Справа № 420/24058/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 18.07.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1 Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року;
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року;
3. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення;
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та 22.11.2018 наказом № 1780 о/с, яким звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого в особливо важливих справах - криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління ГУНП в Одеській області, з 30.11.2018.
11.07.2025 на адресу ГУНП в Одеській області було направлено адвокатський запит № 1, з проханням надати інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період проходження служби з 07.11.2015 по 30.11.2018. Листом від 17.07.2025 № 104379-2025 Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області повідомило, що до 18 жовтня 2017 року у Порядку № 1078-2003 була відсутня така категорія осіб, як «поліцейські». … Враховуючи вищевикладене, нарахування грошового забезпечення поліцейських було розпочато після набрання чинності 24.10.2017 постанови Кабінету Міністрів України № 782 від 18 жовтня 2017 року з базовим місяцем листопадом 2015 року». Надано довідку від 16.07.2025 р. № 425 про суми щомісячних виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 р. по 30.11.2018 р. З наведеного вбачається, що у період з 07.11.2015 по 01.11.2017 р. ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася індексації грошового забезпечення.
Окрім того, листом від 17.07.2025 р. № 104385-2025 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області повідомило, що не має підстав для проведення нарахування одноразової грошової допомоги з включенням таких складових, як сума індексації грошового забезпечення на останній місяць звільнення, так як вона не являється складовою грошового забезпечення поліцейського. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 була виплачена у грудні 2018 року. Нарахування здійснювалось відповідно ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у сумі 80 378,48 грн (10717,13 грн - з грошового забезпечення у місяці звільнення х 50 % х 15 р).
Вважаючи таку бездіяльність ГУНП в Одеській області протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 24.07.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.08.2025 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшов відзив (вх. ЕС/80025/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що за увесь спірний період з 07.11.2015 по 01.11.2017, величина індексу споживчих цін тільки у квітні 2016 перевищувала встановлений законом поріг у 103 %. Стосовно квітня 2016 р. слід звернути увагу, що позивач отримував щомісячний дохід, який на той час перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, який складав 1378 грн. Тому позивач і в цьому випадку не мав права на індексацію. З огляду на вказані обставини вважаємо доведеним, що дії ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації за період з 07.11.2015 по 01.11.2017 є законними та обґрунтованими, не порушують прав та інтересів позивача, а відтак, у задоволенні позову в цих обставинах слід відмовити.
07.08.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипова Б.В. надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/80900/25), в якому зазначено, що станом на дату звільнення зі служби у поліції, їй нараховувалась та виплачувалась в складі грошового забезпечення індексація грошового забезпечення, згідно довідки від 16.07.2025 №425 про суми щомісячних виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 30.11.2018, зокрема у листопаді 2018 року виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 653,56 грн. Таким чином на думку позивача наявні підстави для визнання таких дій ГУНП в Одеській області протиправними.
13.08.2025 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшли заперечення (вх. №ЕС/83122/25), в якому посилаючись на доводи викладені у відзиві, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.08.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипова Б.В. надійшло клопотання (вх. №ЕС/88233/25), в якому просить стягнути з ГУНП в Одеській області на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
28.08.2025 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/89423/25), в якому просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму надмірною та необгрунтованою.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходила службу в Головному управління Національної поліції в Одеській області, що підтверджується витягом із наказу ГУНП в Одеській області №1780о/с від 22.11.2018, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу).
11.07.2025 адвокат Осипов Б.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом до ГУНП в Одеській області, в якому просив надати інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період проходження служби з 07.11.2015 по 30.11.2018, а також скласти та надати довідку про розмір не виплаченої індексації.
Також, 11.07.2025 адвокат Осипов Б.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом до ГУНП в Одеській області, в якому просив надати детальний розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні; повідомити чи була врахована індексація грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні; якщо ні здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення.
17.07.2025 ГУНП в Одеській області надали відповідь у формі листа № 104379-2025, в якому повідомили, що «… Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. 18 жовтня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, доповнено абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». До 18 жовтня 2017 року у Порядку № 1078-2003 була відсутня така категорія осіб, як «поліцейські». Враховуючи вищевикладене, нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських було розпочато після набрання чинності 24.10.2017 постанови Кабінету Міністрів України № 782 від 18 жовтня 2017 року з базовим місяцем листопадом 2015 року».
Разом з вказаним листом у якості додатку надано довідку №425 від 16.07.2025 про суми щомісячних виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 30.11.2018 у загальному розмірі нараховано у сумі 6768,61 грн (11/2017 - 373,85 грн; 12/2017 - 485,12 грн; 01/2018 - 458,12 грн; 02/2018 - 458,12 грн; 03/2018 - 533,89 грн; 04/2018 - 533,89 грн; 05/2018 - 533,89 грн; 06/2018 - 533,89 грн; 07/2018 - 557,82 грн; 08/2018 - 557,82 грн; 09/2018 - 557,82 грн; 10/2018 - 557,82 грн; 11/2018 - 653,56 грн).
Листом № 10485-2025 від 17.07.2025 ГУНП в Одеській області, в якому повідомили, що «… одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена у грудні 2018 року. Нарахування здійснювалось відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у сумі 80378,48 грн (10717,13 грн - з грошового забезпечення у місяці звільнення *50% *15р)».
Разом з вказаним листом було надано довідку середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення за 2018 рік №426 від 16.07.2025.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації, та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі Закон № 580-VІІІ).
Частинами першою та п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII, яка регулює питання грошового забезпечення поліцейських, встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнено абзац п'ятий після слова військовослужбовців словом поліцейських. Відтак, згаданими змінами включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Суд зазначає, що частина друга статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ (індекс споживчих цін), обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 %.
Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Таким чином, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр»).
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 %.
При цьому, з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078, фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.
Так, Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади в листопаді 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.
За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %, опублікований в січні 2016 року. За січень 2016 року ІСЦ становив 100,9 %. За лютий 2016 року - 99,6 %, за березень 2016 року - 101,0 %, за квітень 2016 року - 103,5 %.
Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016 року.
У силу пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки, зазначений показник за квітень 2016 року був опублікований у травні 2016 року, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, саме з червня 2016 року у відповідача виник обов'язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача, а не з 07.11.2015 як зазначено позивачем.
За викладених обставин, відсутні підстави для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 31.05.2016, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Як вже зазначалось судом вище по тексту, Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015. Так, починаючи з листопада 2015 внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад позивача не збільшувався, з огляду на що саме листопад 2015 є базовим місяцем для визначення індексації, з чим погоджуються сторони.
З матеріалів справи встановлено та підтверджено Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області у листі від 17.07.2025 № 104379-2025, що нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських було розпочато після набрання чинності 24.10.2017 постанови Кабінету Міністрів України № 782 від 18 жовтня 2017 року з базовим місяцем листопадом 2015 року.
Крім того, відповідно до змісту наданої відповідачем до суду довідки від №425 від 16.07.2025 про суми щомісячних виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 30.11.2018 у загальному розмірі нараховано у сумі 6768,61 грн (11/2017 - 373,85 грн; 12/2017 - 485,12 грн; 01/2018 - 458,12 грн; 02/2018 - 458,12 грн; 03/2018 - 533,89 грн; 04/2018 - 533,89 грн; 05/2018 - 533,89 грн; 06/2018 - 533,89 грн; 07/2018 - 557,82 грн; 08/2018 - 557,82 грн; 09/2018 - 557,82 грн; 10/2018 - 557,82 грн; 11/2018 - 653,56 грн).
Проте жодних обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року був розрахований неправильно, позивач не навів. Оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права позивача в цій частині, позовні вимоги в частині здійснення нарахування та виплати індексації за період з 01.11.2017 по 30.11.2018 задоволенню не підлягають.
При цьому, доказів виплати відповідачем індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.06.2016 по 31.10.2017 до суду не надано.
