30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4099/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 12 червня 2021 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 12 червня 2021 року включно з розрахунку 4 463,15 гривні на місяць в сумі 175 848,11 гривень (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок вісім гривень одинадцять копійок);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Вказує, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач не здійснював нараховування та виплату йому індексації грошового забезпечення. При цьому, за вказаний період нарахування і виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №1294).
Крім того, у період з 01.03.2018 по 12.06.2021 відповідачем не була проведена виплата індексації грошового забезпечення, передбаченої абзацами 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Вказане призвело до порушення його майнових прав та до зменшення розміру одноразових видів грошового забезпечення.
Вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у повному розмірі індексації грошового забезпечення у вказані періоди такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а отже є протиправними.
Зауважує, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення набув право на виплату компенсації втрати частини доходів.
З цих підстав просить позов задовольнити
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є не обґрунтованими, оскільки позивач просить застосувати до правовідносин за період з січня 2008 по грудень 2015 норму пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Крім того, проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів.
Вказує, що у період з 2008 по 2015 неодноразово підвищувались суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Також, з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх грошової винагороди. Отже, сума підвищення грошового доходу за рахунок постійних її складових в січні 2016 року в порівнянні з груднем 2015 року перевищує суму індексації, тому січень 2016 року слід вважати базовим при проведенні індексації.
Зауважує, що у період з 01.03.2018 право на індексацію грошового забезпечення у військовослужбовців виникло тільки в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн внаслідок перевищення порогу в 103%, та з подальшим перевищенням протягом наступних місяців.
Наголошує на тому, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджується архівними відомостями нарахування грошового забезпечення.
Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
23.06.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
03.09.2025 ухвалою суду витребувано у відповідача докази по справі.
10.09.2025 ухвалою суду витребувано в Одеського територіального архіву відділу ГДА МО України за ініціативою суду докази по справі.
26.09.2025 ухвалою суду витребувано у відповідача додатково докази.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України №Д-322/1/4дск (вх. №228дск від 09.07.2019) та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №285 від 27.12.2019 введено з 28.12.2019 в дію штат №37/014, відповідно до якого військова частина НОМЕР_2 змінила умовне найменування на НОМЕР_1 (а.с. 75).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.06.2021 №129 позивача з 12.06.2021 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення як такого, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 06.05.2021 №30-РС звільнений у запас у зв'язку із закінченням строку контракту (а.с. 25).
Згідно архівної довідки Одеського територіального архіву відділу ГДА МО України від 22.09.2025 №П-1333/1280 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не здійснювались (а.с. 68-69).
Також, відповідно до змісту листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та №248/1485 від 26.03.2018 вбачається, що можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було (а.с. 26, 28-29).
28.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; порядку нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 дату виключення зі списків особового складу з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; тарифних розрядів його посад у військовій частині за період служби; розміру грошового забезпечення з якого було проведено розрахунок одноразових видів грошового забезпечення у період з 2016 по 2022 роки. Також, просив надати довідки про розмір грошового забезпечення (а.с. 16-17).
Листом від 23.05.2025 №631/3163 відповідач на вказаний запит позивача повідомив, що базовим місяцем при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2016 року. У зв'язку з підвищення грошового забезпечення з березня 2018 право на виплату індексації виникло лише у грудні 2018 року, при цьому базовим місяцем є березень 2018 року. З березня 2018 по день виключення зі списків військової частини у повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію згідно вимог чинного законодавства (а. с. 18-19).
Згідно архівної відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2018 по лютий 2018 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 20).
Архівними відомостями грошового забезпечення за період з березня 2018 по червень 2021 року підтверджено, що позивачу з грудня 2018 по червень 2021 року нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення (а.с. 21-24).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції у період спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (у редакції на дату спірних правовідносин, далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 01.12.2015 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Тобто, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.
Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, позивач у спірний період з 01.01.2016 по 12.06.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (колишня назва НОМЕР_2 ) та отримував грошове забезпечення. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Згідно архівної довідки Одеського територіального архіву відділу ГДА МО України від 22.09.2025 №П-1333/1280 та архівної відомості за січень-лютий 2018 року вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 узагалі не нараховувалась та не виплачувалась.
Тобто, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а відсутність такого нарахування та невиплата індексації є порушенням вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, яка була чинна до 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу
Після 01.12.2015 до Порядку №1078 внесені зміни та, зокрема, змінено редакцію пункту 10-2, згідно з яким змінилися правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для працівників.
За новим правилом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
На підставі пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
Суд акцентує увагу на тому, що визначення базового місяця починаючи з 01.12.2015 (з урахуванням змін до Порядку №1078, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Щодо виплати індексації-різниці (індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі), починаючи з місяця підвищення окладів, тобто з березня 2018 року, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704) було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
03.11.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, якою внесені зміни до постанови № 704. Згідно з вказаною постановою затверджено з 01.10.2020 нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів, тобто відбулось наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, які діяли з березня 2018 року.
Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018.
При цьому, аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
Порядок №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141, яка набула чинності 15.03.2018), не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21.
При цьому, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №380/11404/21.
У даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Тобто, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Отже, для вирішення заявлених позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому у лютому та березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 31.01.2024 у справі №320/12968/21 та від 05.02.2024 у справі №360/383/23.
Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характеру, що відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі №520/8887/2020 від 26.01.2022.
Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено картку особового рахунку військовослужбовця.
Так, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року складає 10674,88 грн, у тому числі, посадовий оклад - 740,00 грн; оклад за військовим званням - 60,00 грн; надбавка за вислугу років - 280,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 540,00 грн; премія - 3818,40 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 4003,08 грн; надбавка ССО - 1233,40 грн.
Розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складає 10597,23 грн, у тому числі: посадовий оклад - 3260,00 грн; оклад за військовим званням - 950,00 грн; надбавка за вислугу років - 1894,50 грн; надбавка за особливості проходження служби - 824,11 грн; надбавка ССО - 1233,40 грн; премія - 2435,22 грн.
Таким чином, розмір грошового доходу позивача в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не збільшився, а навпаки зменшився на 77,65 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн.
У даному випадку розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4463,15 грн (враховуючи, що розмір грошового доходу позивача у березні 2018 року зменшився на 77,65 грн).
Отже, позивач має право на виплату йому відповідачем щомісячної суми індексації-різниці розміром 4463,15 грн з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і протягом указаного часу Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 військова частина повинна була нараховувати й виплачувати позивачу щомісячно суму індексацію-різниці розміром 4463,15 грн з 01.03.2018 до дати його звільнення зі служби - 12.06.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з грудня 2018 року по квітень 2020 року індексація грошового забезпечення виплачувалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, тобто виплачувалась “поточна» індексація.
Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідність щомісячної виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Період 01.03.2018 по 12.06.2021 охоплює 39 повних місяців та 12 календарних днів, тож до нарахування й виплати позивачу належала індексація-різниця у загальній сумі: 175848,11 грн (4463,15 грн х 39 місяців) + (4463,15 грн : 30 (кількість днів у червні 2021) х 12).
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 включно.
Щодо обраного позивачем способу відновлення порушення права, суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на свою користь індексацію грошового забезпечення 175848,11 грн, однак стягненню належать нараховані, проте, не виплачені суми.
У даному ж випадку відповідач не нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення у зв'язку із чим зазначена вимога позивача не належить до задоволення.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 включно з розрахунку 4463,15 гривень на місяць в сумі 175848,11 грн.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати одноразових видів грошового забезпечення, з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Необхідність включення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого здійснюється розрахунок: грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підтверджується висновками щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.
Судом встановлено, що згідно архівних відомостей нарахування грошового забезпечення військового службовця ОСОБА_1 відповідачем було здійснено нарахування грошової допомоги на оздоровлення у 2018 році у сумі 13019,41 грн, у 2019 році у сумі 17264,23 грн, у 2020 році у сумі 17906,00 грн та у 2021 році у сумі 19899,18 грн.
Також, у листопаді 2019 році позивач отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 3396,11 грн, у вересні 2020 року - 950,00 грн та у червні 2021 року - 950,00 грн.
Згідно наказу №129 від 11.06.2021 позивачу вказано виплатити грошову компенсацію за 19 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 98 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 16 років служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Архівною відомістю грошового забезпечення позивача підтверджується здійснення нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 77606,80 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 159193,44 грн.
При цьому, обрахунок таких одноразових виплат здійснювався без урахування індексації грошового забезпечення позивача.
Дана обставина відповідачем не заперечується.
Враховуючи, що у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, що свідчить про наявність з його боку протиправної бездіяльності.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно із статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до Закону №2050-III компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати.
Оскільки нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення не було, перерахунок одноразових виплат не проведено, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, тому суд дійшов висновку, що така позовна вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 20.10.2022 у справі № 140/862/19, від 28.11.2023 у справі № 420/18163/21 та від 11.01.2024 у справі № 200/7529/20-а , який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на початок виникнення спірних відносин) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 2 цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23, норми статті 233 КЗпП України є нормами матеріального права, які визначають строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказані норми поширюють свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Предметом судового розгляду є дії та бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.06.2021 а також перерахунок одноразових видів грошового забезпечення за вказаний період.
Отже, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені до моменту набрання чинності статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тому у такому випадку правове регулювання здійснюється згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції).
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
З урахуванням наведеного, строк звернення до суду до правовідносин щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 12.06.2021 та перерахунку грошового забезпечення не обмежується, тому позивач не пропустив строк звернення до суду із цим позовом.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності та дій у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ “Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 12.06.2021 включно з розрахунку 4463,15 грн на місяць в сумі 175848,11 грн.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК