Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про забезпечення адміністративного позову
"01" жовтня 2025 р. справа №520/25890/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Конторська, буд. 90, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03361715) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання незаконними та скасування рішення, -
30.09.2025 Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати Рішення №11/4-3500 від 16.09.2025 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить суд:
- зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу Підприємства на підставі Рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025.
Заява обґрунтована тим, що Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у відношенні Комунального підприємства "Харківводоканал" на підставі п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України винесено Рішення від 16.09.2025 №11/4-3500 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/ електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу. Вказане Рішення є вимогою Контролюючого органу до Платника (без повідомлення останнього), що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами платіжної системи з подальшим спрямуванням його на погашення податкового боргу Підприємства. На теперішній час вже відбулося примусове стягнення грошових коштів з рахунків Підприємства у Акціонерному Банку "УКРГАЗБАНК" на підставі платіжної інструкції в національній валюті від 26.09.2025 №1122 у розмірі 192,00 грн. Втім, таке примусове стягнення грошових коштів з рахунків у банках, лише на підставі Рішення, що самостійно прийняте Північним МУ ДПС ВПП, має ознаки протиправності, що підтверджується постановами Верховного Суду від 18.11.2022 по справі №520/11571/19, від 06.05.2020 №820/899/17, від 03.08.2022 №520/6746/2020 та крім цього створює умови для порушення прав, свобод та інтересів не лише юридичної особи - КП "Харківводоканал", а й прав, свобод та інтересів фізичних осіб - мешканців м. Харкова та Харківської області, що за умов ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для забезпечення позову.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 в справі №826/10936/18 (провадження №К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення №11/4-3500 від 16.09.2025 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Тобто, вказане вище рішення контролюючого органу є підставою для стягнення з КП "Харківводоканал" безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу шляхом складення та направлення платіжних доручень, інкасових доручень до банків, які обслуговують вказане підприємство.
При цьому, контролюючим органом 26.09.2025 на адресу Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" була направлена платіжна інструкція від 26.09.2025 №1122 (копія якої міститься в матеріалах справи), за якою з підприємства позивача було стягнуто 192,00 грн.
В своїй заяві про забезпечення позову позивач вказує, що КП "Харківводоканал" є єдиним підприємством для Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів. В умовах воєнного стану робота КП "Харківводоканал", як об'єкту критичної інфраструктури, набула особливого значення. Функціонування таких підприємств, особливо в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», є елементом національної безпеки України. КП "Харківводоканал" в умовах воєнного стану є єдиним підприємством в Україні, яке надає послуги водопостачання цілодобово. У цих умовах стягнення відповідачем податкового боргу на підставі спірного Рішення контролюючого органу, без встановлення його законності у судовому порядку, не припустимо, виходячи із питань Національної Безпеки, так як призведе до фінансового колапсу та зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення. Також зазначає, що наслідки зупинки роботи Підприємства будуть носити невідворотній характер, оскільки зупинка роботи очисних споруд та насосних станцій на системах каналізації призведе до техногенних наслідків та витоку каналізаційних стоків на поверхню.
Крім того, вказує, що за двома фактами ракетного обстрілу російською федерацією, які зруйнували комунікації за адресами м. Харків, вул. Римарська, буд 13, 18 загальною вартістю 1 700 784,22 грн. (Акти візуального обстеження об'єкту, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 06.06.2023 містяться в матеріалах справи), відновлення лише за адресою м. Харків, вул. Римарська, буд. 18 буде коштувати підприємству позивача 1 263 599 грн., тобто майже повну вартість пошкодженого об'єкту (Розрахунок витрат аварійно-відбудовних робіт з ліквідації наслідків ракетного обстрілу водопровідно каналізаційної мережі по вул. Римарській, буд. 18 (доданий до матеріалів справи), що свідчить про наявність додаткових майнових збитків підприємства.
КП "Харківводоканал" в умовах воєнного стану є єдиним підприємством в Україні, яке надає послуги водопостачання цілодобово. В цих умовах стягнення податкового боргу на підставі спірного Рішення контролюючого органу, без встановлення його законності у судовому порядку, не припустимо, виходячи із питань Національної Безпеки, так як призведе до фінансового колапсу та зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення.
З огляду на наведені вище обставини та доводи заявника, суд доходить висновку про те, що у випадку невжиття тимчасових обмежувальних заходів, у разі стягнення відповідачем податкового боргу на підставі спірного рішення контролюючого органу, позивач може зазнати значних фінансових труднощів та можливої зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення, що може мати наслідком зупинку виплати заробітної плати, зупинку роботи очисних споруд та насосних станцій на системах каналізації, яка в свою чергу, може призвести до техногенних наслідків.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду у даній справі.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного судового розгляду справи.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, а також від 09.10.2024 у справі №520/7414/24, від 17.07.2025 у справі №520/14366/25, від 13.06.2025 у справі №520/6743/25 та від 01.08.2025 у справі №520/9917/25
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, заява Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення адміністративного позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Конторська, буд. 90, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03361715) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання незаконними та скасування рішення - задовольнити.
Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення №11/4-3500 від 16.09.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/25890/25.
Копію ухвали направити Північному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Біленський О.О.