560/16859/25
30 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , подану до подання позовної заяви,
До суду 30 вересня 2025 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в тому числі вручати повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, до набрання законної сили рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що внесення даних про ОСОБА_1 в інформаційну підсистему "РОЗШУК" інформаційно-комунікаційних систем "Інформаційний портал Національної поліції" є таким, що порушує його особисті права та інтереси, оскільки він не порушував діюче законодавство, проживає за своєю адресою, відносно нього не складалися будь-які протоколи. Також, ОСОБА_1 протиправно поставлено на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він 12.10.2012 виключений з обліків, після чого змінив місце проживання та з 25.08.2020 проживає у АДРЕСА_1 . Звернуто увагу на надання інформації, яка не відповідає дійсності, у Відділ поліції № 2 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області про ОСОБА_1 як особи, яка скоїла правопорушення передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 - 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Заявник зазначає про протиправність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 та підготовку адміністративного позову. Проте, сама лише незгода заявника з рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення (або імовірне звернення) до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, встановити наявність очевидних ознак протиправності рішення та/або наказу, на аргументах протиправності яких ґрунтується мотивувальна частина поданої заявником заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
Судження ОСОБА_1 мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
При цьому, ОСОБА_1 не додано до матеріалів заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття ІНФОРМАЦІЯ_4 дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу. Тобто твердження ОСОБА_1 про його подальшу мобілізацію базуються виключено на припущеннях.
Безумовно, рішення, бездіяльність чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів взаємовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Більше того, якщо виходити із припущень ОСОБА_1 щодо негативних наслідків у вигляді призову на військову службу, то суд не погоджується з ними, оскільки положеннями статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи наведене, заявник не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, заява про забезпечення позову не належить задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк