справа № 380/19398/25
30 вересня 2025 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної державі матеріальної шкоди у розмірі 39260,05 грн,-
Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний загін Державної прикордонної служби України) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної державі матеріальної шкоди у розмірі 39260,05 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивач до позовної заяви на підтвердження факту сплати судового збору додав платіжну інструкцію від 17 травня 2025 року № 5110 про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Водночас згідно з довідкою канцелярії Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року при внесенні даних стосовно сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 380/19398/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної державі матеріальної шкоди у розмірі 39260,05 грн автоматизованою системою «Діловодство спеціалізованого суду» надано інформацію про те, що «Номер платіжного документу вже внесений до бази даних» у справі № 380/12052/25 судді Клименко О.М.
З огляду на вищенаведене судом не враховується додана позивачем до позовної заяви платіжна інструкція від 17 травня 2025 року № 5110 про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн, оскільки така є підтвердженням сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 380/12052/25, тож не може вважатися належною сплатою судового збору у справі № 380/19398/25.
Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 380/12052/25 повернуто військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 17 травня 2025 року № 5110.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України від 09 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору позовних вимог майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява містить позовну вимогу майнового характеру з ціною позову 39260,05 грн, за яку позивач має сплатити судовий збір в розмірі 3028,00 грн (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Суддя встановив, що позивач не сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн за заявлену ним позовну вимогу майнового характеру.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Водночас «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як слідує з матеріалів справи та підтверджується розрахунково-платіжними відомостями № 41 від 12 липня 2023 року та № 68 від 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за липень 2023 року та за серпень 2023 року.
Водночас наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06 вересня 2023 року № 549-ОС «Про особовий склад» наказано звільнити з посади та призупинити військову службу солдату ОСОБА_1 з 28 липня 2023 року; вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби з 28 липня 2023 року; виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення призупинити.
Отже, початок перебігу строку звернення до суду з метою стягнення з відповідача заподіяної державі матеріальної шкоди у розмірі 39260,05 грн розпочався з 06 вересня 2023 року, тобто з моменту видання НОМЕР_2 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України наказу від 06 вересня 2023 року № 549-ОС «Про особовий склад», яким відповідача звільнено з посади, призупинено військову службу, а також призупинено виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Натомість позивач звернувся до суду (здав на пошту для надіслання до суду, що підтверджується конвертом) лише 18 вересня 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду позивач у своїй заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду посилається на те що НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) у складі Державної прикордонної служби України створений як підрозділ нового зразка для виконання поставлених перед особовим складом завдань з захисту територіальної цілісності і недоторканості України. На сьогодні загін продовжує виконання поставлених бойових задач в районі бойових дій на різних ділянках східних регіонів держави.
На підставі БР Головнокомандувача ЗСУ № 15857гриф від 20 червня 2023 року, особовий склад НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону ДПС України вибув з постійного місця дислокації до місця виконання бойового завдання, на підставі БР командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 313/ОГ/863гриф від 03 червня 2024 року та БР АДПСУ № 137т(гриф) призупинено виконання БЗ частиною особового складу з метою здійснення ротації після тривалого перебування в зоні бойових дій. На підставі БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 313/ОГ/153гриф від 05 квітня 2025 вибули в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойового завдання, виконання якого продовжується до сьогодні.
У зв'язку з безпосереднім залученням особового складу військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових завдань в умовах воєнного стану, а також із труднощами документообігу та доступу до юридичної допомоги ускладняється процес підготовки до здійснення претензійно-позовної роботи.
Крім цього, позивач відзначає, що вимоги про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення військовослужбовця підпадають під дію статті 257 Цивільного кодексу України, в якій загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Просить суд поновити строк звернення з цим позовом до суду.
Оцінюючи наведені вище доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду, суд зазначає таке.
Визначені процесуальним законом строки звернення з позовом до суду - це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а спір вирішено. З іншого боку строк звернення до суду є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк звернення до суду суд може лише якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Отже, суд може поновити процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, за умови, що причини їх пропуску є поважними та підтверджені належними й допустимими доказами.
Одночасно з цим обов'язок подання доказів поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду на підставі вимог статті 77 КАС України покладається на заінтересовану особу, яка звертається з відповідним клопотанням до суду.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що запровадження державою воєнного стану, виконання поставлених бойових задач в районі бойових дій на різних ділянках регіонів держави, тобто обставини, наведені позивачем у заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду, можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення з позовом до суду, водночас у суду повинні бути наявні відповідні докази, які б підтверджували доводи позивача, що внаслідок запровадження державою такого правового режиму він дійсно був позбавлений можливості вчасного звернення до суду.
Однак таких доказів, зокрема й тих, про які йдеться у заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивачем не надано.
Водночас суд відхиляє доводи позивача про те, що до спірних правовідносин застосовується стаття 257 Цивільного кодексу України, якою встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки, оскільки строки звернення до суду у публічно-правових відносинах визначені КАС України як спеціальним процесуальним законом, тож саме такі строки підлягають застосуванню судом.
Отже, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки суд визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, які вказані у заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду, через відсутність доказів на їх підтвердження, то позивачу належить подати до суду докази, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду.
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що якщо ті докази, на які він посилається як на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, віднесені до державної таємниці та їм присвоєно ступінь секретності інформації «особливої важливості», «цілком таємно» або «таємно» та робота з ними вимагає спеціального допуску, то позивачу належить повідомити суд про вказану обставину у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Звертаючись із цим позовом до суду, представник позивача у позовній заяві керується, серед іншого, положеннями Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160).
Статтею 12 Закону № 160 передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Отже, положеннями Закону № 160 передбачено обов'язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору у такій категорії правовідносин, а зверненню до суду з відповідним позовом має передувати відмова особи від добровільного відшкодування.
Однак позивач не додав до позовної заяви доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування тієї суми коштів, які позивач просить з нього стягнути у цій позовній заяві.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Отже, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, які вказані у заяві від 22 травня 2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної державі матеріальної шкоди у розмірі 39260,05 грн залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду:
- документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 3028,00 грн;
- доказів, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду;
- доказів відмови відповідача від добровільного відшкодування суми коштів, які позивач просить з нього стягнути у цій позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.