30 вересня 2025 рокусправа № 380/11212/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022, 2023 роки), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та з урахуванням рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі щомісячної премії, розрахованої виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі надбавки за вислугу років, розрахованої виходячи з правильно визначених посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі надбавки за особливості проходження служби (та інших щомісячних надбавок і доплат, розмір яких залежить від посадового окладу), розрахованих виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 19.05.2023 включно), розрахованої виходячи з правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 19.05.2023 включно), якщо така допомога нараховувалася і її розмір залежав від правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі оплати за час щорічних основних та додаткових відпусток (відпускних), використаних (або компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні) у період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно, розрахованих виходячи з правильно визначеного середньомісячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно, якщо така індексація мала нараховуватися і її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні, якщо її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 включно, що включає:
- різницю між належним та фактично виплаченим посадовим окладом та окладом за військовим званням, розрахованими виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- різницю між належною та фактично виплаченою щомісячною премією;
- різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за вислугу років;
- різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за особливості проходження служби (та іншими щомісячними надбавками і доплатами);
- різницю між належною та фактично виплаченою грошовою допомогою на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період 2023 року;
- різницю між належною та фактично виплаченою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період 2023 року (за умови її нарахування);
- різницю між належною та фактично виплаченою сумою оплати за час відпусток (або компенсації за невикористану відпустку);
- різницю між належною та фактично виплаченою сумою індексації грошового забезпечення;
- різницю між належною та фактично виплаченою сумою одноразової грошової допомоги при звільненні. Все вищезазначене - з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16.05.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач з 25.03.2022 по 05.07.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому впродовж 2022-2023 років грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідачами із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі.
Представник відповідача, подав відзив на позовну заяву від 30.06.2025 (вх. № 53729), у якому зазначає, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України постанова за № 481, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", тобто положення яким було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Крім того, Кабінет Міністрів України цією постановою вніс зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", установивши, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З аналізу цієї постанови, яка набрала чинності 20.05.2023, можна зробити висновок, що з 20.05.2023 року розрахункова величина для розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб застосовується в розмірі 1762 грн., а до 20.05.2023 в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 25.03.2022 по 05.07.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2023 № 196 (по стройовій частині) молодший сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , старший бойовий медик роти інженерної розвідки 05.07.2023 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача з запитом від 25.04.2025, у якому просив:
- провести перевірку правильності нарахування та виплати грошового забезпечення (основних та додаткових видів) за період з 25.03.2022 по 05.07.2023 (включно) на предмет відповідності методиці розрахунку, визначеній пунктом 4 Постанови № 704 та підтвердженій судовою практикою, а саме: чи здійснювалось визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- у випадку, якщо нарахування грошового забезпечення за період з 25.03.2022 по 05.07.2023 (включно) здійснювалось без застосування актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022, 2023), здійснити перерахунок мого грошового забезпечення за вказаний період, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року (2022, 2023), та виплатити належну різницю між фактично виплаченим та належним грошовим забезпеченням, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач листом від 17.05.2025 № 1589 надав відповідь, у якій повідомив, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Пстанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 07.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, суд зазначає таке.
Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 додатку 1 Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704. Зокрема, п. 4 був викладений в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Тобто, згідно з внесеними змінами, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Шостий апеляційний адміністративний суд 29.01.2020 своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, суд вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показника ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Суд наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України № 1928-IX від 02.12.2021 “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України № 2710-IX від 03.11.2022 “Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на 2022-2023 роки відповідно, не містять.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на актуальну позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:
з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення.
Суд встановив, та не заперечується відповідачем, що відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення у спірні періоди грошове забезпечення нараховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі.
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
Однак у даному випадку відповідач за результатами розгляду заяви позивача відмовив у видачі позивачу довідки, а тому вчинив активні дії.
Тому у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до положень частини 2статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 25.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини, при розрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
На підставі викладених вище висновків Верховного Суду, суд висновує, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, у відповідача є підстави для здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за період 25.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 з множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (та іншими щомісячними надбавками і доплатами), грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2023 рік, компенсації за щорічну основну додаткову відпустку за 2022 рік та 2023 рік, премії, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.
Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року, ОСОБА_1 виплачувалась надбавка за вислугу років у травні - серпні 2023 року, надбавка за особливості проходження служби з квітня 2022 року по серпень 2023 року, грошова допомоги на оздоровлення у серпні 2022 року та у серпні 2023 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році, одноразова грошова допомога при звільненні у серпні 2023 року, компенсація за щорічну основну додаткову відпустку (за 2022 рік та 2023 рік) у серпні 2023 року, премія з квітня 2022 року по серпень 2023 року, індексація грошового забезпечення з квітня 2022 року по січень 2023 року.
Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер, премії) та одноразових (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Суд враховує те, що розрахунковою величиною при визначенні розміру вказаних виплат були посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не спростовано відповідачем.
Таким чином, виплачені надбавка за вислугу років у травні - серпні 2023 року, надбавка за особливості проходження служби з квітня 2022 року по серпень 2023 року, грошова допомоги на оздоровлення у серпні 2022 року та у серпні 2023 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році, одноразова грошова допомога при звільненні у серпні 2023 року, компенсація за щорічну основну додаткову відпустку (за 2022 рік та 2023 рік) у серпні 2023 року, премія з квітня 2022 року по серпень 2023 року, індексація грошового забезпечення з квітня 2022 року по січень 2023 року підлягають також перерахунку.
Позовна вимога позивача у частині проведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, задоволенню не підлягає, оскільки згідно з наданою позивачем довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року, така допомога у 2023 рр. позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Тому права позивача у цій частині відповідачем не порушені.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 25.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 25.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 -2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за щорічну основну додаткову відпустку (за 2022 рік та 2023 рік), премії, індексації грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 25.03.2022 по 19.05.2023 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 -2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за щорічну основну додаткову відпустку (за 2022 рік та 2023 рік), премії, індексації грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30.09.2025.
Суддя Кедик М.В.