Таким чином, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відтак, підсумовуючи зазначене, з огляду на те, що відповідач не врахував та не перевірив наявність підстав визначених Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078 для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Вирішуючи позовні у частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невключенні індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні зі служби в поліції, суд виходить з такого.
Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з п. 3 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як було встановлено судом, згідно витягу з наказу ГУНП в Одеській області №1780о/с від 22.11.2018 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Вислуга років на день звільнення складає: для виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби 15 років 10 місяців 23 дні.
Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби врегульовані розділом VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (надалі - Порядок №260).
Так, згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною 2 статті 6 Закону №1282-XII передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення. Тож, індексація є складовою грошового забезпечення поліцейських, яке у свою чергу враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №200/638/24.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі №620/561/20, від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем (згідно листа №104385-2025 від 17.07.2025) що при звільненні позивача зі служби у грудні 2018 року розмір одноразової допомоги склав 80378,48 грн, при цьому до її складу не включено індексацію грошового забезпечення.
Доказів на спростування наведеного вище відповідачем не надано.
Судом встановлено, що за період з січня по листопад 2018 року позивачу виплачувалася індексація.
Відтак, індексація грошового забезпечення позивача фактично мала постійний характер, нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісячно (до листопада 2018 року) у складі грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи.
Однак відповідачем не враховано індексацію грошового забезпечення при здійсненні розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
26.08.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипова Б.В. надійшло клопотання (вх. №ЕС/88233/25), в якому просить стягнути з ГУНП в Одеській області на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокат Осипов Б.В. додав наступні докази:
- ордер ВН №1546758 від 18.07.2025;
- договір про надання правової допомоги №1-102 від 10.07.2025;
- акт приймання-передачі наданих правових послуг від 25.08.2025.
28.08.2025 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/89423/25), в якому просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму надмірною та необгрунтованою.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
10.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «ЩИТ» в особі керуючого партнера Самодурової Наталії Валеріївни та ОСОБА_1 укладено договір №1-102 про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4.1. Договору визначає, що за послуги, що надаються АО «ЩИТ» в межах цього Договору, Клієнт сплачує грошові кошти в розрахунку вартості однієї години надання послуг 800 грн. Оплата здійснюється у строки визначені в Акті приймання-передачі наданих правових послуг.
Пунктом 4.1.1. Договору, участь партнерів АО «ЩИТ» та/або адвокатів ОА «ЩИТ» у судовому засіданні, Клієнтом оплачується окремо в розмірі 1500 грн за кожне судове засідання.
Відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих правових послуг від 25.08.2025 АО «ЩИТ» в порядку та на умовах, передбачених договором про надання правової допомоги від 10.07.2025 №1-102 надало Клієнту комплекс правових послуг, загальна артість яких складає 7000 грн, а саме:
1. Проведення усної консультації з питання оскарження бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, оскарження дій щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення - 30 хв. 400 грн;
2. Підготовка та подання до ГУНП в Одеській області адвокатський запит 11.07.2025 р. № 1 щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у період проходження служби з 07.11.2015 р. по 30.11.2018 р. - 1 год. 800 грн;
3. Підготовка та подання до ГУНП в Одеській області адвокатський запит 11.07.2025 р. № 2 щодо надання детального розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, інформації щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, надання довідки про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення за 2018 рік - 45 хв. 600 грн;
4. Підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в тому числі, аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогійних правовідносин, сканування документів, які долучаються до позову (справа № 420/24058/25) - 4 год. 30 хв. 3600 грн;
5. Підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду відповіді на відзив (справа № 420/24058/25) - 2 год. 1600 грн.
Доказів про сплату наданих правових послуг до суду надано не було.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №540/707/20.
Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ОСОБА_1 задоволено частково, нескладність справи, наявність визначеної судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду (позовна заява, відповідь на відзив), їх складність та об'ємність, витрачений час суд вважає, що сума витрат у розмірі 7000грн є завищеною.
Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Осипова Б.В.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідачі - Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, код ЄДРПОУ 40108740).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА