29 вересня 2025 рокусправа № 380/9904/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «КВР ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування карток відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КВР ТРАНС» (місцезнаходження: вул. Володимира Великого, будинок 18, офіс 504, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 44958412) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні преференції для ввізного мита на імпортований ним товар. З метою митного оформлення преференційного походження товару та враховуючи подані для розмитнення документи на підтвердження наявності права на преференцію, позивач абсолютно правомірно зазначив у митних деклараціях відомості про застосування пільг зі сплати митних платежів (ввізного мита) за кодом 410, оскільки сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А045667 від 12.11.2024 року та EUR.1 №А047903 від 24.04.2025 року підтверджують, що країна походження ввезеного Товару - Європейський Союз. При цьому, одного лише сумніву в достовірності сертифікату є недостатньо для прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні товару із наданням преференції.
Наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву в достовірності документів про походження товару є лише підставою для направлення таким органом до компетентних органів країни експорту запиту про проведення відповідної перевірки на предмет підтвердження або не підтвердження походження товару, і тільки за результатами проведення такої перевірки та отриманої інформації, контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову у наданні преференції.
Враховуючи викладене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що за результатом опрацювання поданих митних декларацій оформлена картка відмови про «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І "Щодо визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу».
Так, у відповідача виник сумнів з приводу дійсності документів про походження товару та достовірності відомостей, що в них містяться, зокрема, відомостей про країну походження товару оскільки позивач раніше подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, країна походження якого в подальшому під час проведення перевірки була непідтвердженою митними адміністраціями країни експорту. Частиною 1 статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Частиною 5 статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Таким чином, Львівською митницею у зв'язку із виникнення сумнівів з приводу преференційного режиму товару згідно сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №А045667 від 12.11.2024 та EUR.1 №А047903 від 24.04.2025 було прийнято рішення про скерування запиту до митних органів країни експорту про проведення перевірки цього документу, а тому, згідно ч. 5 ст. 45 Митного кодексу України даний товар вважатиметься таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару. У зв'язку із цим, на момент здійснення митного оформлення товару, його походження достовірно не встановлено та товар підлягав випуску митним органом у вільний обіг на митній території України лише за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України згідно ч. 2 ст. 48 Митного кодексу України. Митницею призупинено надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки. Отже, враховуючи дію норм статей 31 та 32 Додатку І до Конвенції картка відмови у митному оформленні є правомірною.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
18.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВР Транс» (Покупець) та UAB «Transporto pardavimai» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 261-925TP/AF, за яким Покупець купує, а Продавець продає три вживані транспортні засоби, зокрема, MAN Germany TGX 18.470 4x2 BLS з ідентифікаційним номером WMA06KZZ9MP167517, пробігом 354 153 км., 06.05.2021 року виробництва.
Згідно п.3.1, п.3.2 договору визначено, що ціна одного автомобіля становить 45 000 Євро. 18.10.2024 року. Продавець виставив Рахунок-проформу №000000000325 для оплати Позивачем транспортного засобу з ідентифікаційним номером WMA06KZZ9MP167517. 23.10.2024 Позивач здійснив переказ 40 500 Євро на користь Продавця згідно платіжної інструкції №67. 30.10.2024 Позивач здійснив переказ 94 500 Євро на користь Продавця згідно платіжної інструкції №71. Продавець виставив Рахунок-фактуру (iнвойс) №TP-000003635 від 11.11.2024. 14.11.2024 оформлено митну декларацію країни відправлення товару №24LTKR200015E7C1B6.
З метою митного оформлення товару за вказаним вище договором, 21.11.2024 декларант позивача подав митну декларацію МД 24UA209230109232U4 на товар: сідельний тягач для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, дизельний, двохосний, марки MAN, модель TGX 18.470, колісна формула 4х2, кількість місць для сидіння включаючи водія - 2, шасі № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 12419см3, потужність 346кВт, повна маса 20500 кг, модельний рік 2021, календарний рік випуску 2021, дата введення в експлуатацію 17/05.2021, для використання на дорогах загального користування.
До митного оформлення декларант надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформа (Proforma invoice) №000000000325 від 18.10.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №TP-000003635 від 11.11.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №A045667 від 12.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR/ НОМЕР_2 від 19.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №67 від 23.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №71 від 30.10.2024; калькуляція транспортних витрат від 19.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №261-925TP/AF від 18.10.2024; договір про надання послуг митного брокера №71/23 від 09.01.2023; інші некласифіковані документи - фото від 21.11.2024; копія митної декларації країни відправлення №24LTKR200015E7C1B6 від 14.11.2024; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.014.76524-24 від 20.11.2024
До товару застосовано преференцію по ввізному миту за кодом 410 на рівні 0 %, про яку містились відомості у графі 36 митної декларації.
За результатами опрацювання вказаних документів відповідач 21.11.2024 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003770. У ній вказав відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу, Постанова Кабінету Міністрів від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій»(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
03.04.2025 декларант позивача подав нову митну декларацію МД №24UA209230109667U2, без застосування преференції із ввізного мита.
Також, 28.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВР Транс» (Покупець) та UAB «Transporto pardavimai» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 11128032025TP/AF, за яким Покупець купує, а Продавець продає вживаний транспортний засіб - MAN Germany TGX 18.470 4x2 BLS з ідентифікаційним номером НОМЕР_3 , пробігом 339 900 км., 10.05.2021 року виробництва.
Згідно п.3.1, п.3.2 договору визначено, що ціна товару становить 46 000 Євро. 28.03.2025 Продавець виставив Рахунок-проформу №000000000094 для оплати Покупцем товару. 02.04.2025 позивач здійснив переказ 46 000 Євро на користь Продавця згідно платіжної інструкції №85. 07.04.2025 Продавець виставив Рахунок-фактуру (iнвойс) №TP-000004304. 24.04.2025 оформлено митну декларацію країни відправлення товару №24LTKR200007CBB1B7.
З метою митного оформлення товару за вказаним вище договором, 30.04.2025 декларант позивача подав митну декларацію МД 25UA209230039933U0 на товар: сідельний тягач для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, дизельний, двохосний, марки MAN, модель TGX 18.4.70, колісна формула 4х2, кількість місць для сидіння включаючи водія - 2, шасі № НОМЕР_3 , об'єм двигуна 12419см3, потужність 346кВт, повна маса 18000 кг, модельний рік 2021, календарний рік випуску 2021, дата введення в експлуатацію 05.10.2021, для використання на дорогах загального користування.
До митного оформлення декларант надав документи, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-проформа (Proforma invoice) №000000000094 від 28.03.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №TP-000004304 від 07.04.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №A 047903 від 24.04.2025; загальна декларація прибуття №25UA141000442732Z1 від 25.04.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03.12.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №85 від 02.04.2025; калькуляція транспортних витрат від 25.04.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №11128032025TP/AF від 28.03.2025; договір про надання послуг митного брокера №71/23 від 01.12.2022; інші некласифіковані документи - фото від 30.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №24LTKR200007CBB1B7 від 24.04.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.014.20707-25 від 30.04.2025.
До товару застосовано преференцію по ввізному миту за кодом 410 на рівні 0 %, про яку містились відомості у графі 36 митної декларації.
За результатами опрацювання вказаних документів відповідач 30.04.2025 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001286. У ній вказав відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин: «Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару відповідно до норм статті 32, 33 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, та, відповідно, відсутністю підстав для застосування преференції « 410» до вищезазначених товарів до моменту отримання відповіді при здійсненні верифікації преференційного документу, Постанова Кабінету Міністрів від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій»(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»(зі змінами), Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
03.04.2025 декларант позивача подав нову митну декларацію МД №25UA209230039995U6, без застосування преференції із ввізного мита.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Згідно з ст. 1 Митного Кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України).
Частиною дев'ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов'язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВР ТРАНС» для митного оформлення товару сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.470; VIN: НОМЕР_1 та сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.470; VIN: НОМЕР_3 , подало митні декларації МД 24UA209230109232U4 від 21.11.2024 та МД 25UA209230039933U0 від 30.04.2025, відповідно до яких до вказаних товарів застосовано преференцію за кодом « 410».
Судом встановлено, що з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення позивач подав митному органу рахунки-фактури (інвойси) №TP-000003635 від 11.11.2024, №TP-000004304 від 07.04.2025 та сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A045667 від 12.11.2024 та №A 047903 від 24.04.2025, які складені експортером (UAB «Transporto pardavimai», Литва). При цьому, жодних зауважень щодо форми та змісту інвойсів у Львівській митниці не виникало.
Суд зазначає, що за умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.
При прийнятті карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024 та №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025 Львівська митниця вказала на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз'яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що за вказаними митними деклараціями АСУР було згенеровано форми контролю: « 802-4» - Направлення службової записки до підрозділу по контролю правильності визначення країни походження товарів з метою розгляду питання щодо направлення до компетентного органу, що видав документ про походження, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, запиту про проведення перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Де в примітках зазначено: На запит Держмитслужби митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів. Імпортер ТзОВ «КВР Транс», товар(и)- (1). Розглянути питання правомірності застосування преференцій».
При цьому, на момент митного оформлення, як зазначає відповідач, відсутня інформація щодо результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товарів.
Поряд з тим, щодо поданих позивачем до митних декларацій сертифікатів з перевезення (походження) EUR.1 №A045667 від 12.11.2024 та №A 047903 від 24.04.2025, відповідачем жодних зауважень не висловлено.
Відомості, що містяться в даних документах містять інформацію про країну походження товару яка не відрізняється від інформації, яка вказана експортером у рахунку-інвойсі, що саме по собі дозволяло Львівській митниці встановити дані про країну походження товару.
Однак, у спірних картках відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідності інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.
У картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024 та №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025 Львівська митниця вказала щодо неможливості завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференційного режиму вільної торгівлі до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із не підтвердженням походження товарів митними органами країни ЄС, покликаючись на статтю 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».
З цього приводу суд враховує таке.
Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п'ята названої статті).
Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).
Відповідач листом від 19.02.2024 №7.4-2/15-03/4/34558 скерував до Державної митної служби України проект запиту до митних органів Литовської Республіки з метою перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR.1 від 27.11.2024 №A 045667. А також, листом від 07.05.2024 №7.4-2/15-03/4/11525 скерував до Державної митної служби України проект запиту до митних органів Литовської Республіки з метою перевірки достовірності сертифіката з перевезення EUR.1 від 24.04.2025 №A 047903.
Однак, матеріали справи не містять доказів надіслання запитів до митних органів країни - експортера про проведення перевірки.
Також варто зазначити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні.
Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Таким чином, митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження обставин, що постачальник товару UAB «Transporto pardavimai», Литовська республіка, не підтвердив відповідність товару вимогам правил про преференційне походження товару у межах спірних правовідносин.
Аналогічна за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 1.380.2019.002337.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим та передчасним висновок митного органу викладений в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024 та №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025 про невідповідність вимогам достовірності та правильності інформації про походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідність товару встановленим правилам про преференційне походження товару.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024 та №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003770 від 21.11.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001286 від 30.04.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВР ТРАНС» (місцезнаходження: вул. Володимира Великого, будинок 18, офіс 504, м. Львів, 79053; код ЄДРПОУ 44958412) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна