справа №380/18372/25
провадження № П/380/19642/25
з питань залишення позову без розгляду
30 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого позивачу у 2013-2018 роках обчислювалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину перерахувати та виплатити позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого Позивачу у 2013-2018рр. обчислювалася та виплачувалася - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язати військову частину перерахувати та виплатити позивачу суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013- 2018рр, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої наказом Міністерство оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260;
- визнати протиправною бездіяльність вч НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплату Позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01 січня 2016року до 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовує пропуском Позивачем тримісячного строку для звернення до суду. На думку Відповідача, цей строк, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону № 2352-IX від 19.07.2022, почав свій перебіг з моменту отримання Позивачем відповідних виплат, а отже, на момент подання позову (04.09.2025 р.) був пропущений.
Розглянувши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Право на доступ до суду, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є фундаментальною засадою правової держави. Хоча це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема шляхом встановлення строків звернення, такі обмеження, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Stubbings and Others v. the United Kingdom», «Bellet v. France»), не повинні звужувати це право до такої міри, щоб сама його суть була знівельована. Застосування строків має бути пропорційним, переслідувати легітимну мету та не покладати на особу надмірного тягаря.
Спірні правовідносини стосуються нарахування складових грошового забезпечення, яке за своєю правовою природою є аналогічним заробітній платі. Відтак, до них застосовуються строки, визначені КЗпП України. Законом України № 2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, було встановлено тримісячний строк для звернення до суду у таких спорах.
Ключовим питанням у даному випадку є визначення моменту, з якого починається перебіг цього строку, а саме - моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позиція Відповідача, згідно з якою цей момент автоматично настає в день отримання виплати, є надмірно формалістичною та не враховує специфіки правовідносин. Структура грошового забезпечення військовослужбовця є складною, багатокомпонентною, і її правильність не є очевидною для особи без спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку та фінансового права. Очікувати від військовослужбовця, що він самостійно, без офіційних роз'яснень, зможе здійснити аудит нарахувань та виявити потенційне порушення, є покладенням на нього надмірного та необґрунтованого тягаря.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити не лише об'єктивний факт (наприклад, отримання виплати), а й суб'єктивний - момент, коли особа усвідомила або мала всі підстави усвідомити порушення своїх прав, отримавши повну та достовірну інформацію про структуру та розмір нарахованих їй сум. Цей підхід знайшов своє відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Аналіз дій Позивача свідчить про його добросовісну, активну та розумну поведінку, спрямовану на захист своїх прав:
11.08.2025 р. - Позивач, маючи обґрунтовані сумніви щодо правильності нарахувань, вчинив активні дії для з'ясування ситуації, звернувшись до Відповідача із офіційною заявою з проханням надати інформацію та здійснити перерахунок. Це є належним способом досудового врегулювання та отримання інформації, що свідчить про обачність, а не про пасивність.
04.09.2025 р. - Позивач отримав офіційну відповідь, в якій Відповідач остаточно сформулював свою позицію та відмовив у задоволенні вимог. Саме в цей момент спір став очевидним, а Позивач отримав повну та достовірну інформацію про те, що його право, на його думку, є порушеним, і що Відповідач не має наміру відновлювати його в добровільному порядку.
04.09.2025 р. - Невідкладно, в день отримання відмови, Позивач звернувся з цим позовом до суду, що свідчить про відсутність будь-яких зволікань з його боку.
Таким чином, суд доходить висновку, що Позивач дізнався про порушення свого права саме 04.09.2025 року. Відтак, позовну заяву подано в межах строку, встановленого законом. Застосування іншого підходу суперечило б принципам справедливості та ефективного судового захисту, адже фактично змушувало б громадян подавати позови, не маючи повної впевненості у наявності порушення, що призвело б до надмірного навантаження на судову систему.
Отже, підстави для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду відсутні.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Коморний О.І.