Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 жовтня 2025 року № 520/14850/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України прийняте 11 травня 2025 року щодо громадянина України ОСОБА_1 Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону.
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України прийняте 12 травня 2025 року щодо громадянина України ОСОБА_1 Начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) капітаном ОСОБА_3 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону.
-стягнути на користь ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Суддя Кухар М.Д. з 28.07.2025 року по 18.08.2025 року перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕНПРО», що підтверджується Витягом з Єдиного з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.05.2025 року (копія додається).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВЕНПРО» є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, на підтвердження наведеного додається Наказ Міністерства цифрової трансформації «Про підтвердження статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» КВ152 від 17.02.2025 та Додаток до Наказу КВ152 від 17.02.2025 «Юридичні особи, яким підтверджено статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» та інших нормативно-правових актів Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВЕНПРО» має можливість здійснювати бронювання кінцевих бенефініаоних власників та працівників, необхідних для забезпечення безперебійної роботи підприємства.
З метою належного функціонування підприємства та виконання його виробничо- господарських завдань, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВЕНПРО» здійснило бронювання кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі ОСОБА_1 , який бере безпосередню участь в управлінні підприємством, організації виробничих процесів, координації міжнародних контрактів та забезпеченні стабільної роботи компанії.
На підтвердження бронювання Позивача додаються Військово-обліковий документ Позивача в електронній формі з відображенням інформації про бронювання; Результат бронювання за заявою №20250221-677165 із Єдиного порталу державних послуг Дія.
Заброньований як кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_1 11 травня 2025 року прибув до пункту пропуску «Краківець» з метою перетину державного кордону для участі в переговорах із закордонними партнерами необхідних для забезпечення діяльності підприємства.
У пункті пропуску Позивач пред'явив документи:
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
-протокол загальних зборів учасників ТОВ «СЕВЕНПРО», якими вирішено уповноважити та направити ОСОБА_1 до офісу BLAGODA PL Sp. Z oo у м. Варшава, Польща у період з 11 травня 2025 року по ЗО травня 2025 року з метою ведення переговорів щодо потенційної співпраці та замовлення послуг з розробки програмного продукту у ТОВ «СЕВЕНПРО»;
-Наказ ТОВ «СЕВЕНПРО» Про вибуття учасника та кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕНПРО» ОСОБА_1 за кордон;
-запрошення від BLAGODA PL Sp. Z оо (м. Варшава, Польща) для проведення переговорів щодо потенційної співпраці та замовлення послуг з розробки програмного продукту;
-військово-обліковий документ в електронній формі з відображенням інформації про бронювання;
-Наказ Міністерства цифрової трансформації «Про підтвердження статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» КВ152 від 17.02.2025;
-Додаток до Наказу КВ152 від 17.02.2025 «Юридичні особи, яким підтверджено статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».
-Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з відображенням інформації про кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «СЕВЕНПРО»;
-результат бронювання за заявою №20250221-677165 із Єдиного порталу державних послуг Дія.
Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини: «не підтвердження мети поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).»
12 травня 2025 року Позивач прибув до пункту пропуску «Рава-Руська» з метою перетину державного кордону для участі в переговорах із закордонними партнерами. У пункті пропуску Клієнт пред'явив вищевказаний пакет документів.
Начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) капітаном ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини: «не підтвердження мети для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України N°57 (зі змінами та доповненнями)».
Позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до абзацу першого статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина згідно із статтею 64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 11 травня 2025 року прибув до пункту пропуску «Краківець» з метою перетину державного кордону.
Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини: «не підтвердження мети поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).
12 травня 2025 року Позивач прибув до пункту пропуску «Рава-Руська» з метою перетину державного кордону.
Начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) капітаном ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини: «не підтвердження мети для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).
Суд вказує, що правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-УІ (в редакції Закону на момент прийняття оскаржуваного рішення (далі - Закон № 1710-УІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1710-УІ прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Згідно із частиною 2 даної статті прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Частинами 3-5 статті 2 Закону № 1710-УІ встановлено, що прикордонний контроль здійснюється щодо:1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.
Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону № 1710-У1 перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом: видів контролю на державному кордоні.
Частиною 4 статті 6 даного закону визначено, що прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Згідно з частинами 1-2 статті 7 Закону № 1710-УІ паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук, необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Як слідує із частини 1 статті 14 даного Закону іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Закону № 1710-УІ форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-ХП (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України № 3857-ХП) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України № 3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених таким Законом, та в'їхати в Україну.
На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Стаття 2 Закону України № 3857-ХІІ встановлює, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно зі статтею 3 Закону України № 3857-ХІІ перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України № 3857- ХІІ та інших законів України.
На виконання статті 3 Закону України № 3857-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724) затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Правила перетинання державного кордону громадянами України), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Предметом спірних правовідносин в даній справі є правомірність рішення щодо відмови в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 .
Вказаними вище нормативними актами визначено органи, які приймають такі рішення, процедуру прийняття та підстави за яких посадовими особами прикордонної служби може бути відмовлено особі у перетині кордону.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Тобто, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють перевірку документів наданих для перетину державного кордону.
При цьому у статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль», зазначено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Відповідно до частини 1 пункту 11 статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» під оцінкою ризиків розуміється діяльність, що провадиться службовими особами Державної прикордонної служби України, спрямована на встановлення ймовірності порушення особою законодавства у сфері безпеки державного кордону.
Відповідно до розділу 1 частини 2 абзацу 1 Інструкції з проведення аналізу ризиків у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.12.2017 № 1007, аналіз ризиків, це сукупність процедур і методів обробки інформації з метою визначення наявних та потенційно можливих ризиків у сфері безпеки державного кордону. Аналіз ризиків є невід'ємною складовою інтегрованого управління кордонами.
Тобто, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з метою оцінки ризиків, в ході перевірки документів для встановлення підстав на право перетинання державного кордону України, під час процедури прикордонного контролю окрім здійснення перевірки документів, проводять опитування осіб котрі прямують через державний кордон, для підтвердження мети такої поїздки з наданих на паспортний контроль документів
Взаємозалежність підтвердження мети прямування, залежить від наданих особою під час перетинання державного кордону документів, тобто під час процедури опитування (обізнаності особи щодо інформації зазначеної в документі(ах)) та у разі коли відомості, що стали відомі під час перевірки документів та в ході опитування особи - розбігаються, такі ознаки вказують на реагування профілів ризику (зазначені заходи є метою здійснення прикордонного контролю та здійснюється задля протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон), а отже, недостатньо лише самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, оскільки підтвердження мети поїздки є невід'ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю.
Таким чином, окрім документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, потрібно підтвердити також мету поїздки, що є невід'ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю.
Відповідно до Правил № 57 не підтвердження мети поїздки є підставою для прийняття рішення про відмову в перетині держаного кордону на підставі частини 1 статті. 1.4 Закону № 1710-УІ.
Форма рішення про відмову в перетині державного кордону, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 червня 2023 року № 457.
Як встановлено судом, зміст та форма оскаржуваних позивачем рішень від 11 травня 2025 року та від 12 травня 2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України» ОСОБА_1 повністю відповідає вищезазначеному нормативному акту.
Що стосується твердження позивача про необґрунтованість рішень про відмову в перетині державного кордону, суд зазначає наступне.
Розгляд питань, що пов'язані із в'їздом: чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є виключною компетенцію посадових осіб Державної прикордонної служби України та її посадових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.
При цьому, при прийнятті рішення законодавець визначив умову, - обґрунтованість рішення.
У даному випадку питання обґрунтованості рішень слід трактувати не як опис підстав у самому рішенні, форма якого цього не передбачає.
Поняття обґрунтованості рішення про відмову в перетині державного кордону в контексті спірних правовідносин означає, що воно повинно ґрунтуватись на вимогах закону, що в даному випадку є доведеним зі сторони відповідача.
Окрім того, враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби (дискреційні повноваження).
З цих же підстав суд зауважує, що віднесення (ТОВ «СЕВЕНПРО») (суб'єкт господарювання, кінцевим бенефіціарним власником якого є позивач) до критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та бронювання у зв'язку із цим позивача в реєстрі Резерви- не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.
Також, в контексті спірних правовідносин суд вказує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб; у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями ЗО - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Строк дії військового стану на даний час неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду справи.
Зважаючи на викладені положення, враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", гарантоване статтею 33 Конституцією України право вільно залишати територію України під час воєнного стану може бути обмежене.
Слід звернути увагу на те, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 967 від 14.12.2020 затверджено форми рішень про відмову в перетинанні державного кордону України.
Дана форма не містить такої вимоги для посадових осіб прикордонної служби, як конкретизацію підстав, передбачених ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України, а отже посадові особи прикордонної служби не зобов'язані у своєму рішенні зазначати такі підстави.
Суд звертає увагу на те, що перелік підстав, передбачених ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в' їзду в Україну громадян України, не є вичерпним, а передбачене ч. 1. ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Правил N° 57.
Відтак аргументи позивача щодо невідповідного змісту та форми оскаржуваних рішень встановленій чинним законодавством формі не відповідають дійсності, оскільки оскаржувані позивачем рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України громадянину України від 11 травня 2025 року та від 12 травня 2025 року, відповідають формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 №967.
При цьому, посадовими особами органу охорони державного кордону зазначені конкретні нормативні акти, на підставі яких у позивача відсутнє право виїзду за кордон.
Окрім того, оскаржувані рішення від 11 травня 2025 року та від 12 травня 2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2023 № 457.
Відповідно, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що рішення, прийняті уповноваженими службовими особами органу охорони державного кордону від 11 травня 2025 року та від 12 травня 2025 року є правомірними.
Водночас, у разі незмінності в період дії правового режиму воєнного стану в Україні законодавства, яке регулює спірні відносини, та за наявності у позивача вказаних документів, які б беззаперечно підтверджували підставу та мету для виїзду за кордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.
Оскаржувані позивачем рішення про відмову у виїзді є разовими і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, та проходженні позивачем інших заходів прикордонного контролю, оскаржувані рішення жодним чином не створять перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування рішень- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.