01 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6021/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2024 №1427286-2409-1603-UA53020090000045206, №1427289-2409-1603-UA53020090000045206, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вказані рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач) є протиправними, оскільки ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) володіє на праві власності будівлею теплої стоянки, яка знаходиться на території Пашківського старостинського округу в селі Пашківка, вул. Котляревського 7-а і використовується як ангар для зберігання навісного і причіпного сільськогосподарського обладнання, в оренду чи лізинг не передана, тобто є будівлею сільськогосподарського призначення. А тому відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем 23.07.2025 до справи наданий відзив на адміністративний позов, за змістом якого проти задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Полтавській області заперечувало в повному обсязі. Відповідач вказав, що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС України у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 перебувають наступні об'єкти нерухомості: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 601,9 кв.м. По даному об'єкту за 2021-2024 роки сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 25.12.2024 №1427289-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 7222,80 грн, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 11737,05 грн, №1427286-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12098,19 грн, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12820,47 грн.
Відповідач зазначив про безпідставність посилання позивача на положення підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за яким не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, адже позивачем не доведено, що він є сільськогосподарським товаровиробником.
ОСОБА_1 у відповіді на відзив, наданій до матеріалів справи 01.08.2025, позовні вимоги підтримав. Додатково зазначив, що згідно довідки №58/04/12-06 від 25.04.2025, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, йому на території Пашківського старостинського округу належить земельна ділянка (пай) площею 7,15 га, який позивач самостійно обробляє, так як займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції, що безпосередньо пов'язана з використанням будівлі теплої стоянки виключно для зберігання навісного і причіпного сільськогосподарського обладнання як будівлі сільськогосподарського призначення за її безпосереднім призначенням. Будівля належної ОСОБА_1 на праві власності теплої стоянки використовується у процесі виробництва сільськогосподарської продукції особисто позивачем, в оренду, лізинг, позичку не здається.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору про поділ майна від 17.05.2016 року №1500 є власником об'єкта нерухомості: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 601,9 кв.м.
Згідно довідки №57/04/12-06 від 25.04.2025 року, виданої виконавчим комітет Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_1 1960 р.н. являється власником будівлі теплої стоянки, 5 знаходиться на території Пашківського старостинського округу у селі Пашківка, вул. Котляревського 7-а. Дане приміщення використовується як ангар для зберігання навісного причіпного сільськогосподарського обладнання. Будівля має сільськогосподарське призначення.
Згідно довідки №58/04/12-06 від 25.04.2025 року, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_1 на території Пашківського старостинського округу належить земельна ділянка (пай) площею 7,15 га, який він самостійно обробляю, так як займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції.
ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2024 №1427289-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 7222,80 грн, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 11737,05 грн, №1427286-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12098,19 грн, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12820,47 грн.
ОСОБА_1 із вказаними податковими-рішеннями не погодився, звернувся до суду із даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Так, відповідно до п.30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов'язок щодо його сплати є незмінним.
При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.
Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об'єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню взагалі, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов'язує з виникненням у платника податкового обов'язку.
В розумінні п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №140/2700/19.
При цьому правовий аналіз п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:
- віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення;
- власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
- вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
За приписами підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.
Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Позивач на підставі договору про поділ майна від 17.05.2016 року №1500 є власником об'єкта нерухомості: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 601,9 кв.м, яке згідно довідки №57/04/12-06 від 25.04.2025 року, виданої виконавчим комітет Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, використовується як ангар для зберігання навісного причіпного сільськогосподарського обладнання, має сільськогосподарське призначення, використовується у діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції на земельній ділянці (пай) площею 7,15 га, що належить ОСОБА_1 ..
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №1440/2056/18 зробив висновок щодо застосування підпункту "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та зазначив, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 817/1605/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки впродовж тривалого часу займається веденням сільського господарства та має для цього необхідні ресурси, зокрема, земельні ділянки.
Суд, при перевірці обґрунтованості вказаного твердження позивача, зазначає, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
Відтак, суд приходить до висновку, що вищезазначена нерухомість позивача не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.12.2024 №1427286-2409-1603-UA53020090000045206, №1427289-2409-1603-UA53020090000045206, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206 не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄЛРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25 грудня 2024 року №1427286-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 грудня 2024 року №1427289-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 грудня 2024 року №1427288-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 березня 2025 року №0020369-2409-1603-UA53020090000045206.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва