Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 вересня 2025 року Справа № 520/14234/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №205250014111 від 21.01.2025 про відмову у виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, а саме: з 10.07.1988 по 07.10.1998 на посаді вихователь Чугуївського ясла-садка №2 м. Чугуєва; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні вищевказаної грошової допомоги через відсутність у позивача стажу. Вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже у позивача достатньо стажу, пенсія призначена вперше, позивач надалі працює - а відтак наявні усі умови для признання даного виду допомоги. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що При розгляді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності заяви позивача щодо виплати грошової допомоги встановлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, відсутня інформація про сплату страхових нею внесків за жовтень, листопад, грудень 2024 року, що підтверджує факт роботи заявниці на дату права. По наявних документах у пенсійній справі страховий стаж позивача становить: 34 роки 5 місяців 17 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - 27 років 1 місяць 6 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За вказаних обставин, головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно поданої заяви №202 від 15.01.2025 року та виплати одноразової грошової допомоги.
Ухвалами судді від 09.06.2025 та від 25.06.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою суду 09.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив позивач з 19.10.2024 отримує пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та перебуває на обліку у ГУ ПФ України у Харківській області.
15.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку № 22-1 заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Відповідно до пункту 4.8. Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі по слуги» та «Про захист персональних даних».
Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Згідно з розподілу в системі електронного документообігу, за принципом екстериторіальності документи про призначення пенсії позивачу були передані на розгляд головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на підставі документів, які були надані до заяви, скановані та внесені до електронної пенсійної справи.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України у тернопільській області від 21.01.2025 № 205250014111 відмовлено у здійснені перерахунку пенсії за заявою позивача від 15.01.2025. Наведено наступні мотиви відмови. В результат аналізу документів доданих до заяви для перерахунку пенсії виявлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків за жовтень, листопад, грудень 2024 року, що підтверджує факт роботи заявниці на дату права. По наявних документах у пенсійній справі страховий стаж становить: 34 роки 5 місяців 17 днів, в тому числі стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 27 років 1 місяць 6 днів, що є недостатнім для виплати одноразової грошової допомоги. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно поданої заяви №202 від 15.01.2025 року.
Позивач вбачаючи в зазначеному рішенні суб'єкта владних повноважень порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04. 2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Таким чином, з 4 червня 2019 року - дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е» ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував: « норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № України № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.»
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
У постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22.
Суд установив, позивачу вперше призначено пенсію за віком з 19.10.2024, що підтверджено доказом «Форма РС-право».
Суд відмічає, що до призначення пенсії за віком позивач не отримував іншого виду пенсії. Дані обставини підтверджено матеріалами пенсійної справи.
Основна причини відмови у призначенні даного виду допомоги це відсутність у позивача необхідно спеціального стажу виходячи з поданих та наявних у матеріалах пенсійної справи доказів.
Позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи періоди з 10.07.1988 до 07.10.1998, відносно такої вимоги суд зазначає наступне.
Так, дійсно суд установив, що період роботи з 10.07.1988 до 07.10.1998 не зараховані пенсійним органом при призначенні пенсії за віком станом на 19.10.2024 до страхового стажу позивача.
Відповідно до відомостей, які містяться у формі РС-право оспорюваний період не зараховано на дату призначення пенсії 19.10.2024 ГУ ПФ України у Харківській області, про що повідомив листом останній позивача від 08.04.2025.
Відповідач у даній справі не приймав рішення щодо не зарахування оспорюваного періоду до стажу роботи позивача, що підтверджено оспорюваним рішенням від 21.01.2025, а лише виходив із відомостей, які були наявними у матеріалах пенсійної справи.
На виконання п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Згідно п.п. 6, 7 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
За п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років».
Переліком №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема, у дошкільних навчальних закладах всіх типів - директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи. При цьому, незалежно від того, чи є такі заклади комунальними чи державними (примітка 2 Переліку № 909).
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000, визначено, що посада вихователя належить до категорії педагогічних працівників.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , остання з 10.07.1988 по 07.10.1998 працювала на посаді «вихователь» Чугуївського ясла-садка №2 м. Чугуєва.
Таким чином, посада вихователя ясла-садка, на якій працювала позивачка, відноситься до тих, які дають право на призначення оспорюваної допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №442/456/17 від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, звернула увагу, що вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Враховуючи викладені норми законодавства та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період до спеціального трудового стажу, адже формально підійшовши до реалізації права позивача на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти та виходив із відомостей, які містились у матеріалах пенсійної справи не надавши оцінки трудовій діяльності, відомості про які містились у трудовій книжці, зокрема щодо оспорюваного періоду.
З огляду на вищевикладене та задля ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії від від 21.01.2025 № 205250014111.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає.
Суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсійних виплат.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2022, а не зобов'язання призначити допомогу.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, яка зареєстрована 15.01.2025 про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні щодо необхідності вирішення питання про зарахування до стражу роботи позивача період з 10.07.1988 до 07.10.1998.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні ді - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.01.2025 №205250014111 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2025 про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти пенсій, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження - місто Тернопіль, майдан Волі, будинок № 3, код ЄДРПОУ 14035769;
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2025.
Суддя М. І. Садова