Справа № 420/7889/24
30 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерсаг Україна» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА » (далі - позивач ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА») до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024р;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000043;
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що відповідно до умов контракту №0409 ВІД 04.09.2023 року, укладеного між ТОВ «Ерсаг Україна» (Покупець) та «Ерсаг Енд.Ве.Км.Тем.урун Паз..Тур.Інш.Сан.Ве Тіж.» (продавець) (Туреччина) на територію України був ввезений товар. З метою митного його оформлення 04.02.2024 року позивачем була подана електронна (МД) 24UA500130003674U0 від та перелік документів що підтверджують митну вартість товару, визначену за ціною контракту. У відповідності до ч. 6 ст.53 МК України та на запит митного органу Позивач подав до митниці лист від 24.02.2024 р. надав пояснення та додаткові документи. Разом з тим, відповідачем 04.02.2024 року були прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) № UA500130/2023/000043 та рішення про коригування митної вартості №UA500130/2024/000004/2, яким застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2а) . Оскільки надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України та підтверджують задекларовану митну вартість товару, позивач вважає рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024р. протиправним, що стало підставою звернення до суду.
02.04.2024р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) 24UA500130003674U0 від 04.02.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Одеською митницею встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000004/2 від 04.02.2024 р. Зазначені обставини зумовлювали необхідність витребувати від декларанта, встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Проте, надіслані декларантом 24.02.2024 додаткові документи: каталог виробника товарів від 01.04.2023 № б/н, прайс-листи виробника товарів № б/н (дату видачі якого неможливо встановити ) , висновок експерта про ціну №20-06/02-2024 від 04.02.2024, товарні чеки на реалізовану продукцію та платіжні інструкції до них, не усунули встановлені розбіжності. Зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000004/2 від 04.02.2024р. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2а). Таки чином, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ж ухвалою зобов'язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації
Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
04.09.2023 р. між ТОВ «Ерсаг Україна» (Покупець) та «Ерсаг Енд.Ве.Км.Тем.урун Паз..Тур.Інш.Сан.Ве Тіж.» (продавець) (Туреччина) укладено контракт №0409, у відповідності до умов якого передбачено, що продавець постачає, а покупець приймає продукція : косметику, чистячі і миючі засоби Продавець постачає, а Покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДІв під фірмовою назвою: «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торговельної марки «ERSAG» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є Продавець. Продавець надає Покупцю статус офіційного представника на території України продукції торговельної марки «ERSAG», ця угода діє на період воєнного стану в Україні. ( т.1 а.с.14-18)
30.01.2024 року підписано Специфікацію № 11 до цього контракту, якою сторони погодили найменування, кількість, ціну за шт., та загальну вартість товару .(т.1 а.с.20-21)
Відповідно до умов вказаного контракту на умовах поставки FCA - TR Denizli на митну територію України ввезено товар за позиціями №1-14.
04.02.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано (МД) №24UA500130003674U0 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту. (т.1 а.с. 84-91 )
Перелік поданих декларантом позивача документів зазначені у графі 44 МД, а також Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000043 від 04.02.2024 р. , а саме, рахунок-фактура №ERS2024000000021 від 30.01.2024 року; Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) A №082590 від 30.01.2024 року; Сертифікат походження А 1479577 від 30.01.2024 року; Висновок ЦМУРЛДР №1420003600-0490 від 13.10.2021 року; Довідка про транспортні витрати №3001 від 30.01.2024 року; Специфікація №11 до зовнішньоекономічного контракту№0409 від 04.09.2023 року; Зовнішньоекономічний контракт №0409 від 04.09.2023 року; Сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021 року; Копію експортної декларації країни відправлення 24352100EX00001102 від 30.01.2024 року (т.1 а.с.200).
В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язав протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
04.02.2024р. позивачем надіслано лист за вих. №0402.1 з поясненнями щодо встановлених розбіжностей у поданих до митного органу документах з наданням додаткових документів, зокрема, виписка з бухгалтерської документації, платіжні доручення за банківській чеки за період січня 2024 року, фірмовий каталог виробника, прайс-лист виробника на останній квартал 2023 року, ланцюг транспортних експедиційних договорів, рахунки ТЕО, висновок експерта про ціну №20-06/02-2024 від 04.02.2024 року, переклад експортної декларації . (т.1 а.с.93-94)
Відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та внаслідок не усунення встановлених розбіжностей та підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею прийнято рішення UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024 року про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний ( резервний) метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів « 2а» . ( т. 2 а.с.3-7)
Крім того, 04.02.2024 року Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000043 ( т.1а.с. 200, 201 )
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) № 24UA500130003694U0 (а.с.202-205) за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 223 350,80 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема
- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);
- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)
- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)
- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);
- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п'ята - шоста статті 53 МК України);
- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України);
- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);
- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);
- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);
- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);
- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)
- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).
- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)
- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. ( частини четверта - п'ята статті 58 МК України).
VI. Оцінка суду.
З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Предметом оскарження у даній справі є рішення року про коригування митної вартості товарів, яке прийнято у зв'язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.
Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення №UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.
Так, за позицією митного органу, в декларації митної вартості декларант вказав, що покупець та продавець не пов?язані особи. В той час, як виходячи з наданих документів вони є пов'язаними та діють в інтересах один одного. Також виходячи з п.3.1 зовнішньоекономічної угоди №0409 від 04.09.2023р. :«Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього договору території функції по маркетингу реклами та продажу товару, що поставляється продавцем» тобто провадять спільну господарську діяльність на території України .
Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.
Як вже встановлено судом, 04.09.2023 між компанією Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» (Покупець) укладено контракт №0409, за умовами якого продавець постачає, а покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДів під фірмовою назвою «ERSAG» виробництва фірми «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки «ERSAG» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є продавець. Продавець надає покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки «ERSAG», ця угода діє на період військового часу в Україні. (а.с. 14-18)
Відповідно до п.2.1. контракту №0409, у цьому Договорі терміни вживаються в таких значеннях: товар продавця - продукція з торговою назвою «ERSAG»; поширення товару - продаж, розширення ринків збуту, збільшення обсягів продажів товару на території, передбаченої п.1.1. цього Договору.
Згідно п.3.1. контракту №0409 покупець спільно з продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього Договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється продавцем.
Згідно п.6.1. контракту №0409, покупець здійснює продаж товару шляхом створення власних торгових мереж, укладення договорів на поставку товару з покупцями з залученням агентів для розповсюдження товару. При укладенні договорів з покупцями покупець діє від свого імені і за свій рахунок.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 58 МК України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
У свою чергу, згідно частини четвертої статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.
Разом з тим, митним органом не надано суду належних та допустимих доказів, що засвідчують відповідність Приватного акціонерного товариства Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА» критеріям, встановленим статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень наведеної норми не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.
Окрім того, відповідно до частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Тобто, з наведених норм слідує, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється з цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
У даному випадку митним органом не надано письмових обґрунтувань, що такий вплив мав місце, а отже в силу частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України слід вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
При цьому, покликання відповідача на схожість назв продавця та покупця по Контракту №0409 від 04.09.2023 р. не є тим доказом, з яким законодавець пов'язує набуття статуту пов'язані особи.
Наступне твердження митниці, полягає у тому, що печатка імпортера (дистриб?ютора) на специфікації від 30.01.2024 №11 до зовнішньоекономічного контракту від 04.09.2023 №0409 та печатка імпортера (дистриб?ютора), що поставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 04.09.2023 №0409 відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки.
Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Проте відповідачем в свою чергу в оскаржуваному рішенні вказано, що « печатка імпортера (дистриб?ютора), що поставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 04.09.2023 №0409 відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки», тобто вказане є лише припущення, на підставі якого не проводиться коригування митної вартості товару.
При цьому, суд зауважує, підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами, а не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, що повинно бути підтверджено належними доказами, зокрема, експертними висновками, а не припущеннями.
Разом з тим, дослідивши наявну в матеріалах справи специфікацію від 30.01.2024 №11 до зовнішньоекономічного контракту від 04.09.2023 №0409, суд констатує що така містить всі необхідні реквізити , в т.ч. підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсі, митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. (т.1 а.с. 20-21)
При цьому, ідентичність підпису та печатки вказує на їх оригінальність, а не навпаки на підроблення, як зазначає відповідач. Розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені.
Вищевказана специфікація була сканована декларантом позивача, що є технічною вимогою для подання документу до митного оформлення, проте зауваження щодо застосування графічних редакторів та ознак підробки є суб'єктивним судженням посадової особи митного органу.
При цьому, вищевказані розбіжності жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, а тому вказаний довід є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо зауваження тиного органу, про те, що в інвойсі від 30.01.2024 №ERS2024000000021 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості. а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару та відсутності відомостей щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем , суд вказує наступне .
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з тим, як вже зазначалося раніше поставка товару здійснювалась на умовах FCA - TR Denizli (а.с.21) .
Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що товар доставляється основному перевізнику замовника до зазначеного в договорі терміналу відправлення, експортні мита сплачує продавець.
Розділом А. 9 « Перевірка - упаковка маркування» Правил "Інкотермс" за умовами поставки FCA передбачено, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
За умовами контракту п. 4.8, 4.9 контакту №0409 від 04.9.2023 року, в вартість товару що зазначена в специфікаціях та комерційних інвойсах входить вартість маркування, пакування, пакувальних матеріалів. Відповідальність за страхування та навантажувальні роботи покладається на особу, що є відповідальною згідно умов поставки, товар пакується відповідно до технічних умов виробника.
Окремо суд звертає увагу, що в поданій декларації №24UA500130003674U0 від 04.02.2024 року визначено процедуру постачання товару ZZ00. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Також необхідно зазначити, що вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №3001 від 30.01.2024 року, яка надавалась для митного оформлення товарів разом із декларацією № №24UA500130003674U0 від 04.02.2024 року. В цій же довідці вказано , що страхування вантажу не проводилося . ( т.1 а.с.67)
Отже, у даному випадку вартість витрат на пакування, маркування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування оскільки за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.
Крім того, у відповідності до Інкотермс (редакція 2010 року), яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Статтею А.3. Договори перевезення та страхування правил Інкотермс 2010 передбачено, що по договору страхування зобов'язань не має.
Аналіз змісту вищенаведених норм міжнародних правил Інкотермс свідчить про те, що обов'язок, щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020) відсутній, як у продавця, так і у покупця.
За таких обставин, доводи митного органу у цій частині є безпідставними.
Стосовно твердження митного органу, що в наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення №24352100EX00001102 від 30.01.2024 зазначено відомості про фактуру №V-24243160110886033824805/48 від 30.01.2024, яка не надавалась декларантом до митного оформлення та може містити інші відомості щодо вартості товарів або інших складових митної вартості, суд керується наступним.
Так, суд зауважує, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення.
Декларація країни відправлення є документом який складається та подається до митних органів Турецької Республіки продавцем товару, вимоги до її форми та заповнення встановлені законодавством іншої держави та позивач не має жодної можливості будь яким чином впливати на відомості які зазначаються у цьому документі.
При цьому суд приймає до уваги , що у листі від 04.02.2023 року за вих. №0402.1 позивачем було повідомлено, що при заявлені відповідної розбіжності посадовою особою було наголошено, в копії митної декларації країни відправлення вказана фактура №24243160110886033824805/48 від 30.01.2024 року, яка не надавалася декларантом при митному оформленні . Однак, в даному випадку мова йдеться про TPS E-Factura №V-24243160110886033824805/48#30-01-24 - фактура яка формується у TPS розшифровується як «ЕК PENCERE SISTEM», що в перекладі «система процедур в країні відправлення. єдиного вікна», та є внутрішнім документом, який формується при проведенні митних процедур в країні відправлення.
Натомість, відповідач не спростував вказану інформацію позивача, викладену у вказаному листі, а також документам, що були додатково надані ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» на вимогу митного органу.
Таким чином суд приймає до уваги, що вищевказаний документ не може надаватися покупцеві, і відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.
Отже, наведене відповідачем твердження є необґрунтованим та спростовує сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.
Щодо твердження митного органу, що в інвойсі від 30.01.2024 №ERS2024000000021 та специфікації №11 від 30.01.2024 відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту, суд вказує наступне .
Судом встановлено, що пунктами 4.6 та .4.7 контракту №0409 від 04.09.2023 року передбачено, що валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Продавець зобов'язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається покупцю на період дії військового стану в Україні.
08.09.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до контракту №0409 від 04.9.2023 року, відповідно до якої п.4.5 контракту викладено в наступній редакції: «Покупець сплачує товар, поставлений йому Продавцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, згідно його заявок за кожну поставку, протягом 180 діб з моменту його поставки, момент поставки вважається дата митного оформлення в режимі імпорт на адресу покупця, або з моменту повної реалізації товару».
Крім того, даною додатковою угодою №1 викладено п.4.7 в наступній редакції: «Продавець зобов'язується надати дисконт на асортимент товарів від показника цін, за якими поставлялися товари на адресу покупця на 01.01.2023, на період дії військового стану в Україні, розмір якого вказано у специфікації до кожної поставки та яка є невід'ємною частиною договору, та підтверджено у рахунку на кожну поставку, але не більше 50%».
Так з наявних в матеріалах справи інвойсу від 30.01.2024 №ERS2024000000021 та специфікації №11 від 30.01.2024 визначена вартість товару, яка відповідає даним як між собою, так і з іншими документами, наданими під час розмитнення товару.
Суд звертає увагу, що в законодавстві України відсутні затверджена форма рахунку-фактури (інвойсу) та перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити рахунок-фактура (інвойс), а також відсутні положення про те, що рахунок-фактура (інвойс) в обов'язковому порядку повинен містити дані щодо відсотку дисконту. Тому, відсутність такої інформації в Інвойсах чи специфікаціях не впливає та не може впливати на правильність визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів.
Відтак, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) та специфікації відомостей про дисконт (знижку) не може бути підставою для коригування митної вартості.
Більше того, відповідач у оскаржуваному рішенні не наводить обгрунтування , яким чином відсутність в інвойсі від 30.01.2024 р. №ERS2024000000021 та специфікації №11 від 30.01.2024 інформації про знижку на товар ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Щодо зауваження митниці до CMR №A№082590 від 30.01.2024, в якій зазначено перевізника ФОП « ОСОБА_1 » в той час як довідка про транспортні витрати №3001 від 30.01.2024 видана ФОП ОСОБА_2 , а жодних договорів на перевезення чи транспортно-експедиційного обслуговування до митного оформлення не надавалося, суд враховує наступне.
Судом з'ясовано, а відповідачем не заперечується, щодо на виконання вимоги митного органу , декларантом позивача було надано, зокрема, договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-1122/К від 20.11.2022 р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 (Експедитор) та ТОВ “Ерсаг Україна» (Клієнт). (т.1 а.с.63-66 )
Відповідно до п.1.1. Договору №1-1122/К, Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно- експедиторських послуг за погодженням Сторін.
Пунктом 1.2. Договору №1-1122/К встановлено, що умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати Експедиторові пункти відправлення та призначення, а також інші умови пов'язані з виконання цього Договору, встановлюються за угодою Сторін і оформлюються Заявками, по формі погодженій Сторонами в додатку №1 до цього Договору.
Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.1. Договору №1-1122/К експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторським та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за цим договором.
ФОП ОСОБА_2 (експедитором) забезпечено перевезення вантажу позивача з Denizli (Турецька Республіка) п/п Орлівка (Україна), де витрати на перевезення вантажу склали 154 400,00 грн., а також інші витрати на перевезення з п/п Орлівка до м. Одеси на суму 24 640,00 грн . про що підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0003 від 05.02.2024 р.(т.1 а.с. 69)
Одночасно із вищенаведеним, позивачем вказано, що 20.11.2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір №100123-К про транспортно-експедиційні послуги. (т.1 а.с. 71-72)
Умовами п.1.1 Договору №100123-К, передбачено, що замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Виконавець зобов'язується організовувати перевезення їх автомобільним транспортом у міжміському та/або місцевому сполученні, міжнародному сполученні, за узгодженими маршрутами у визначені місця призначення та в строки, і передавати одержувачам.
На виконання договору №100123-К від 20.11.2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 складено акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №4 від 05.02.2024 р. , за яким перевізником ФОП ОСОБА_3 було надано ФОП ОСОБА_2 послуги з вантажного автоперевезення водієм ОСОБА_1 склали на загальну суму 179 070,00 гривень. (т.1 а.с. 75)
В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 (перевізник 1) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник 2) уклали договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №26-01-24 від 26.01.2024 , за умовами якого перевізник 1 зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому Перевізником 2 вантаж до пункту призначення і передати його вантажоотримувачу, а Перевізник 2 зобов'язується оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору (п. 1.2. Договору) (т.1 а.с.76-77)
Таким чином враховуючи всі вищенаведені договірні відносини , саме ФОП ОСОБА_1 здійснював фактичне перевезення вантажу , що в свою чергу пояснює зазначення в CMR №082590 від 30.01.2024, в графі «Перевізник» - ФОП « ОСОБА_1 »
Оскільки в даному випадку, ФОП ОСОБА_2 уповноважена залучати до перевезення інших перевізників, то перевезення вантажу для позивача здійснено ФОП ОСОБА_2 (експедитором) за допомогою ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , на підтвердження чого позивачем надано довідку про транспортні витрати від 30.01.2024 року №3001 складену ФОП ОСОБА_2 (а.с.67 )
Таким чином, суд не вбачає будь-яких розбіжностей в вказаних документах, які стосуються перевезення товару та зауважує, що з наданих документів можливо встановити вартість перевезення.
Окремо суд зауважує, що вказані транспортні договори були надані декларантом позивача разом із листом за вих. 0402.1 від 04.02.2023 року, на вимогу митного органу. При цьому в ході розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо підстав не прийняття вказаних договорів, якщо їх відсутність була підставою для встановлення розбіжностей числових значень щодо вартості послуг транспортування товару за межами митної території України.
Таким чином, висловлені митним органом зауваження та розбіжності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки товаросупровідні документи узгоджуються між собою та містять відомості про партію товару, що поставляється та заявлена до митного оформлення за ціною договору.
Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).
У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, позивачем листом від 04.02.2023 р. за вих. №0402.1 надав відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, додатково надавши наступні документи, виписку з бухгалтерської документації, платіжні доручення за банківській чеки за період січня 2024 року, фірмовий каталог виробника, прайс-лист виробника на останній квартал 2023 року, ланцюг транспортних експедиційних договорів, рахунки ТЕО, висновок експерта про ціну №20-06/02-2024 від 04.02.2024 року, переклад експортної декларації . (а.с.93-94)
При цьому, за позицією Митниці надані позивачем прайс листи не можливо прочитати через іх неякісні скановані копії, в наданих каталогах виробника відсутні відомості щодо цін товарів, а висновок експерта №20-06/02-2024 від 04.02..2024 має інформаційний характер, а спеціальна перевірка достовірності інформації, що міститься у висновку, експертом не проводилась.
Щодо вказаного, то суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України прайс-лист, каталог виробника та висновок експерта не є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Дані документи є суто інформаційними, каталоги виробника можуть включати текстову описову інформацію про товар, інформацію про характеристики, зображення товару та інше, прайс-лист містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар. За жодних умов каталоги виробника та прайс-листи не можуть бути первинними документами для визначення митної вартості товару. При цьому, суд враховує, що інформація, зазначена в наданих каталогах є достатньою для ідентифікації поставлених товарів.
Оскільки прайс-лист, каталог виробника та висновок експерта є документами довільної форми, тому митний орган не може посилатися на їх недоліки як на підставу для коригування митної вартості товару,
Стосовно твердження митниці, що оплата за товар здійснювалася на інший розрахунковий рахунок ніж зазначений в товарних чеках, що унеможливлює можливість встановити їх достовірність, то суд звертає увагу відповідача , що ним не конкретизовано які саме товарні чеки та платіжні інструкції маються відповідачем на увазі, з огляду на що суд позбавлений можливості надати оцінку такими розбіжностям з підстав нечіткості та конкретизованість такого доводу відповідача .
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є необґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, судом встановлено, що у відношенні вказаного товару позивача був застосований резервний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а) (стаття 59 МКУ).
Відповідно до п. 1 ст. 59 МКУ У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як вбачається зі спірного рішення про коригування заявленої митної вартості, то з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄAIC Держмитслужби, з урахуванням вимог частини другої статті 59 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товару №1 у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме 1,7372 дол.США/кг. (UA500130/2023/002604 06.02.2023), товар №2- 4,6276 дол.США/кг. (UA500130/2023/006086 21.03.2023), товар№3- 30,8380 дол.США/кг. (UA500130/2022/025415 19.12.2022), товар№4- 2.3810 дол.США/кг.(UA500130/2023/001471 23.01.2023), товар №5,1190 дол.США/кг.( UA500130/2023/001471 23.01.2023),товар№6- 19,7328 дол.США/кг. (UA500130/2023/006086 21.03.2023), товар №8 - 35,4910 дол.США/кг. (UA500130/2022/020566 24.10.2022),товар №9 - 21,6215 дол.США/кг. (UA500130/2023/002604 06.02.2023), товар № 10 - 45,6800 дол.США/кг. (UA500130/2022/025415 19.12.2022), товар №11 - 5,0040 дол.США/кг. (UA500130/2023/002604 06.02.2023).товар №12 - 14,6520 дол.США/кг. (UA500130/2023/001471 23.01.2023).
Тобто, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а)
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024 р., оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000043 від 04.02.2024 року., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути мотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000043 від 04.02.2024 року вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 6378,26 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 126442 від 07.02.2024 р. на суму 3350,26 грн., та № 126445 від 07.02.2024 р. на суму 3028,00 грн. (а.с.11,12)
Оскільки судом задоволено позов в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6378,26 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА» (вул. Космонавтів, буд. 24, кв.45, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ: 42972414) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UА500130/2024/000004/2 від 04.02.2024р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000043.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6378,26 ( шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 26 копійок ) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна