30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2568/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Кропивницької митниці Державної митної служби України, вул. Лавандова,27б, м. Кропивницький,25030
про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.01.2025 №UA90100020254 та №UA90100020255, які прийняті Кропивницькою митницею.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Від відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України (а.с.42-49)
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 31.05.2019 №05/19-V, укладеного компанією «VERMICEL RESOURCES» в особі уповноваженої особи Колін Везерхед (Продавець) з приватним підприємством «Укравтоленд» в особі директора Святослава Остапюка (Покупець) та інвойсу від 05.06.2019 №190605.1-VER/UAL здійснено поставку товару «кран марки Liebherr UTM 645» на суму 42 000 евро.
05 червня 2019 року на митну територію України через митний пост «Краковець» Львівської митниці Держмитслужби по попередній митній декларації типу ІМ 40 ЕЕ від 05.06.2019 № UA204000/2019/905935 здійснено пропуск на митну територію України товару «кран марки «Liebherr UTM 645» - б/у, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 1999р.». Товар заявлений у товарній позиції згідно УКТ ЗЕД - 8704, вагою 37000 кг, умови поставки - DAP м. Дубно.
Відправник/Експортер товару - VERMICEL RESOURCES LP (GB,196 Rose Street, Suite 3, Edinburgh, EH2 4AT, Scotland, United Kingdom, Велика Британія).
Одержувач товару, декларант та особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ПП «Укравтоленд», код ЄДРПОУ 41218222 (місце реєстрації з 12.08.2019 року: Україна, 49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Центральний р-н, вул. Вознесенівська, буд. 50). Водій - громадянин України ОСОБА_1 .
05.06.2019 на Львівській митниці товар «кран марки «Liebherr UTM 645» взято під митний контроль, та направлено у зону діяльності Рівненської митниці для проведення митного оформлення з метою випуску у вільний обіг. З урахуванням норм ст.95 Митного кодексу України, термін доставки товару у митницю призначення (Рівненська митниця) - 15.06.2019.
Листом Рівненської митниці ДФС від 24.06.2019 № 5553/40/17-70-18 повідомлено Львівську митницю ДФС про недоставлення до митниці призначення товару «кран марки Liebherr UTM 645, б/в, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 1999, реєстраційний номер НОМЕР_2 ».
ПП «Укравтоленд» подано заяву від 27.06.2019 до Львівської митниці (вх. № 16646/10/13-70-20 від 27.06.2019 року) в якій повідомлено, що товар «кран марки Liebherr UTM 645, б/в, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 1999, реєстраційний номер НОМЕР_2 » 15.06.2019 був викрадений на паркінгу АЗС WOG (Рясне-Руське, Львівська область) та про відкриття кримінального провадження з даним фактом про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.06.2019 за №12019140350000577.
Листом Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 20.08.2020 № 10969-02/53-2020 повідомлено Галицьку митницю Держмитслужби (вх. митниці від 25.08.2020 № 30612/8.5-18.1) про те, що кримінальне провадження № 12019140350000577 від 16.06.2019 року за фактом незаконного заволодіння краном марки «Liebherr UTM 645», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , закрито 16.06.2020 на підставі абзацу 14 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
В зв'язку з наведеними обставинами, митним органом ініційовано перевірку з питань правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за МД типу ІМ 40 ЕЕ від 05.06.2019 № UA204000/2019/905935.
12.12.2024 року митний орган направив позивачу письмове повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки. Однак, копія такого повідомлення позивачу не вручена, що не спростовано представником відповідача в ході судового розгляду та зафіксовано на сторінці 2 Акту перевірки (а.с.9, зв.бік).
За наслідком проведення перевірки складено акт від 30.12.2024 року №11/24/7.22-19/2828813315 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення:
-ст.191, ст. 200, ч.2 ст.193, ч. 4 ст.75 МК України, пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, що призвело до виникнення у гр. ОСОБА_1 обов'язку зі сплати ввізного мита у розмірі 128 484,20 грн.
- ч. 2 ст.193, ч. 4 ст. 75 МК України, пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 206.1 ст. 206 ПК, що призвело до виникнення в гр. ОСОБА_1 обов'язку сплати ПДВ у розмірі 282 665,25 грн.
На підставі висновків акту перевірки, Кропивницькою митницею були винесені податкові повідомлення-рішення:
-№ UA90100020254 від 21.01.2025, відповідно до якого позивачу визначені грошові зобов'язання у вигляді збільшення мита на 160 605,25грн.
- №UA90100020255 від 21.01.2025, відповідно до якого позивачу визначені грошові зобов'язання у вигляді збільшення ПДВ на 282 665,25 грн. та штрафних санкцій в розмірі 70 666,31 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст.336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною 1 статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України.
Згідно із ч.3 ст.345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 МК України).
Згідно із ч.7 ст.345 МК України у разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих митними органами відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих митними органами відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.
Відповідно до ч.14 ст.354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
Згідно із ч.12 ст.354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.
Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Отже, обов'язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.
У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.
Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року, справа №814/978/17 зазначив, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією, мооже самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Суд зазначає, що в даних правовідносинах, з'ясуванню підлягає правомірність нарахувань позивачу митних платежів, як особі, що здійснювала переміщення товарів через митний кордон.
Так, аналіз викладених вище статей свідчить, що обов'язок визначення класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію.
Декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів чи транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Декларантом може бути:1) власник або за його дорученням відправник чи одержувач (після досягнення ними 16 - річного віку); 2)митний брокер; 3) експедитор; перевізник.
Згідно з приписами ч.1 ст. 293 МК України, особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант, крім випадку, визначеного абзацом другим цієї частини. У разі якщо декларування товарів здійснюється (здійснювалося) непрямим митним представником, особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є утримувач митного режиму.
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів встановлено, що ОСОБА_1 був водієм, який здійснював перевезення кран.
Тоді як декларантом та особою, відповідальною за фінансове врегулювання було ПП «Укравтоленд».
Перевізник - компанія «Vermscel resourses».
Вказані твердження митним органом під час судового розгляду справи не спростовано.
Крім того, зі змісту листа від 26.09.2023 за вих. №7/24669 направленого Львівською митницею на адресу Дніпровської митниці, вбачається наступне:
«Декларант - ПП «Укравтоленд», як підставу для переміщення на митну територію України товару - «кран марки марки «Liebherr UTM 645», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 » подав до органу доходів і зборів МД типу IM 40 EE №UA204000/2019/905935 від 05.06.2019, яка містить неправдиві відомості щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, що призвело до переміщення на митну територію України вказаного товару без сплати до Державного бюджету України податків та зборів в сумі 1 930 444,56 грн. …». Вказаним листом, серед іншого, направлено матеріали до Дніпровської митниці з метою вжиття заходів для перевірки відносно ПП «Укравтоленд» в частині вчинення останнім жій, які призвели до ввезення на територію України товару «кран марки марки «Liebherr UTM 645», 1999 року випуску» без сплати до Державного бюджету України передбачених законодавством податків та зборів (а.с.55).
Аналіз вказаних вище положень свідчить про те, що ОСОБА_1 у вказаних правовідносинах не був ні особою, уповноваженою на складення чи заповнення митних документів, ні декларантом (яким у вказаних правовідносинах був ПП «Укравтоленд»), ні перевізником (Перевізник - компанія «Vermscel resourses»).
Наведені обставини свідчать, що позивач не був особою, яка декларувала товар «кран марки марки «Liebherr UTM 645», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 » та, відповідно, не мав обов'язку визначати класифікацію товарів за УКТЗЕД та, відповідно, у нього відсутній обов'язок визначений ч. 1 ст. 293 МК України.
Крім того, судом враховано наступні обставини.
Пунктом 3 частини 1 статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
У відповідності до пункту 206.16 статті 206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Як вбачається зі змісту пункту 206.16 статті 206 ПК України, обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане умовне звільнення, та пеню передбачено, зокрема, в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів.
Відтак, обов'язковою умовою застосування наслідків, передбачених пунктом 206.16 статті 206 ПК України, є, по-перше, невиконання заходів щодо завершення митного режиму, а по-друге, невиконання у строки, які передбачені Митним кодексом.
Суд не може погодитись із твердженням відповідача, що наявні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 206.16 статті 206 ПК України за те, що позивач у встановлений строк не виконав заходів щодо завершення митного режиму з огляду на наступні обставини.
Так, в акті перевірки митним органом вказано, що громадянином України ОСОБА_1 не виконано зобов'язання щодо доставки товару - «кран марки «Liebherr UTM 645», до митного органу призначення - Рівненська митниця в термін до 15.06.2019, в зв'язку з втратою /викраденням/ вказаного товару.
За вказаним фактом, 02.09.2020 посадовою особою Галицької митниці у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1694/20900/20 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.470 МК України.
Наведені обставини, на переконання митного органу, є достатньою підставою для нарахування ввізного мита та податку на додану вартість.
Вказані твердження відповідача спростовані в ході судового розгляду справи наступним.
Судом встановлено, що в листопаді 2020 року позивач звернувся до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови №1694/20900/20 від 15.09.2020, якою його визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 4 ст. 470 МК України.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.10.2021 в задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою ТААС від 12.07.2022 /справа №404/7095/20 /2а/404/348/20//, постанову Кіровського районного суду від 11.10.2021 скасовано та прийнято нову постанову, визнано протиправним та скасовану винесену Галицькою митницею постанову №1694/20900/20 від 15.09.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що постановою Третього ААС встановлено, що «в діях ОСОБА_1 відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.470 МК України як винуватість у вчиненні правопорушення, так як належними та допустимими доказами доведено неможливість доставки позивачем крану марки «Liebherr UTM 645» 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , для розмитнення до митного органу Рівненської митниці ДФС в термін до 15.06.2019 року, оскільки зазначений товар 15.06.2019 року викрадений на паркінгу АЗС WOG (Рясне-Руське, Львівська обл.) невстановленими особами, що підтверджено постановою про відкриття кримінального провадження за даним фактом та про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140350000577 від 16.06.2019 року».
Отже, судовим рішенням встановлено, що позивач не допускав порушень митного законодавства, що, в свою чергу, спростовує висновки митного органу про порушення ОСОБА_1 митного законодавства.
Як вбачається зі змісту пункту 206.16 статті 206 ПК України, обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане умовне звільнення, та пеню передбачено, зокрема, в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів.
Відтак, обов'язковою умовою застосування наслідків, передбачених пунктом 206.16 статті 206 ПК України, є, по-перше, невиконання заходів щодо завершення митного режиму, а по-друге, невиконання у строки, які передбачені Митним кодексом.
Суд не може погодитись із твердженням відповідача, що наявні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 206.16 статті 206 ПК України за те, що позивач у встановлений строк не виконав заходів щодо завершення митного режиму.
Отже, митний режим тимчасового ввезення завершується або митним органом, або підприємством шляхом реекспорту товарів, або шляхом поміщення їх в інший митний режим.
Оскільки застосування наслідків, передбачених пунктом 206.16 статті 206 ПК України, можливе в разі невиконання заходів щодо завершення митного режиму у встановлений строк, але самого факту завершення митного режиму не було, тому немає й підстав для висновку, що позивач у встановлений строк не вчинив заходів щодо завершення митного режиму (тобто заходів щодо реекспорту товарів, або поміщення їх в інший митний режим).
Судом також враховано наступні обставини.
Посадовими особами Львівської митниці ДФС було проведено перевірку з метою встановлення правомірності дій посадових осіб Львівської митниці ДФС за фактом митного оформлення пропуску на митну територію України 05.06.2019 року товару «крану марки «Liebherr UTM 645», 1999 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , результати якої оформлено актом №37/76-19 від 14.08.2019 (а.с.26-33)
Зазначеною перевіркою було встановлено, що митне оформлення та пропуск зазначеного товару на митну територію України здійснено головним державним інспектором ВМО №4 митного посту «Краковець» ОСОБА_2 . З пояснень, наданих останнім, вбачається, що при пропуску товару за кодом УКТ ЗЕД 8704, зазначеним в графі 31 ДКД ЕЕ UA 20400/2019/905935. Код товару не підпадає під вимоги розд. Х Митного кодексу України та постанови КМУ №461. Державний інспектор також вказав, що під час пропуску в автоматичному режимі був проваджений контроль із застосуванням системи управління ризикам. Після якого не було згенеровано будь-яких інших додаткових форм митного контролю.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що дійсно ОСОБА_1 не був особою, яка оформлювала митні документи, з метою ввезення крану марки «Liebherr UTM 645» 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Код УКТ ЗЕД 8704 був вказаний в гр. 31 тимчасової митної декларації UA 20400/2019/905935, яку позивач не складав, оскільки не був уповноваженою на те особою.
Крім того, посадовими особами Львівської митниці ДФС під час перевірки досліджено службову записку УАМП та МТР від 05.07.2019 за №3014/13-70-19/45, до якої долучено розрахунок митних платежів, які необхідно було б сплатити під час митного оформлення товару - крану марки «Liebherr UTM 645» 1999 року випуску, реєстраційний номер CG858BD при поміщенні цього товару в митний режим імпорту станом на 05.06.2019. Особою, щодо якої здійснено такий розрахунок є ПП «Укравтоленд».
Положеннями ст. 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Слід зазначити, що Акт перевірки не містить будь яких доказів, які б свідчили, що позивач вчинив умисні дії/бездіяльність, направлені на створення умов, які мали на меті неналежне виконання вимог податкового/митного законодавства.
Відтак, наведені вище обставини спростовують висновки Акту перевірки стосовно встановлення порушення ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.01.2025 року №UA90100020254 та №UA90100020255, які прийняті Кропивницькою митницею.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5139,37 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО