30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3667/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантищівський щебінь", вул. Короленка, 2а, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область,27100
до: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845; адреса: вул. Генерала Родимцева, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004)
про визнання протиправною та скасування постанови.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ОПШ №043007 від 20.05.2025 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ «БАНТИЩІВСЬКИИ ЩЕБІНЬ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою відповідача ОПШ №043007 від 20.05.2025до нього застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за здійснення 07.04.2025 без товарно-транспортної накладної. Водночас, позивач зазначає, що на час проведення рейдової перевірки він надав інспектору всі необхідні документи, в тому числі ТТН на перевезення товару, тому просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Відповідач позовних вимог не визнав та у відзиві на позовну заяву повідомив, що під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт». А саме, під час здійснення перевірки позивача, водій надав ТТН, яка не відповідає вимогам Правил № 363. Отже, порушення було належним чином зафіксовано, що і стало підставою для винесення постанови про застосування штрафу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:
- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;
Розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.04.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході проведення рейдової перевірки, на ділянці дороги 57 км а/д Н-16, був зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортний засіб марки DAF НОМЕР_1 (причеп НОМЕР_2 ), власником якого була ОСОБА_1 , перевізником був ТОВ «БНТИЩІВСЬКИЙ ЩЕБЕНЬ», яким керував водій - ОСОБА_2 .
За результатами проведення перевірки державним інспектором було складено Акт №113566 від 07.04.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано, що під час перевірки було виявлено порушення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, товарно-транспортна накладна оформлена неналежним чином.
Водій зі змістом Акту був ознайомлений під підпис, від пояснень відмовився.
20 травня 2025 року, за результатом розгляду справи, відповідачем було винесено постанову ОПШ №043007 від 20.05.2025 про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000 грн, за відсутність у перевізника товарно - транспортної накладної на вантаж.
Не погоджуючись із такою постановою, вважаючи її неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При винесенні рішення у даній справі судом враховуються наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон України № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини 7 статті 6 названого Закону України № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567), цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
Державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
При цьому графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).
Порядком №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).
Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Пунктами 21, 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ).
Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі-Закон), встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Автомобільний перевізник, відповідно до визначень наведених у ст. 1 цього ж Закону, -фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону № 2344-ПІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Щодо доводів відповідача, що товарно-транспортна накладна оформлена з порушеннями норми закону.
Як вже зазначалося судом, що за кермом транспортного засобу знаходився водій ОСОБА_2 , який під час перевірки надав товарно-транспортну накладну на вантаж №152 від 07.04.2025, в якій серед іншого зазначено: автомобіль DAF НОМЕР_1 (причеп НОМЕР_2 ; автомобільний перевізник ТОВ Бантищевській щебінь; водій ОСОБА_2 ; замовник: ТОВ Деметра плюс, код ЄДРПОУ; вантажовідправник: Бантищевській щебінь; вантажоодержувач: ТОВ Деметра плюс пункт навантаження: м,Новоукраїнка, вул. Короленка 2а, пункт розвантаження: м. Черкаси.
Згідно статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Стаття 1 Закону № 2344-III містить визначення товарно-транспортної накладної товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 50 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Положення статті 50 Закону № 2344-ІІІ кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
З аналізу вищевказаних норм законодавства слід дійти висновку, що договір перевезення вантажу є двостороннім правочином, який повинен відповідати вимогам цивільного законодавства та укладатись виключно у письмовій формі.
Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що згідно ТТН №152 від 07.04.2025 (Замовник) вантажоодержувач: ТОВ Деметра плюс.
Відповідно до пункту 11.2 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник у трьох примірниках.
Замовник засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
За таких обставин, саме на замовника послуг покладається обов'язок виписувати товарно-транспортну накладну, а оскільки замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра плюс», то саме ним мало бути виписано товарно-транспортну накладну відповідно до вимог чинного законодавства та, як наслідок, на нього накладено адміністративно-господарський штраф у відповідності до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.
Узагальнюючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інші доводи сторін не спростовують встановлені обставини у даній справі.
Відтак, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
За таких умов, відсутня потреба у з'ясуванні обґрунтованості інших доводів позивача, наведених у позовній заяві, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ОПШ №043007 від 20.05.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантищівський щебінь" сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (код ЄДРПОУ 39816845).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантищівський щебінь" до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантищівський щебінь", вул. Короленка, 2а, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область,27100) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845; адреса: вул. Генерала Родимцева, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ОПШ №043007 від 20.05.2025 про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ "Бантищівський щебінь".
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бантищівський щебінь" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (код ЄДРПОУ 39816845).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК