30 вересня 2025 рокусправа № 640/14292/21 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії до виплати ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 27.11.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, без обмеження її максимальним розміром та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 01.02.2013 отримував пенсію відповідно до Закону №1058. На підставі заяви від 27.11.2017 його переведено на пенсію за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та з цієї дати відповідач обмежив пенсійну виплату максимальним розміром. Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії без встановлення обмеження граничного розміру відповідно до п. 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, а тому звернувся із відповідною заявою до відповідача, однак отримав відмову. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду витребувано від позивача належним чином засвідчені копії пенсійної справи.
На виконання вимог цієї ухвали 07.06.2021 позивач подав лист-повідомлення, у якому зазначив про неможливість надання витребуваних документів, оскільки такі знаходяться у відповідача.
Листом від 11.06.2021 № 2600-0306-7/96647 ГУ ПФУ в м. Києві скерувало належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
15.06.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно та льотно-випробного складу з 01.02.2013 та згідно із заявою від 14.01.2013 щодо переведення пенсійної виплати за новим місцем проживання призначено з 01.02.2013 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 27.11.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію за вислугу років, як працівника льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стверджує, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із змінами, які внесені відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Констатує, що позивачу з 01.03.2021 проведено перерахунок пенсії згідно з постановою №418 зі змінами, внесеними постановою від 09.08.2005 №713 членам льотного екіпажу та працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації із застосуванням коефіцієнта 1,10425 з урахуванням ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою врегульовано питання виплати пенсії, а саме максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатності. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу №640/14292/21 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У. Б.
Ухвалою судді від 07.02.2025 справу №640/14292/21 прийнято до провадження та вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
З 01.12.2013 ОСОБА_1 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а з 27.11.2017 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
Відповідно до перерахунку пенсії від 22.02.2018 розмір пенсійної виплати з обмеженням станом на 27.11.2017 становить 11380,75 грн.
За змісту рішення від 03.06.2020 №930020861565 перша складова: розмір пенсії з обмеженням 16816,66 грн. Друга складова: 01.03.2020-30.04.2020 (розмір пенсії за віком (ст. 27) 2792,28 грн; загальний розмір пенсії за віком по 2-х складових - 19608,94 грн; розмір пенсії з надбавками - 19608,94 грн; максимальний розмір пенсії - 16380,00 грн).
28.02.2021 представниця позивача звернулася з адвокатським запитом до відповідача щодо надання інформації про пенсійне забезпечення, а саме щодо виду пенсії та застосування обмеження максимальним розміром.
Листом від 15.03.2021 №2600-0202-8/43524 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ м. Києва (Дарницький район) та з 01.10.2017 отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно та льотно-випробного складу. Зазначив, що з 01.03.2021 проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови №418 зі змінами, внесеними постановою №713, членам льотного екіпажу та працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації із застосуванням коефіцієнта 1,10425 з урахування норм ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто у розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
15.04.2021 представниця позивача звернулася з адвокатським запитом до відповідача, зазначивши, що пенсійний орган не здійснив перерахунок пенсії на підставі довідки про збільшення розміру заробітної плати. Крім того, просила надати інформацію, про те коли позивач став на облік в органах пенсійного фонду України та коли був переведений на інший вид пенсії.
Листом від 27.04.2021 №2600-0202-8/70688 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що ОСОБА_1 перебуває з 01.02.2013 на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та згідно з заявою від 14.01.2013 щодо переведення пенсійної виплати за новим місцем проживанням призначено з 01.02.2013 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Стверджує, що призначено пенсію з 11.12.1998 в Республіці Арменії.
У листі також зазначено, що з 27.11.2017 на підставі заяви позивача йому призначено пенсію за вислугу років, як працівнику льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». А з 01.03.2021 здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови №713, нарахований розмір якої обмежується максимальною величиною.
05.05.2021 представниця позивача звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом від 12.05.2021 №2600-0202-8/77259 ГУ ПФУ в м. Києві повідомив, що ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ч. 3 ст. 85 в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 зі змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIІІ від 24.12.2015, №1774-IІІ від 06.12.2016) врегульовано питання виплати пенсії, а саме максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому підстави для проведення перерахунку відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з обмеженням пенсії за вислугу років як працівнику льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
Частиною 3 ст. 4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом ст. 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Приписами ч. 3 ст. 53 Закону №1788-XII унормовано, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. «а» ст. 54 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 №418 затверджено Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення (далі - порядок №418).
Пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2015 №529), пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (п. 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону №1788, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно із пп. «в» абз. 4 п. 7 порядку №418 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії, в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI).
За правилами ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (у редакції чинній на момент переведення на пенсію за вислугу років) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.
Цим законом внесено зміни, зокрема, до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону №1788-XII (в редакції чинній на момент переведення на пенсію за вислугу років) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Частиною 3 ст. 27 Закону України №1058-IV (у редакції, чинній на момент переведення на пенсію за вислугу років) встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Крім того суд зазначає, що згідно з абз. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абз. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналізуючи норми абз. 1, 2 п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, суд зазначає, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
При цьому, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, а саме усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Відтак, п. 2 розділу II Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI слід здійснювати в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:
1) особи, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI,
2) особи, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом.
При цьому, виділення осіб другої категорії, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, а відтак - до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст. 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Крім того, норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Водночас, з часу набрання чинності вказаним Законом, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI).
Норми ч. 1 ст. 2 Закону України №3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII.
За таких обставин, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20, від 25.01.2023 у справі №380/12268/20, від 30.03.2023 №420/8165/21 та підлягає врахуванню судом у відповідності до положень ч. ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд установив, що позивача з 27.11.2017 переведено на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробного складу відповідно до Закону №1788-XII. Як вбачається із перерахунку пенсії від 16.02.2018, розмір пенсії з обмеженням становив 11380,75 грн, однак до виплати призначена пенсія у сумі 10740,00 грн, що свідчить про обмеження її максимальним розміром.
Крім того суд враховує те, що позивача переведено на пенсію за вислугу років та обмежено розмір пенсії станом на 27.11.2017, коли вже діяв Закон №3668-VI, приписами якого унормовано застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
Зважаючи на те, що перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ст. 2 ч. 1 Закону № 3668-VI, можна дійти висновку, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд констатує, що положення ст. 2 Закону №3668-VI в частині її розповсюдження на осіб, пенсії яким призначені згідно з Законом №1788-XII та ч. 3 ст. 85 Закону №1788-XII, в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Такий висновок корелюється з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 26.12.2022 у справі № 280/5502/19 та від 22.12.2022 у справі № 440/608/19.
Тобто, ГУ ПФУ в м. Києві обмежило розмір пенсії позивача через те, що внаслідок перерахунку пенсії її розмір перевищив максимально встановлений законом.
Суд зазначає, що право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до переведення позивача на пенсії за вислугу років (27.11.2017), ОСОБА_1 отримував пенсію в більшому розмірі.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії є правомірним та не зумовило зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримував до цього. У цьому випадку такі дії пенсійного органу за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Ураховуючи викладене, в діях ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при її перерахунку відсутня протиправність.
Покликання позивача на порушення ст. 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.11.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі №554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача у виплаті пенсії позивачу без обмеження максимального розміру пенсії є законною і обґрунтованою.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Судові витрати в силу приписів ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053; ЄДРПОУ 42098368).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна