Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
01.10.2025 № 520/19115/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та незаконним взяттям на військовий облік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 безстрокову довідку або інший документ, який підтверджує його статус невійськовозобов'язаного з наданням цих відомостей в електронний застосунок Резерв +;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа № 520/20679/24, яке набрало законної сили.
Ухвалою від 22.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропонувано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.
Перевіривши матеріали позову суд установив, що в своїх позовних вимогах позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та незаконним взяттям на військовий облік; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 безстрокову довідку або інший документ, який підтверджує його статус невійськовозобов'язаного з наданням цих відомостей в електронний застосунок Резерв +; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа №520/20679/24, яке набрало законної сили.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно відомостей військового квитка він є виключеним з військового обліку, а згідно даних, внесених до бази "Резерв+", позивач знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний. Позивач 05.06.2024 направив до відповідача засобами поштового зв'язку заяву (датована 04.06.2024), зокрема, про надання йому довідки /підтвердження/ про виключення його з військового обліку, надання документального підтвердження відповідного зразка, що позивач не підлягає мобілізації, надання відповіді, чи є позивач військовозобов'язаним. Заяву позивача відповідач отримав, однак відповіді не надав, що , за доводами позивача, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та що стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Разом з тим, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що позивач вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді за його заявою від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації, про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов'язаним (судова справа № 520/20679/24).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі №520/20679/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді за заявою ОСОБА_1 з додатками від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку; про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації; про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов'язаним; у разі відмови в наданні такої відповіді, про те, що ОСОБА_1 19.05.2009 був виключений з військового обліку, про надання обґрунтованої, мотивованої відповіді, відповідно до Закону України “Про звернення громадян». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відповідь на заяву додатками від 04.06.2024 про надання довідки /підтвердження/ про виключення ОСОБА_1 з військового обліку; про надання документального підтвердження відповідного зразка, що ОСОБА_1 не підлягає мобілізації; про надання відповіді, чи є ОСОБА_1 військовозобов'язаним; у разі відмови в наданні такої відповіді, про те, що ОСОБА_1 19.05.2009 був виключений з військового обліку, про надання обґрунтованої, мотивованої відповіді, відповідно до Закону України “Про звернення громадян». Рішення набрало законної сили 17.01.2025.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У позовній заяві, що розглядається судом у даній адміністративній справі (№520/19115/25), позивачем зазначено, що незважаючи на рішення суду у справі №520/20679/24, що набрало законної сили, відповідач так і не надав відповідь згідно рішення суду, що й стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Тобто, фактично спірні правовідносини, що виникли в даній справі, стосуються виключення позивача з військового обліку, з приводу чого позивачем подавалася заява до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та спір щодо нерозгляду якої вже був розглянутий судом у межах справи № 520/20679/24 (у межах визначеного позивачем способу захисту його порушених прав у спірних правовідносинах).
Отже, спірні правовідносини фактично виникли у зв'язку з невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі №520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025, про що також свідчить заявлена позивачем у даній справі позовна вимога про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, справа №520/20679/24, яке набрало законної сили.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання позову з тих же спірних правовідносин. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує фактично бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025, про що позивач зазначає в позовній заяві, посилаючись про невиконання відповідачем рішення суду у справі № 520/20679/24 як на підставу для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
З аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення, а предметом цього позову є фактична незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 520/20679/24, що набрало законної сили 17.01.2025.
У справі № 520/20679/25 спір між позивачем та відповідачем виник з приводу одного питання - наявності чи відсутності підстав виключення його з військового обліку на підставі поданої позивачем до відповідача заяви від 04.06.2024, однак у зазначених справах позивачем обрано різні способи захисту своїх порушених прав.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов'язання вчинити дії щодо виключення позивача з військового обліку та щодо надання відповідного документу, який підтверджує його статус невійськовозобов'язаного, питання щодо вчинення або невчинення який має бути вирішене відповідачем при виконанні рішення суду у справі № 520/20679/24. Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Фактично, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, позивач намагається повторно вирішити спірні правовідносини, обравши інший спосіб захисту своїх прав, при цьому не дочекавшись результату виконання відповідачем рішення суду у справі № 520/20679/24.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 у справі №460/350/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/20679/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/19115/25.
Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі № 520/19115/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН