про прийняття до провадження та залишення без задоволення заяви
про визнання протиправною бездіяльності на виконання рішення суду
01 жовтня 2025 року м. Київ №640/11970/20
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів;
- стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 1 643 083, 20 грн. (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімдесят три гривні, 20 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 313 679, 52 грн.;
- встановлено спосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: зобов'язати НАБУ видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів, в особі відповідної службової особи, яка виконує обов'язки Директора Національного бюро замість ОСОБА_3 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 (з урахування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 про виправлення описки) апеляційна скарга Національного антикорупційного бюро України задоволена частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 року №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 року № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України;
- стягнуто з Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 697 326 (шістсот дев'яносто сім тисяч триста двадцять шість) гривень 30 копійок; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 133 125 (сто тридцять три тисячі сто двадцять п'ять) гривні 93 копійки.
Позивачем 12.09.2025 (зареєстровано судом 25.09.2025) подано заяву в порядку статті 383 КАС України, в якій останній просить:
- визнати протиправним дії Директора Національного антикорупційного бюро України щодо прийняття наказу від 25.07.2025 № 112. яким прийнято рішення внести зміни до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України, затверджених наказами Національного бюро від 29.03.2021 № 46-ДСК та від 31.03.2021 № 48-ДСК у зв'язку з тим, що вказані накази № 46-ДСК і № 48-ДСК були попередньо визнані протиправними і скасовані Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 640/14941/21, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі № 640/14941/21;
- визнати протиправними дії Директора Національного антикорупційного бюро України щодо внесення змін до Штатного розпису на 2025 рік Національного антикорупційного бюро та структури Національного антикорупційного бюро на 2025 рік, введених в дію з 25.08.2025 відповідно до наказу Директора Національного бюро від 25.07.2025 № 112, згідно яких було штучно утворено Головний підрозділ детективів і Другий підрозділ детективів в структурі Головного підрозділу детективів в одній штатній посаді - Керівника Другого підрозділу детективів, що унеможливлює виконання відповідною посадовою особою службових повноважень, визначених посадовою інструкцією Керівника підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, затвердженої 16.07.2017 Директором Національного антикорупційного бюро України;
- визнати протиправними дії директора Національного антикорупційного бюро України щодо прийняття наказу № 1611-Н від 30.07.2025 «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 », яким з метою формального виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 640/11970/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 20 травня 2020 року без попереднього внесення в законний спосіб змін до Штатного розпису на 2025 рік Національного антикорупційного бюро та структури Національного антикорупційного бюро на 2025 рік та введення їх в дію до юридичного факту прийняття наказу № 1611-Н від 30.07.2025, а лише постфактум з 25.08.2025. а також у зв'язку з прийняттям Директором Національного бюро зазначеного індивідуального акту за наявного реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 при призначені його на вказану посаду, з одночасним ігноруванням ігнорування обмежень, передбачених п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пп. «в» п.1 ч1 ст.3, п.1 ч.1 ст.25, ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ч.5 ст.32 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправними дії Директора Національного бюро щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2025 про відмову від поновлення на посаді державної служби в Національному антикорупційному бюро України, направлену на його адресу (вх. НАБУ № К-8932 від 04.08.2025) згідно ч.7 ст. 534 Закону України «Про запобігання корупції» в межах визначених державних гарантій захисту прав та законних інтересів, як викривача корупції щодо права на одержання грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку замість поновлення на державній службі.
В обгрунтування поданої заяви вказано, що відповідачем формально виконано рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до статті 383 КАС України:
- особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша);
- на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (частина третя);
- заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина четверта);
- у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (частина п'ята).
У заяві заявником зазначено, що виконавчий лист в частині поновлення на посаді не видавався.
Суд зазначає, що такі доводи заявника є помилковими, оскільки з матеріалів справи (Том 13 а.с.246,247) вбачається, що ОСОБА_1 отримав виконавчий лист від 12.04.2021 №640/11970/20 в частині поновлення на посаді 14.04.2021, про що свідчить його особистий підпис на копії виконавчого листа.
Доказів пред'явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» заявником не надано.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (Закон №1404-VIII).
Згідно частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються "Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначила, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Як вже зазначалось судом вище, позивач отримав виконавчі листи, зокрема, і виконавчий лист від 12.04.2021 №640/11970/20 в частині поновлення на посаді, однак доказів направлення/подання вказаного виконавчого листа до виконавчої служби для примусового виконання рішення в зазначеній частині не надано.
Крім того, як зазначає сам заявник в поданій заяві, відповідач відмовлявся виконувати рішення з підстав не надання виконавчого документа.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині визнання протиправними дій відповідача у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Прийняти до провадження заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі №640/11970/20.
Заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі №640/11970/20 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.