про залишення без розгляду частини позовних вимог
30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3334/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді від 13.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
У ході розгляду справи суд установив, що позивач у цій справі без поважних причин пропустив строк звернення до суду щодо частини позовних вимог.
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу у застосуванні над частиною 5 статті 122 КАС України.
Частина 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З 19.07.2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX, яким назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
За змістом статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про нарахування, виплату, стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з таким трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (див. постанову Верховного Суду від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22).
Між тим, пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин, встановлений на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, коли був скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651.
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року та сплинув 30.09.2023 року (див. постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23).
Тож 01.10.2023 року закінчився тримісячний строк для звернення до суду з позовними заявами у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці, для осіб, у яких право на звернення до суду виникло у період з 19.07.2022 року по 30.06.2023 року.
Спір між сторонами виник з приводу проходження позивачем військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 НГУ і стосується нарахування та виплати йому грошового забезпечення - щомісячного грошового забезпечення за період з січня 2020 року по травень 2023 року, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Позивач стверджує, що за ці місяці служби військова частина НОМЕР_2 НГУ, у якій він і зараз перебуває на грошовому забезпеченні, виплачувала йому грошове забезпечення у заниженому розмірі.
Відповідно до пунктів 3, 12 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року № 200, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо.
Спірний період, за який позивач просить перерахувати та доплатити йому грошове забезпечення, охоплює період з січня 2020 року по травень 2023 року.
Позивач стверджує, що відповідач упродовж січня 2020 року - травня 2023 року неправильно нараховував йому щомісячне грошове забезпечення (оскільки не застосовував для обчислення окладів належну розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року), внаслідок чого також занизив суми інших похідних додаткових видів грошового забезпечення
Суд зазначає, що позивач, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, знав про його розмір, а також мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових воно складається, як обчислене та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок, зокрема з урахуванням якої розрахункової величини обчислювалися його оклади.
Суд вважає, що саме з дня отримання під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 щомісячного грошового забезпечення за відповідний місяць (січень 2020 року - травень 2023 року), а також виплачених у цей період одноразових додаткових видів грошового забезпечення позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав неправильним визначенням розміру певних видів його грошового забезпечення.
Право позивача на звернення до суду із вимогами щодо нарахування, виплати, стягнення грошового забезпечення, належного/виплаченого за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року, відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Для правовідносин щодо нарахування, виплати, стягнення грошового забезпечення, які виникли з 19.07.2022 року, строк звернення до суду за вирішенням спору відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX) обмежений трьома місяцями з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Втім на час виникнення спірних правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за липень 2022 року - травень 2023 року на всій території України діяв карантин, установлений з 12.03.2020 року Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 30.06.2023 року.
Тож тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про перерахунок сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину. Перебіг цього строку розпочався 01.07.2023 року, а закінчився 01.10.2023 року.
Таким чином позивач, який звернувся до суду з цим позовом 20.05.2025 року, пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, для вимог про визнання протиправними дії/бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.05.2023 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, якою установлено таке:
1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025 року подав клопотання, в якому вказав, що про неправильне нарахування йому грошового забезпечення йому стало відомо з відповіді командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 10.04.2025 року на його звернення. Відповідач при виплаті щомісячного грошового забезпечення не повідомляв його про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням. Стверджує, що тримісячний строк звернення до суду слід рахувати з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми, що у спірних правовідносинах мало місце 10.04.2025 року.
Суд не погоджується з такими доводами та зазначає, що цей спір не пов'язаний із виплатою сум, що належать працівникові при звільненні, тому правила частини 2 статті 233 КЗпП України (щодо початку перебігу строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні) до нього не застосовуються, а посилання позивача на дату отримання ним відповіді від 10.04.2025 року не має правового значення для вирішення питання про початок перебігу строку звернення до суду.
Отримання позивачем відповіді відповідача від 10.04.2025 року на його звернення від 07.04.2025 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права. Позивач не надав доказів того, що до того часу він мав якісь перешкоди щодо отримання інформації про розміри виплачених йому сум грошового забезпечення.
Подання цього звернення не може вважатися етапом досудового порядку вирішення спору і не дає підстав для застосування правил обчислення строку звернення до суду, наведених у частині 4 статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Право на звернення до суду з позовом виникає, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду і не посилався на існування об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення його до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Зокрема, позивач який є кадровим військовослужбовцем НГУ, не надав доказів того, що з липня 2022 року (з моменту змін у законодавстві, які запровадили строкове обмеження для звернення до суду за вирішенням трудових спорів щодо оплати праці), з липня 2023 року (з моменту початку відліку тримісячного строку звернення до суду, продовженого з дня припинення карантину) він приймав безпосередню участь у бойових діях чи в інший спосіб виконував обов'язки військової служби (виконував бойові завдання), які унеможливлювали йому звернення до суду з цим позовом у встановлений строк та у зв'язку з чим він зволікав з його поданням до травня 2025 року.
У ході судового розгляду справи суд не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за період з 19.07.2022 року по 31.05.2023 року, тож у цій частині вимог позов слід залишити без розгляду.
Пунктом 8 частини 1, частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, військовослужбовець має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тож позовні вимоги, залишені без розгляду у цій справі, позивач зможе пред'явити після звільнення з військової служби з дотриманням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 року по 31.05.2023 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