про повернення позовної заяви в частині
30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6166/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії державної установи “Петрівська виправна колонія (№ 49)» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, компенсації днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», “Про Державний бюджет України на 2021 рік», “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати державну установу “Петрівська виправна колонія (№ 49)» здійснити з 29.01.2020 по 20.05.2023 ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, компенсації днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» “Про Державний бюджет України на 2021 рік», “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії державної установи “Петрівська виправна колонія (№ 49)» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
- стягнути з державної установи “Петрівська виправна колонія (№ 49)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 23 208.13 грн.
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу встановлювався строк тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала суду від 12.09.2025 була внесена у систему "Діловодство спеціалізованого суду", направлена в електронний кабінет представника позивача 12.09.2025 та доставлена до його електронного кабінету того ж дня о 14 год. 03 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
З огляду на викладене судом вжито усі необхідні заходи щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до частини 7 статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, позивач вважається належним чином повідомленим про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Пунктом один глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Разом із тим, згідно з пунктом один постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.
Натомість строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Таким чином до правовідносин за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 строк звернення до суду не обмежується.
Поряд цим, правовідносини з 19.07.2022 по 20.05.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який починає обраховуватись з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права - одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Згідно наказу від 30.04.2024 №169-ОС позивач звільнений з військової служби 01.05.2024.
При цьому, з позовними вимогами про перерахунок грошового забезпечення звернувся до суду 09.09.2025, тобто із пропуском тримісячного строку (01.08.2024).
Водночас суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує.
Відповідно до пункту 17 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу виплачується за поточний місяць - раз на місяць до 20 числа (з урахуванням пункту 11 цього розділу).
Пунктом 11 вказаного Положення передбачено, що у разі виникнення в особи рядового або начальницького складу права на отримання (зміну розмірів) будь-якого з видів грошового забезпечення зазначені виплати проводяться з дня набуття особою такого права. Якщо в період, за який виплачується грошове забезпечення, в особи рядового або начальницького складу виникає (втрачається) право на отримання посадового окладу, окладу за спеціальним званням та інших видів грошового забезпечення в інших розмірах, за час із дня набуття (втрати) цього права грошове забезпечення визначається відповідно до пункту 9 цього розділу.
Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, при щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячно грошового забезпечення.
Разом із тим, позивач лише 01.09.2025 звернувся через свого представника до відповідача із запитом щодо розрахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по дату звільнення.
Тобто позивач, як під час проходження служби не цікавився розміром складових грошового забезпечення, так і з моменту звільнення (01.05.2024) протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій направлених на отримання інформації щодо видів та розміру складових грошового забезпечення, які йому виплачувались у спірний період, які суд міг би кваліфікувати як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Той факт, що із заявою щодо з'ясування правильності нарахування грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача 01.09.2025 не змінює часу, з якого він повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Що стосується позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної служби.
Згідно висновків судової палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, наведених у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, а правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цими позовними вимогами є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26.05.2021у справі №380/5093/20, від 30.08.2021 у справі №520/7668/20, від 12.10.2021 у справі №380/6200/20, від 23.06.2022у справі №540/2001/21 та від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.
Оскільки позивача з публічної служби звільнено 01.05.2024, із заявою про отримання грошової компенсації за неотримане речове право звернувся до військової частини ще 02.05.2024, а до суду з відповідними позовними вимогами звернувся 09.09.2025, ним пропущено місячний строк звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами 1, 3 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах “Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та “Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У своєму рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проте, позивач ані в строк, визначений ухвалою суду від 12.09.2025, ані станом на день винесення даної ухвали, до суду не звернувся, недоліки позовної заяви не усунув - заяви про поновлення строку звернення до суду не надав.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки, позивач не подав до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску, судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, тому позовну заяву у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, а також стягнення з державної установи “Петрівська виправна колонія (№ 49)» грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи “Петрівська виправна колонія №49» в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, а також стягнення з державної установи “Петрівська виправна колонія (№ 49)» грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 23208,13 грн - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений вересня 30 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК