м. Львів
30 вересня 2025 рокусправа № 380/4445/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кондратюк Ю.С.,
з участю:
секретаря судового засідання: Бугрінова Е.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Савченко О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Трускавецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області, яка полягає у неприйнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та в передачі цієї земельної ділянки позивачу у власність;
- зобов'язати Трускавецьку міську раду Львівської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяву позивача від 28.11.2024 про затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), та прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі цієї земельної ділянки позивачу у власність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 28.11.2024 звернувся до відповідача з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подальшою передачею земельної ділянки у власність. Проте листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради №18/16-295/1 від 06.02.2025 за наслідками розгляду заяви від 28.11.2024 позивача повідомлено, що на сесії Трускавецької міської ради від 30.01.2025 розглядалось питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (ні місцевості ) по АДРЕСА_1 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За результатами розгляду рішення з цього питання не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву до суду з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.
17.04.2025 представником відповідача подано клопотання, в якому просить перейти із розгляду справи № 380/4445/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи № 380/4445/25 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В обґрунтування зазначає, що рішення у цій справі може породити прецедент щодо надання у власність інших земельних ділянок, які находяться не території першої санітарної зони охорони мінеральних вод, іншим юридичним чи фізичним особам.
Ухвалою судді від 24.04.2025 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
30.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. У своєму відзиві відповідач зазначає, що листом від 20.12.2024 №03/Б-1406-1060 позивачу повідомлено про результат розгляду його заяви на сесії від 18.12.2024, тому відповідачем не порушено встановлений чинним законодавством України строк для розгляду заяви.
Окрім того, у своєму відзиві відповідач повідомляє, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод, що підтверджується витягом з містобудівної документації, а саме - генеральним планом м. Трускавця, затвердженим рішенням Трускавецької міської ради №223 від 21.12.2011, з нанесеною лінією межі І-ї зони санітарної охорони джерел мінеральних вод та комунальною власністю територіальної громади м. Трускавець, а також витягом з Державного земельного кадастру від 11.03.2024 НВ-7400229472024.
05.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
28.11.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 та подальшою передачею земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 03/Б-1406-1060 від 20.12.2024 повідомлено про те, що за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.2024 підготовлено проект рішення «Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Зазначено, що на сесії Трускавецької міської ради від 18.12.2024 рішення про відмову позивачу в затвердженні поданої документації не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів.
Листом виконавчого комітету Трускавецької міської ради №18/16-295/1 від 06.02.2025 за наслідками розгляду заяви позивача від 28.11.2024 повідомлено, що на сесії Трускавецької міської ради від 30.01.2025 розглядалось питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (ні місцевості) по АДРЕСА_1 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За результатами розгляду рішення з цього питання не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є право на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подальшою передачею земельної ділянки у власність позивача.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).
Згідно з ст. ст. 2, 3 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до п.11 ст. 120 ЗК України перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності, господарського відання, оперативного управління на об'єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об'єкт незавершеного будівництва, спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, згідно ч. 1 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До заяви додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Частиною 2 ст. 118 ЗК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Видом документації із землеустрою, зокрема є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п. «і» ч. 1 ст. 25 ЗК України).
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:
у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;
в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Частиною 7 ст. 186 ЗК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, приватизація земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування.
Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Як встановлено судом, на сесії Трускавецької міської ради від 18.12.2024 рішення про відмову позивачу в затвердженні поданої документації не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів. Зазначене підтверджується витягом з протоколу 73 сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 18.12.2024.
На сесії Трускавецької міської ради від 30.01.2025 також розглядалось питання щодо затвердження позивачу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (ні місцевості ) по АДРЕСА_1 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За результатами розгляду, рішення з цього питання не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів. Наведене підтверджується витягом з протоколу 74 сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 30.01.2025.
У цьому контексті суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Суд наголошує, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідач у своєму листі №18/16-295/1 від 06.02.2025 за наслідками розгляду заяви позивача від 28.11.2024, як на підставу для відмови у затвердженні технічної документації обмежився посиланням на те, що за результатами розгляду рішення не прийнято, оскільки не набрано необхідної кількості голосів.
Відповідач також розглядав питання відмови позивачу у затвердженні технічної документації на сесії міської ради 21.08.2025 та 11.09.2025, проте жодного рішення не прийнято.
Суд звертає особливу увагу на те, що за приписами ч.2 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
За приписами ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон України «Про місцеве самоврядування») рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Втім, суд зауважує, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.2024 не було прийнято жодного рішення у порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України чи Законом України «Про місцеве самоврядування» ні щодо затвердження технічної документації з подальшою передачею земельної ділянки у власність, ні щодо вмотивованої відмови.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви позивача свідчить про бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивачу, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже було зазначено вище, ч. 2 ст. 118 ЗК України передбачено, що у випадку, визначеному частиною 1 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Частиною 7 ст. 186 ЗК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Отже, саме до дискреційних повноважень органів зазначених у ч. 2 ст. 118 та ч. 7 ст. 186 ЗК України належить прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову, а також про погодження чи відмову у погодженні документації із землеустрою.
Оскільки за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.2024 відповідач не прийняв відповідного рішення, то друга позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн (1211,20х50%).
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
3. Зобов'язати Трускавецьку міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Трускавецької міської ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Трускавецька міська рада Львівської області (82200, вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Дрогобицький район, Львівська область; ЄДРПОУ 26230588).
Повне рішення суду складено 30.09.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна