Справа № 420/3269/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року,
2.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період служби: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01.01.2023 по 19.01.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів,
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди служби: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020, за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021, за період служби з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, за період служби з 01.01.2023 року по 19.01.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів,
4.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року,
5.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період служби з 22.01.2023 рік по 20.05.2023 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів,
6.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 22.01.2023 рік по 20.05.2023 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за період служби з 28.10.2020 року по травень 2023 року грошове його забезпечення відповідачами нараховувалось та виплачувалось з урахуванням прожиткового мінімуму взятого станом на 1 січня 2018 року., в розмірі 1762 гривні, замість: - в 2020 році враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року в розмірі - 2027 грн; - в 2021 році за прожитковим мінімумом для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року в розмірі - 2379 грн; - в 2022 році за прожитковим мінімумом для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року в розмірі - 2481 грн.; - в 2023 році за прожитковим мінімумом для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року в розмірі - 2684 грн.
Оскільки надбавка за особливості проходження військової служби, премії, надбавка за вислугу років та суми одноразових грошових допомог на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань розраховувалися відповідно до посадового окладу розрахованого всупереч законодавства України, з урахуванням прожиткового мінімуму взятого станом на 1 січня 2018 року, дані виплати також нараховані та виплачені не в повному обсязі.
На доведення своїх доводів позивач посилається на те, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови КМУ №103 відповідно до якої підлягав застосування в якості розрахункової величини для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018 - втратив чинність, а відтак не підлягав застосуванню після указаної дати.
В позові звертається увага на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 ЗУ №2017-ІІІ від 05.10.2000 року «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною другою ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Закон України від 14.11.2019 року, Закон України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 09.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Враховуючи вищезазначене, на думку позивача, відповідач не нараховував та не виплачував належне грошове забезпечення ОСОБА_1 в супереч вимогам Конституції та законам України та діяв протиправно.
Ухвалою суду від 05.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку із встановленням судом ознак звернення до суду із позовом поза межами встановлених законодавством строків.
Ухвалою суду від 21.02.2025, суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 та відкрив провадження у даній справі до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в частині вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 включно грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року.
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період служби: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01.01.2022 по 18.07.2022 включно із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2022 року;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, виплачених за періоди служби: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020, за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021, за період служби з 01.01.2022 по 18.07.2022 включно із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. Вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позовну заяву ОСОБА_1 у іншій частині заявлених вимог, ухвалою суду від 21.02.2025 на підставі ст.123, 169 КАС України було повернуто позивачу.
Військова частина НОМЕР_4 надала відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та безпідставність вимог позивача, які розглядуються у межах даної справи з урахуванням ухвали суду про повернення позову в частині позовних вимог після 18.07.2022, просить відмовити у задоволенні його вимог.
У своїх доводах Військова частина НОМЕР_5 вказує зокрема, що з системного аналізу нормативно-правових актів, які визначають порядок дій в спірних правовідносинах встановлено, що Постановою КМ України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) пунктом 4 було визначено порядок обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Таким чином, виданим пізніше нормативно-правовим актом (Постановою №103) того ж самого органу (Кабінетом Міністрів України), що прийняв первісну Постанову №704, уточнено механізм обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. За загальним правилом застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Саме тому в даному випадку застосуванню підлягає механізм, який визначає множення саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., а не 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Таким чином, позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення виходячи з наступних показників. Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.02.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено в розмірі 1762 грн. Відповідно до додатку 6 наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», (далі - Наказ № 90) визначався тарифний коефіцієнт. Розмір посадового окладу розраховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.) на тарифний коефіцієнт за посадою, на який перебував військовослужбовець. А у разі якщо посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - округлюються до десяти гривень. Розмір окладу за військовим званням визначається за Схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу Додаток 14 до Постанови №704. Розмір окладу за військовим званням розраховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.) на тарифний коефіцієнт за військовим званням військовослужбовця. У разі якщо розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - округлюються до десяти гривень. Саме такий розмір посадового окладу, а також розмір окладу за військовим званням при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, а також одноразових видів грошового забезпечення позивачу був застосований за період 28.10.2020 по 19.07.2022.
Відтак, на думку Військової частини НОМЕР_1 , позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 не з 01.01.2020, а з 28.10.2020, відтак, вимоги позивача щодо періоду починаючи з 01.01.2020 по 28.10.2020 взагалі є безпідставними.
13.03.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вказує, що в процесі вивчення відзиву Військової частини НОМЕР_1 на позов, представнику позивача стало відомо, що останній допустив опечатку в прохальній частині позовної заяви, зазначивши невірний період, за який слід зробити перерахунок грошового забезпечення. Дійсно, позивач перебував на службі з 28.10.2020 року, а тому правильна редакція позовних вимог наступна: «1. Відкрити провадження у справі та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження. 2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року. 3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період служби: з 28.10.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01.01.2023 по 19.01.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. 4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди служби: з 28.10.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020, за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021, за період служби з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, за період служби з 01.01.2023 року по 19.01.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. 5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року. 6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період служби з 22.01.2023 рік по 20.05.2023 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 22.01.2023 рік по 20.05.2023 рік із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів." Щодо інших обставин, зазначених у вищевказаному відзиві на позовну заяву представник позивача у додаткових поясненнях вказала, що Військова частина НОМЕР_1 є необґрунтованими та не спростовують право позивача на перерахунок грошового забезпечення в межах зазначених позовних вимог.
14.03.2025 від представника Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшли заперечення проти уточненої позовної заяви, а фактично проти додаткових пояснень представника позивача, які надійшли до суду 13.03.2025. Військова частина НОМЕР_2 у своїх запереченнях звертає увагу, що незважаючи на прийняття у даній справі судом 21.02.2025 року ухвали про повернення позову в частині позовних вимог, 13.03.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом являються заявою про зміну позовних вимог. В свою чергу, положеннями КАС України вичерпно не урегульовано питання уточнення позовних вимог, такі заяви й уточнені позовні заяви, а також питання їх прийняття чи неприйняття до розгляду повністю або частково, - підлягають вирішенню з урахуванням приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, тобто з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. У постанові від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 Верховний Суд вказав, що вже неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені КАС України. Виходячи з приписів ст.47 КАС України, законодавцем встановлені часові обмеження, та також обмеження змісту змін, які позивач може вносити до вже заявленої позовної заяви на тих чи інших стадіях розгляду справи. В даному випадку позивач подав заяву про збільшення позовних вимог з порушенням вищевказаних норм процесуального законодавства, що вказує на наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про зміну позовних вимог.
Військова частина зауважує, що позивачем в своїй заяви фактично повторно намагається включить до позовних вимог період з 19.07.2022 по 20.05.2023, відносно якого 21.02.2025 судом ухвалою вже визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду. При цьому жодних нових об'єктивних та обґрунтованих обставин, які б підтвердили поважність пропуску такого строку до суду не надано. Відповідач наполягає на відсутності процесуальної можливості поновлення пропущеного строку для зміни предмету та/або підстав позову, оскільки заборона зміни предмету та/або підстав позову, з одного боку, й встановлення строків для звернення до суду з позовною чи іншою заявою, з іншого боку, - хоча й покликані на забезпечення виконання принципу правової визначеності, але все-таки забезпечують різні аспекти правової визначеності.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 28.10.2020 року по 19.01.2023 року, а з 22.01.2023 - у військовій частині НОМЕР_2 .
30.04.2024 на адресу командира Військової частини НОМЕР_2 представником позивача було направлено заяву про перерахунок грошового забезпечення позивача та виплат з жовтня 2020 року по травень 2023 року з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року.
З аналогічного змісту заявою від 15.08.2024 представник позивача звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 06.08.2024 №4533/11/2024/4907, Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що в період з жовтня 2020 року по травень 2023 року ОСОБА_1 проводився розрахунок складових грошового забезпечення виходячи з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.)
Також, Військовою частиною НОМЕР_2 були надані копії витягів з наказів №22 від 22.01.2023, №75 від 16.03.2023, та карток особового рахунку ОСОБА_1 за період 2021-2024рр., з яких вбачається, що складові грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення включаючи матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, інші надбавки, доплати та премії, за період служби з по 18.07.2022 включно, були нараховані та виплачені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн).
Також, обставини виплати позивачу складових грошового забезпечення за період служби з жовтня 2020 по 18.07.2022 включно підтверджуються доводами сторін, викладених у заявах по суті справи, листі Військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не здійсненні нарахування та виплати у належному розмірі складових його грошового забезпечення у спірному періоді, виходячи із розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ?«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року, у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Отже, суд зауважує на неможливості застосування приміток та мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача у спірному періоді, водночас звертає увагу на те, що прохання позивача перерахувати його грошове забезпечення обґрунтоване тим, що розрахунковою величиною має бути саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Оцінюючи доводи позивача з урахуванням викладеного вище суд вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII?«Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та в подальшому ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2022 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року уже не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі №913/204/18, від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, починаючи з 28.10.2020 протягом 2020 року, та у подальшому протягом спірного періоду по 18.07.2022 включно, з урахуванням ухвали суду від 21.02.2025 про повернення позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 , визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Втім, відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 при розрахунках та виплаті ОСОБА_1 протягом спірного періоду грошового забезпечення, застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762,00 грн., що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції на час дії спірних правовідносин, (далі-Порядок №260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою.
Так, у відповідності до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.1,7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відтак розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії позивача за період його служби з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно підлягають обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений Законм України Про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, розміри щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, включаючи премію, грошову допомоги для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, позивача, які виплачувались йому протягом спірного періоду (з 28.10.2020 по 18.07.2022) підлягали обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, яка виплачувалась у період з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно, виплачувались у розмірах, визначених виходячи із місячного грошового забезпечення, обрахованого в свою чергу із розрахункової величини прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн). Аналогічним чином обраховувався розмір інших складових грошового забезпечення позивача, а саме премії, надбавки за ОПС, тощо.
Підсумовуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового його забезпечення включаючи грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, надбавки, доплати та премії, такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно, діяв протиправно, не на підставі, не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.
За наведених обставин, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату за період з 28.10.2020 (з урахуванням ухвали суду від 21.02.2025 про повернення позову в частині позовних вимог) ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій), одноразових видів грошового забезпечення, розрахованих виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а саме у спірних правовідносинах станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022).
Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню в розглядуваній частині щодо періоду з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно, з урахуванням ухвали суду від 21.02.2025 про повернення позову в частині позовних вимог.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення з урахуванням розмірів щомісячних основних та додаткових видів, виплаченого йому у період проходження військової служби з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно, розрахованого із застосуванням розрахункової величини для обрахунку основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства.
Щодо додаткових пояснень, наданих представником позивача та заперечень стосовно таких додаткових пояснень Військової частини НОМЕР_2 суд зазначає, що ці пояснення судом враховуються в частині виправлення представником позивача описки у даті, з якої були заявлені вимоги у позовній заяві - замість неправильної « 01.01.2020» на правильну « 28.10.2020», оскільки, як вказує представник позивача у своїх додаткових поясненнях, в процесі вивчення відзиву на позов Військової частини НОМЕР_1 представнику позивача стало відомо, що останній допустив опечатку в прохальній частині позовної заяви, зазначивши невірний період, за який слід зробити перерахунок грошового забезпечення, адже позивач дійсно проходив військову службу з 28.10.2020.
В контексті оцінки заперечень Військової частини НОМЕР_2 щодо цих додаткових пояснень представника позивача суд звертає увагу, що такі додаткові пояснення, з огляду на наведене вище не є ані заявою про зміну предмету позову, ані заявою про уточнення позовних вимог. Фактично, в них представник позивача виправила описку у даті в прохальній частині позовної заяви позивача.
Безпосередньо самим представником позивача у поданих додаткових пояснень також не вказується про те, що такі є саме уточненим позовом, чи заявою про зміну предмету позову, тощо.
У встановленому КАС України порядку та строки, представник позивача із заявою про зміну/збільшення позовних вимог не звертався. Додаткові пояснення не приймаються судом в якості таких.
При цьому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по цій справі позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог стосовно періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023, було повернуто позивачу.
Вказана ухвала набрала законної сили відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025.
За наведеного, вимоги позивача ОСОБА_1 , розглядувані у даній справі у межах, згідно з ухвалами суду від 21.02.2025 про повернення позову в частині позовних вимог та відкриття провадження у справі, та з урахуванням уточнення представника позивача щодо дати, з якої позивач заявляє вимоги до ВЧ НОМЕР_1 - 28.10.2020, підлягає задоволенню.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача стосовно визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 у період з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно компенсації за невикористану відпустку, показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, із зобов'язанням цього відповідача здійснити такі нарахування та виплату, оскільки, як встановлено з матеріалів справи такі виплати протягом спірного періоду позивачу не виплачувались.
Разом з цим, суд також зазначає, що згідно з ч.1,2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд за наслідком розгляду даної справи прийшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 за період з 28.10.2020 по 18.07.2022 включно грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 28.10.2020 по 18.07.2022 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01січня 2022 року шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, виплачених за періоди служби з 28.10.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01січня 2022 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Військова часина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА