29 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1558/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
до відповідача-2 Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
до відповідача-3 Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після поранення від 16.07.2024 р. за період з 16.07.2024 р. по 10.08.2024 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити йому збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я від 16.07.2024 р. з урахуванням раніше виплачених сум за період з 16.07.2024 р. по 10.08.2024 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити йому до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць з 16.07.2024 р. за період з 16.07.2024 р. по 10.08.2024 р. пропорційно дням перебування у відпустках для лікування після поранення за періоди з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов мотивовано тим, що 16.07.2024 під час виконання бойового завдання позивач отримав вогнепальне поранення, а тому проходив лікування та реабілітацію з 16.07.2024 по 10.08.2024 р.
Позивач стверджує, що відповідач-1, всупереч вимог законодавства України, за період перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні, внаслідок травми, отриманої при захисті Батьківщини, а також у відпустках, не виплатив йому у належному розмірі додаткової винагороди. Невиплату військовою частиною НОМЕР_2 додаткової винагороди внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, вважає протиправною безпідставною.
Ухвалою судді від 24.03.2025 р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
31.03.2025 року військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позов та вказала, що у військовій частині позивач проходив службу у період з 01.11.2024 по 16.01.2025. Тобто в період, за який позивач просить нарахувати додаткову винагороду, ОСОБА_1 службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 р. залучено до участі у справі співвідповідача - Військову частину НОМЕР_4 .
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 р. залучено до участі у справі співвідповідача - Військову частину НОМЕР_6 .
17.09.2025 військова частина НОМЕР_6 подала відзив на позов та вказала, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 з 29.02.2024 по 31.10.2024.
Додатково зазначила, що підставою для прийняття командиром військової частини наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт поданий уповноваженою особою підрозділу в якому проходить військову службу військовослужбовець. Уповноважена особа з підрозділу в якому проходив військову службу ОСОБА_1 може включити його до рапорту про виплату додаткової винагороди за наявності в цьому підрозділі медичних документів, що підтверджують право військовослужбовця на отримання такої винагороди.
Однак таких медичних документів не надходило.
При цьому представник військової частини НОМЕР_6 зазначає, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Оскільки таких документів не отримано, відповідач вважає відсутньою протиправну бездіяльність.
Вказує, що вимоги позивача про зобов'язання військової частини нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду збільшеної до 100000 грн. в розрахунку на місяць за період з 16.07.2024 р. по 10.08.2024 р. пропорційно дням перебування у відпустках для лікування після поранення за періоди з урахуванням раніше виплачених сум, ні чим не обґрунтовані. Зазначає, що солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_6 у відпусках для лікування після поранення не перебував.
Відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи виписок із медичних карт стаціонарного хворого, №166070/30639 та №1181824, він знаходився на стаціонарному лікуванні після поранення з 16.07.2024 по 01.08.2024. Докази стаціонарного лікування ОСОБА_1 після 01.08.2024 відсутні.
Військова частина НОМЕР_4 правом на подання відзиву не скористалась.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу:
- у військовій частині НОМЕР_6 з 29.02.2024 по 31.10.2024;
- у військовій частині НОМЕР_2 з 01.11.2024 по 16.01.2025.
Так, наказом від 29.02.2024 командира військової частини НОМЕР_6 №60 позивача з 29.02.2024 призначено на посаду навідника 7 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_6 , який прибув з військової частини НОМЕР_7 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, травми, каліцтва) №7841 від 03.08.2024 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16 липня 2024 одержав поранення, діагноз: "Вогнепальне поранення (16.07.2024); Вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки зліва. Вогнепальне сліпе осколкове поранення задньої поверхні лівого стегна. Під час виконання бойового завдання. Поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.7).
Наказом від 16.07.2024 командира військової частини НОМЕР_6 №200, позивача звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з пораненням та подальшою шпиталізацією, призупинено виплату додаткової винагороди в зв'язку з проведенням службового розслідування та виведенням із зони ведення бойових дій.
У зв'язку з вищевказаною травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні:
- у КНП "МКЛ №6" ДМР з 17.07.2024 по 22.07.2024, що підтверджується випискою із медичної карти позивача стаціонарного хворого №1181824 (а.с.31).
- у КНП "Криворізька міська лікарня №16" КМР з 22.07.2024 по 01.08.2024, що підтверджується випискою із медичної карти позивача стаціонарного хворого №166070/30639 (а.с.30).
Відповідно до наказу від 19.08.2024 командира військової частини НОМЕР_6 №234, ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків.
Так, наказом від 31.10.2024 року №307 відповідач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення виключений зі сніданку 01.11.2024, отримав грошовий, речовий, продовольчий атестати та атестат РАО для іншої військової частини. В даному наказі міститься інформація про нараховані та отримані виплати, а також інформація про використання відпусток (а.с.6).
На підставі наказу від 01.11.2024 №310 позивач продовжив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.01.2025 №16 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 19 грудня 2024 року № 489-РС та відповідно до пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі). З 16 січня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38).
Позивач вважає, що військова частина НОМЕР_2 безпідставно не нарахувала йому та не виплатила збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування після поранення за період з 16.07.2024 р. по 10.08.2024 р. Дані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 (далі Постанова №168).
Відповідно до Постанови №168, в редакції чинній на 16.07.2024 року, на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії внаслідок такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Спірним є період з 16.07.2024 по 10.08.2024. Тобто період служби у військовій частині НОМЕР_6 .
Судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини з 16.07.2024 по 01.08.2024, що підтверджується документально. На подальше лікування 01.08.2024 закладом охорони здоров'я не направлявся.
Ухвалами суд неодноразово зобов'язував учасників провадження, зокрема, в письмовій формі надати пояснення з чітким вказанням періодів перебування позивача на лікуванні, у відпустці під час несення служби у військовій частині НОМЕР_6 з наданням копій наказів про направлення на лікування, надання відпустки, тощо, докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування його на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за періоди з 16.07.2024 по 10.08.2024, а також копії усіх розпорядчих документів, якими така виплата встановлювалась (нараховувалась) позивачеві.
Представник військової частини НОМЕР_6 повідомив, що позивач з 02.08.2024 по 10.08.2024 у відпустках для лікування після тяжкого поранення не перебував, доказів перебування на лікуванні в цей період ОСОБА_1 до військової частини не подавав. Інші учасники судового процесу доказів зворотного не подали.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в період з 02.08.2024 по 10.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та/або у відпустках для лікування після тяжкого поранення, а тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
З приводу лікування в період з 16.07.2024 по 01.08.2024 суд зазначає наступне.
Доказів того, що додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, позивачеві за період перебування на стаціонарному лікуванні з 16.07.2024 по 01.08.2024 виплачена у встановленому порядку, суду не надано.
Таким чином, з огляду на те, що вказана травма, пов'язана із захистом Батьківщини в розумінні Постанови №168, позивачеві належить до виплати така додаткова винагорода за період перебування на стаціонарному лікуванні. Однак, позивач просить суд зобов'язати нарахувати її і виплатити військову частину НОМЕР_2 .
Зважаючи на те, що в період перебування на стаціонарному лікуванні позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_6 , саме цей відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати цю військову частину виконати свій обов'язок перед позивачем.
Посилання представника військової частини НОМЕР_6 на те, що відповідачем не отримано від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки медичних документів, не може бути прийняте судом в якості підтвердження відсутності підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди, оскільки такі обставини права на такі виплати його не позбавляють. Військовій частині НОМЕР_6 було достеменно відомо про перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманими вогнепальними пораненнями під час захисту Батьківщини, а тому вона мала обов'язок для проведення належних виплат.
При цьому суд бере до уваги той факт, що позивач з військової служби 30.10.2024 звільнений не був, а був переміщений з військової частини НОМЕР_6 до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_6 від 01.08.2025 вих.№21944, а тому строк звернення до суду не пропущений.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частина 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з часина 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Судові витрати у справі не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100000,00 грн за період з 16.07.2024 по 01.08.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" збільшену до 100000,00 грн. за період з 16.07.2024 по 01.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Повне судове рішення виготовлене 29.09.2025
Сторони:
позовач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1 Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
до відповідач-2 Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
до відповідач-3 Військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА