Іменем України
01 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1548/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.06.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком.
Позивач у грудні 2024 року пройшла ідентифікацію та подала заяву на поновлення, але пенсія не прийшла.
УПФУ повідомило листом, що у зв'язку з отриманням якоїсь інформації, пенсію припинено та проходження ідентифікації не допоможе її поновити.
Позивач засобами веб порталу подала заяву про поновлення пенсії.
Згідно з рішенням УПФУ, під час відеоконференції при проведенні ідентифікації, особу позивача встановлено.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати пенсії з 01.06.2024, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З дати призначення та до 01.06.2024 включно пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась в повному обсязі, заборгованості за цей період немає.
30.05.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов лист № 78/3/5/7-6863 від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо призупинення нарахування пенсійних виплат, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, який зареєстровано за № 756/5.
Листом від 28.05.2024 № 78/3/5/7-6863 відповідачу повідомлено, що 3 управлінням Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022130000000080 від 10.03.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації, або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану).
В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено причетність громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до співпраці з окупаційною адміністрацією російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області.
З урахування викладеного, з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави просили Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 . За результатом розгляду цього листа, надати відповідь до 3 управління Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях.
З 01.06.2024 відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплату пенсії ОСОБА_1 зупинено до з'ясування без прийняття окремого рішення на підставі листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28.05.2024 № 78/3/5/7-6863 (РМК № 756/5) у зв'язку з отриманням інформації з правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.
ОСОБА_1 16.08.2024 звернулась через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявкою на «Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку».
Рішенням від 03.09.2024 № 331584 Головного управління ПФУ у Вінницькій області за результатами проведеного відеоконференцзв'язку особу ОСОБА_1 встановлено. Автоматично сформовану заяву ОСОБА_1 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв'язок» опрацьовано спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Одеській та Івано - Франківській областях.
23.01.2025 ОСОБА_1 звернулась на веб портал Пенсійного фонду України зі зверненням № ВЕБ-12001-Ф-С-25-014627 від 23.01.2025, яке зареєстровано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області 24.01.2025 за вх. № 488/К-1200-25, у якому просила надати пояснення, чому не сплачується заборгованість по пенсійним виплатам на банківський рахунок НОМЕР_2 згідно заяви від 03.09.2024.
Листом №672-488/К-04/8-1200/25 від 31.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надані відповідні роз'яснення та рекомендовано звернутись особисто до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України розташованого на підконтрольній Україні території з заявою про поновлення виплати пенсії.
Головним управлінням було направлено запит до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 02.10.2024 щодо підтвердження або спростування причетності деяких осіб, в тому числі і ОСОБА_1 , до колабораційної діяльності.
На запит Головного управління від 02.10.2024 №1200-0403-5/25060, Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надано відповідь, що причетність ОСОБА_1 до колабораційної діяльності перевіряється в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконує свої функції та обов'язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про Головні управління, керуючись діючим в Україні законодавством.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.06.2024 відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплату пенсії ОСОБА_1 зупинено до з'ясування без прийняття окремого рішення на підставі листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28.05.2024 № 78/3/5/7-6863 (РМК № 756/5) у зв'язку з отриманням інформації з правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.
16.08.2024 позивач звернулась через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявкою на «Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку».
Рішенням від 03.09.2024 № 331584 Головного управління ПФУ у Вінницькій області за результатами проведеного відеоконференцзв'язку особу ОСОБА_1 встановлено. Автоматично сформовану заяву ОСОБА_1 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв'язок» опрацьовано спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Одеській та Івано - Франківській областях.
Станом на час звернення позивача до суду з позовом виплата пенсії не поновлена.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на дату припинення виплати пенсії позивачу), згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, обов'язковою умовою припинення виплати пенсії є прийняття відповідного рішення органом Пенсійного фонду.
Як було встановлено судом раніше відповідачем з 01.06.2024 відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплату пенсії ОСОБА_1 зупинено до з'ясування без прийняття окремого рішення на підставі листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 28.05.2024 № 78/3/5/7-6863 (РМК № 756/5) у зв'язку з отриманням інформації з правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.
В рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший-третій пункту 4 мотивувальної частини рішення).
В рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначено, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв'язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відзиві жодним чином не зазначено, якою саме нормою законодавства керувався відповідач, зупиняючи виплату пенсії позивачу на підставі листа органу Служби безпеки України про наявність в них інформації про те, що позивач вчинив злочин.
Чинне пенсійне законодавство не передбачає наявності таких повноважень в пенсійного органу.
Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та наявності підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Головного управління ПФУ в Вінницькій області № 331584 за заявою від 16.08.2024 за результатами проведеного відеоконференцзв'язку встановлено особу ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Частиною третьою статті 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося.
Доказів того, що виплата пенсії позивачу поновлена, суду не надано.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 25 цього рішення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Припинивши позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком без прийняття рішення та за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки у вказаній справі спір стосувався поновлення виплати вже призначеної пенсії, а не присудження її виплати, то негайне виконання рішення суду в цьому випадку не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі №694/683/17.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з корегуванням способу захисту порушених прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (квитанція № 9485-6551-5344-1175 від 31.07.2025).
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги судом задовольняються, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк), вул.Шевченка, буд.9) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 червня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова