01 жовтня 2025 року Справа № 480/1911/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в 64% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, що порушує право позивачка на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 16.03.2011 №48/ос капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "б" (через хворобу).
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1994 № 114 (в подальшому - Положення № 114).
Згідно із копією постанови військово-лікарської комісії УМВС України в Сумській області №16 від 14.02.2011 встановлено, що захворювання позивача, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою №1803003389 (МВС) від 01.02.2011 позивачу з 01.02.2011 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 59% від суми грошового забезпечення, відповідно до п. "а" ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (а.с. 15). Дані обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від 10.02.2025 №1800-0202-8/6321, повідомив, що згідно з пунктом “а» статті 13 Закону № 2262-ХІІ, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше, пенсії за вислугу років призначаються у розмірі: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Зважаючи на зазначене, особам, звільнених з військової служби “у запас», пенсія за вислугу 20 років призначається у розмірі 50%, а звільненим у “відставку» - 55%. За матеріалами пенсійної справи позивач звільнений зі служби згідно з п. “б» ст. 64 (через хворобу) у “запас» та на день звільнення зі служби мав 23 роки вислуги, відповідно, пенсія позивачу призначена з 01.02.2011 у розмірі 59% грошового забезпечення за 23 роки вислуги ((20 років - 50%) + (3 роки х 3%)), як і передбачено чинним законодавством. Таким чином, пенсія призначена та виплачується згідно з нормами чинного законодавства.
Позивач не погодився з вищезазначеною відмовою відповідача та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (в подальшому - Закон № 2262-XII), урегульовано умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (в подальшому - Положення № 114).
Пунктом 62 Положення № 114 визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Згідно із п.п. "б" п. 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.п. "б" п. 65 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Отже, звільнення зі служби за станом здоров'я у запас та у відставку є різними формами звільнення та пов'язані з настанням різних обставин.
При цьому, звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня).
Звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби через хворобу за п.п. "б" п. 64 Положення № 114 в запас, вислуга років для призначення пенсії склала 23 роки.
Позивачу призначено основний розмір пенсії в розмірі 59%: за вислугу 23 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ст. 63 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України "Про Національну поліцію" з 01.01.2016 внесено зміни до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме право на розмір пенсії за 20 років вислуги в 55% грошового забезпечення мають право особи, звільнені зі служби в поліції на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до п. 2 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", підстава звільнення через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а відповідно до п. 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції.
Проте, з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Одночасно, суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, наведені вище зміни законодавства зворотної сили не мають, та розрахунок розміру пенсії у відсотковому значенні здійснюється за нормами, чинними на момент призначення пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 540/6069/18-а.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки, позивач звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) 16.03.2011, а не у відставку за віком чи за станом здоров'я на підставі п. 65 Положення № 114 або на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", пенсійним органом правомірно визначено пенсію позивача в розмірі 59% грошового забезпечення та відсутності підстав для її перерахунку в цій частині, у зв'язку з чим позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №461/1316/17, від 23.06.2020 у справі №296/10430/16-а, від 20.09.2019 у справі №466/1403/17, суд вважає помилковими, та як зазначені постанови прийняті щодо інших правовідносин, оскільки в них висловлена правова позиція щодо необхідності застосування пенсії в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення особам, які були звільнені з посади після 01.01.2016, відповідно до ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не до 01.01.2016, відповідно до п. 64 Положення № 114.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №520/1965/24, від 03.07.2025 у справі №480/9999/24, від 13.08.2025 у справі №520/25059/24.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку із їх необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в 64% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета