справа №380/19437/25
з питань вжиття заходів забезпечення позову
29 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пред'явив позов до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: Тарнавського, буд. 22, м. Бібрка, Львівська обл., 81220; ЄДРПОУ 04056183), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення №6314 від 22.08.2025 Бібрської міської ради Львівського району Львівської області XLVII сесії VIII скликання.
Ухвалою судді від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- заборонити Бібрській міській раді, код ЄДРПОУ 04056183 (як балансоутримувачу, розпоряднику земель комунальної власності та власнику земельних ділянок) вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об'єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), а також на передачу (перехід) до відповідача або інших осіб права користування вищевказаними земельними ділянками: кадастровий номер 4623310300:01:002:0479; кадастровий номер 4623310300:01:002:0478; кадастровий номер 4623310300:01:002:0480;
- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, Міністерству юстиції та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно стосовно нерухомого майна, будь-які записи про зміну користувача (орендаря) або про інші речові права на користь Відповідача чи пов'язаних з ним осіб щодо земельних ділянок: кадастровий номер 4623310300:01:002:0479; кадастровий номер 4623310300:01:002:0478; кадастровий номер 4623310300:01:002:0480.
В обґрунтування заяви представник позивач зазначає, що позивач звернувся до Бібірської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки як власнику нерухомого майна, яке знаходиться на її території, додавши всі необхідні документи на підтвердження цих обставин. Як стверджує позивач, зазначене питання на сесії ради не розглядалось. Натомість, прийнято рішення від 13.06.2025 №6202 про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 4623310300:01:002:0274) на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке оскаржено в судовому порядку (справа №380/14320/25). Наголошує, що 09.09.2025 позивач довідався про прийняття рішення від 22.08.2025 №6314 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності у м. Бібрка», згідно з яким земельна ділянка №4623310300:01:002:0274 поділена на три земельні ділянки (кадастровий номер 4623310300:01:002:0478) площею 0,0781 га; (кадастровий номер 4623310300:01:002:0479) площею 0,0180 га; (кадастровий номер 4623310300:01:002:0480) площею 0,0339 га, а саме: 0,0339 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0480) - загальний проїзд до індивідуальних житлових будинків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до адміністративного будинку ОСОБА_1 ; 0,0781 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0478) з метою надання в оренду ФОП ОСОБА_1 для обслуговування адміністративного будинку площею 462,7 кв.м.; 0,0180 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0479) з метою виставити на аукціон на конкурентних засадах продаж права оренди даної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вживати певні дії може мати наслідком заподіяння шкоди його правам і інтересам та в подальшому істотно ускладнить їх відновлення, оскільки земельні ділянки перейдуть в користування іншим особам. З урахуванням викладеного, просить заяву задовольнити.
За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами ч. 2, 3 ст. 154 КАС України регламентовано що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд керувався таким.
Інститут забезпечення адміністративного позову унормований ст. 150-151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 КАС України регламентовано, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Проаналізувавши мотиви, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст. 150-151 КАС України, з огляду на таке.
У розглядуваній справі предметом спору є рішення Бібрської міської ради Львівського району Львівської області XLVII сесії VIII скликання №6314 від 22.08.2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності у м. Бібрка», яким земельну ділянку комунальної власності №4623310300:01:002:0274 поділено на три земельні ділянки (кадастровий номер 4623310300:01:002:0478) площею 0,0781 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0479) площею 0,0180 га; (кадастровий номер 4623310300:01:002:0480) площею 0,0339 га.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Представник позивача (заявника) не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, вказав лише на ймовірні негативні наслідки, які, на його думку, можуть настати внаслідок незабезпечення позову та полягають у тому, що у разі поділу спірної земельної ділянки право користування буде передано іншим особам, зміниться її цільове призначення.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.
Крім того, суд зауважує, що на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень суб'єктів владних повноважень, оскільки встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Вказане корелюється з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, відповідно до якого позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд вважає, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Тому факт наявності порушення прав позивача підлягає встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги прогнозоване на майбутнє можливе (непідтверджене) порушення права позивача, суд зазначає, що вказані у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
За правилами ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №380/19437/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику (позивачу).
Ухвала з питань вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу з питань вжиття заходів забезпечення позову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту. Оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повну ухвалу складено 29.09.2025.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна