30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4908/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах дитини ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати п.70 рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) від 28 березня 2025 року, оформлене протоколом №5, яким відмовлено у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пільгового посвідчення члена сім"ї загиблого військовослужбовця;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців і загину (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 №379.
В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено її сину ОСОБА_2 у видачі, пільгового посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця, з посиланням на те, що його батько загинув у стані алкогольного сп'яніння, а тому права на отримання пільг, які надаються родині, син не має. Вважає відмову відповідача протиправною.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву ( а.с.49-52), за змістом якого проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відмова була обґрунтована тим, що дія Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. Звернув увагу на те що, у відповіді Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 13.02.2025 року зазначено: «…було проведено судово - токсилогічне дослідження на наявність алкоголю в доставлених зразках крові та сечі від трупа ОСОБА_3 , 1991 року народження та був складений акт судово - токсилогічного дослідження №15152 від 16.11.2022 року, відповідно до якого в доставлених зразках виявлений етиловий спирт у концентрації 2,95% у крові та 3,60% у сечі» та вказав, що даний нещасний випадок не пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Позивачем подано відповідь на відзив ( а.с. 57-60), в якій просила задовольнити поданий позов в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі
У період з 18.08.2025 по 07.09.2025 суддя Сагун А.В. тимчасово не здійснював правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.12.2022 року №352 солдата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок гострої кровотечі, травми грудної частини аорти, закритої тупої травми грудної клітини у зв'язку з дорожньо-транспортною подією, виключено із списків особового складу частини у зв'язку із смертю, яка не пов'язана з проходженням військової служби ( а.с.28).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №6904 від 16.11.2022 батько неповнолітнього ОСОБА_2 загинув від гострої крововтрати, травми грудної частини аорти, закритої тупої травми грудної клітини, отриманих внаслідок зіткнення легкового автомобіля, у якому він знаходився, з зафіксованим або стаціонарним об'єктом. Смерть настало в зоні військових дій (а.с. 34).
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.01.2023 ( а.с.36-38) досудовим розслідуванням встановлено, що 14.11.2022 року, близько 23.20 год., військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації водій санітар інженерно - саперної роти військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_4 , керуючи належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ Daewoo Т 13110», реєстраційний номер НОМЕР_4 , де на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_3 , рухаючись по неосвітленій проїжджій частині дороги по вул. Аероклубна в м. Краматорськ Донецької області, з боку вул. Олекси Тихого в напрямку вул. Ювілейна, проявляючи кримінально-протиправну недбалість, діючи необережно, недостатньо оцінивши дорожню обстановку, маючи об'єктивну можливість в світлі фар в умовах обмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого автомобіля, втратив контроль в управлінні автомобілем, допустив виїзд за межі проїжджої частини дороги вліво, де здійснив наїзд на перешкоду -опору лінії електромереж.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ Daewoo Т 13110» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці. В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні були здобуті докази того, що причиною настання даного ДТП є необережні дії водія ОСОБА_4 . Допущені ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 10.1,12.1,12.2 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та суспільно - небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 , та своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
30.01.2023 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях за фактом безповоротних втрат у не бойовій обстановці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил Гайдамаком В.В. прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12022050000000922 від 15.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 набув статусу особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, але не повідомлено про підозру у зв'язку зі смертю.
Згідно протоколу Військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.07.2023 № 2540 ( а.с.43) травма колишнього солдата військової служби ОСОБА_3 -ТРАВМА, ЯКА ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ - ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
17 січня 2025 року позивачка, як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 (через ІНФОРМАЦІЯ_6 ) із заявою про видачу сину ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, у зв'язку зі смертю батька, солдата ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15.11.2022 ( а.с.22).
28 березня 2025 року засіданням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби громадянці ОСОБА_1 , як представнику неповнолітньої особи - сину померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив службу було відмовлено та повернуто документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в зв'язку з наявністю алкоголю 2,95 % в крові та сечі 3,60 % ОСОБА_3 на момент смерті ( а.с.23-26).
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ установлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини 3 статті 1, частини 3 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув під час проходження військової служби в Збройних Силах України, та причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється також на сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» №379 від 28 травня 1993 року (далі по тексту - Постанова №379) установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 3 Постанови №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_3 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на момент смерті перебував на пасажирському сидінні легкового автомобіля, отже будь-яких дій, які б прямо чи опосередковано могли б бути пов'язані з настанням його смерті, не вчиняв.
Відповідачем не надано доказів перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, та що це знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
Матеріали справи не містять доказів, що витяг з протоколу Військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.07.2023 № 2540 ( а.с.43) скасований (нечинний), а відтак смерть (загибель) ОСОБА_3 пов'язана із проходженням ним військової служби.
Отже, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі сину загиблого пільгового посвідчення є необґрунтованою.
За таких обставин суд дійшов висновку, що син загиблого має право на отримання статусу члена сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати п.70 рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) від 28 березня 2025 року, оформлене протоколом №5, яким відмовлено у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пільгового посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Разом з тим, задоволення повністю позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, без перевірки суб'єктом владних повноважень дотримання усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача, як законного представника неповнолітнього сина ОСОБА_2 від 17 січня 2025 про видачу сину ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, у зв'язку зі смертю батька, солдата ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15.11.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_5 ), в інтересах дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.70 рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 березня 2025 року, оформлене протоколом №5, яким відмовлено у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пільгового посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітнього сина ОСОБА_2 від 17 січня 2025 про видачу сину ОСОБА_3 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, у зв'язку зі смертю батька, солдата ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15.11.2022, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН