Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 вересня 2025 року №520/18013/25
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати протокол №11 від 10 червня 2025 року Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , на підставі п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов?язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що є батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають у нього на утриманні, а отже має право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, звернувшись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки, протокол №11 від 10.06.2025 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним було відмовлено у наданні відстрочки, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов а позивачеві - відповідь на відзив.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання відстрочки відмовила позивачу у наданні відстрочки згідно п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підотовку та мобілізацію», згідно протоколу №11 від 10.06.2025 року. Причинами відмови стало те, що наданий судовий наказ у справі 638/11892/23 не містить відмітки про набрання чинності. Крім того, не надано належного документа, що посвідчує встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, рішення суду про розірвання шлюбу та визнання місця проживання дітей або письмовий договір. Відтак, в наданні відстрочки відмовлено правомірно.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2025 №321-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави звільненого наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 28.05.2025 №310 - ОС за підпунктом "через сімейні обставини або з інших поважних причин (з урахуванням пункту 3 частини 12 - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас (а.с. 27-28).
07.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просив оформити відстрочку від призову за мобілізацією відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.29).
До заяви позивачем подано копії наступних документів: засвідчена копія паспорта; засвідчена копія витягу з реєстру територіальної громади; засвідчена копія картки платника податків; засвідчена копія свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; засвідчена копія свідоцтва про народження дитини з апостилем - ОСОБА_4 , засвідчена копія судового наказу про стягнення аліментів; довідка про відсутність заборгованості станом на 23.05.2025.
За результатами розгляду, Повідомленням №979 від 10.06.2025 РТЦК відмовив у наданні відстрочки. Причиною відмови вказано «наданий судовий наказ у справі 638/11892/23 не містить відмітки про набрання чинності, не надано належного документа, що посвідчує встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, рішення суду про розірвання шлюбу та визнання місця проживання дітей або письмовий договір» (а.с. 30).
Вважаючи протокол №11 від 10.06.2025 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , на підставі п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Також Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 вказаного Закону є:
- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
- один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, які полягають у тому, що надані разом із заявою про надання відстрочки документи свідчать про те, що на утриманні позивача перебуває троє дітей, які не досягли 18 років, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно положень статей 125, 126 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
1) за заявою матері та батька дитини;
3) за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Так, судом встановлено, що позивач є батьком неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтв про народження, які містяться в матеріалах справи (а.с. 18-23).
Отже, суд констатує, що ОСОБА_1 є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, записи щодо чого наявні в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.
Крім того судом встановлено, що згідно рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.08.2019 по справі 638/3616/19 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 16).
В силу вимог частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами 1-2 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Так, судовим наказом Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.09.2023 по справі 638/11892/23 стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти (а.с. 24-25).
Судом не приймаються твердження відповідача, що наданий судовий наказ по справі 638/11892/23 не містить відмітки про набрання чинності, оскільки згідно з відомостей з ЄДРСР вказаний судовий наказ набрав законної сили - 15.09.2023.
Також із змісту довідки Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.05.2025 вбачається, що у позивача відсутня заборгованість із сплати аліментів (а.с. 26).
Відтак, із урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що позивач довів факт перебування у нього на утриманні сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Щодо аргументів відповідача про не надання рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, суд зазначає наступне, що з матір'ю інших дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2020, виданого Харківським міським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 17).
Суд зазначає, що обов'язок утримання батьком дитини пов'язаний з фактом народження дитини, а не з фактом спільного проживання.
Суд зауважує, що позивач має надати один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів па дитину.
Зважаючи на те, що позивач перебуває у шлюбі із матір'ю дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він надав лише свідоцтво про шлюб, що відповідає вимогам Порядку №560.
Крім того, суд повторно звертає увагу відповідача, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2025 №321-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави звільненого наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 28.05.2025 №310 - ОС за підпунктом "через сімейні обставини або з інших поважних причин (з урахуванням пункту 3 частини 12 - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», у запас.
Тобто, вказаний наказ ґрунтувався на тих же підставах, з якими 07.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою для надання відстрочки від мобілізації.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення №979 оформлене протоколом №11 від 10.06.2025 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , на підставі п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача в необхідності зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме, у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей, за умови відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, з урахуванням правової оцінки, наданої у судовому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.19, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним рішення №979 оформлене протоколом №11 від 10.06.2025 Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , на підставі п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме, у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей, за умови відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА